Постанова

від 17.03.2015 по справі 912/3552/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 912/3552/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі№ 912/3552/14 Господарського суду Кіровоградської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району простягнення 1 147 433,43 грн. за участю представників сторін: позивача:Кость О.Г., відповідача:не з'явився, В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом (з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки) про стягнення з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району основного боргу у розмірі 880 849,53 грн., пені у розмірі 116 526, 86 грн., інфляційних втрат у сумі117 918,62 грн., річних в розмірі 32 138,42 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі №912/3552/14, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 1 089 170,00 грн., з яких: 880 849,53 грн. - основний борг, 117 918,62 грн. - інфляційні втрати, 32 138,42 грн. - 3% річних, 58 263,43 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 21 782,81 грн., в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2014 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 58 263,43 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району (покупець) укладено договір купівлі -продажу природного газу №13/3737-БО-18, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторони визначили, що у акті приймання -передачі газу зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п.3.4. договору).

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ на підставі актів приймання -передачі природного газу, які знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 2 296 226, 25 грн.

Відповідно до п.6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ -до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення умов договору, відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 1 415 376, 72 грн., заборгованість відповідача становить 880 849, 53 грн. Відповідач визнав суму заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату поставленого природного газу позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 116 526, 86 грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 32 138, 42 грн., інфляційні втрати в сумі 117 918, 62 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти у частині стягнення суми боргу, 3% річних та інфляційних. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені, з посиланням на положення ст.83 ГПК України. Скаржник вказує, що судами невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові, та не були враховані інтереси позивача.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню до 58 263,43 грн., взяли до уваги те, що підприємство відповідача знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані, оскільки займаючи монопольне становище на ринку централізованого теплопостачання, водопостачання, водовідведення, а також послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в смт. Смоліне, має обсяги заборгованості з різниці в тарифах у розмірі 4 694 030,00 грн.; обсяг заборгованості за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, погоджених фінансовим управлінням Маловисківської РДА, з різниці в тарифах на комунальні послуги, що надані населенню відповідачем, становить 898 667,00 грн.; відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік, відповідач у 2013 році отримав збитки в розмірі 1 929 000,00 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ч.1ст.83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем було надано суду протокол №5 засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно -енергетичного комплексу від 21 серпня 2014 року з якого вбачається, що Комунальне підприємство "Енерговодоканал" Смолінської сільської ради Маловисківського району має обсяги заборгованості з різниці в тарифах, узгоджені Кіровоградською територіальною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно -енергетичного комплексу в розмірі 7 694 030, 00 грн. Відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік відповідач в 2013 році отримав збитки в розмірі 1 929 000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення пені.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі №912/3552/14 без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова