Постанова

від 08.10.2007 по справі 2-а-87/2007

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2-а-87/2007 року

справа № 2-а-87/2007 року

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

08

жовтня 2007 року                                                               м.

Звенигородка

Звенигородський

районний суд,  Черкаської області

в

складі: головуючої судді                                                       Гончаренко

Т.В.

при

секретарі                                                                           Дрига

А.В.

за

участю позивача                                                                 ОСОБА_1

за

участю представника

відповідача                                                                               Запорожець

С. В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Звенигородці в залі суду справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту

населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення

недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій, -

встановив:

18.07.2007

року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом,  в якому зазначив,  що він є учасником бойових дій,  що підтверджується посвідченням серії

НОМЕР_1,  виданим 24.04.1996 року,  і тому на підставі ч.5  ст. 12 Закону України "Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту" від 22.10.1993 року йому щорічно до 5 травня повинна надаватись

одноразова грошова допомога в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.

Проте,  в порушення вимог цього Закону та  ст. 

ст. 8, 22, 48 Конституції України, 

у 2004,  2005,  2006 та 2007 роках вказана допомога йому була

виплачена не в повному розмірі. У

2004  

році відповідно до Закону України "Про державний

бюджет України на 2004 рік" йому виплачено 120 грн.,  у 2005 році відповідно до Закону України

"Про державний бюджет на

2005  

рік" виплачено 250 грн.,  у 2006 році відповідно до Закону України

"Про державний бюджет на 2006 рік" виплачено 250 грн. і в 2007 році

відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік"

виплачено 280 грн.

Рішенням

Конституційного Суду України від 01.12.2004 року за № 20рп/2004 положення

статей 44, 47, 78,  80 Закону України

"Про державний бюджет України на 2004 рік" визнано такими,  що не відповідають Конституції України.

Рішенням

Конституційного Суду України №6-рп/2007 року від 09.07.2007 року положення  СТ. .29 Закону України „Про державний бюджет

України на 2007 рік" визнано такими , що не відповідають Конституції

України.

Відповідно

до правової позиції Конституційного суду України,  викладеної в Рішенні Конституційного Суду

України від 30.03.2002 року № 5-рп/2002, 

оскільки для значної кількості громадян України пільги,  компенсації і гарантії,  право на які передбачено чинним

законодавством,  є додатком до основних

джерел існування,  необхідною складовою

коституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48

Конституції України),  який,  принаймні, 

не може бути нижчим від прожиткового мінімуму,  встановленого законом (частина третя  ст.  46

Конституції України),  звуження змісту та

обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних

законів за  ст. 22 Конституції України не

допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до

2

пункту 31 частини першої статті 85,  пункту 19 частини першої статті 92

Конституції України надзвичайного стану.

Законні

підстави,  передбачені  ст. 

ст. 85, 92 Конституції України, 

до зупинення дії статтей Закону України "Про статус ветеранів

війни,  гарантії їх соціального

захисту" про щорічну до 5 травня виплату ветеранам війни одноразової

грошової допомоги були відсутні.

Мінімальна

пенсія за віком у 2004 році складала, 

виходячи із прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  102, 82 грн. відповідно до Закону України

"Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування",  у 2005 році - 332 грн.,  у 2006 році -359 грн. та в 2007 році - 410,

06 грн. Тому виплата йому щорічної допомоги до 5 травня,  як учаснику бойових дій на підставі Закону

України "Про статус ветеранів війни, 

гарантії їх соціального захисту" повинні були складати: у 2004 році

- 514, 10 грн.,  у 2005 році - 1660

грн.,  у 2006 році 1795 грн. та у 2007

році 2050, 30 грн.,  а всього 6019, 40

грн. З урахуванням проведених виплат в сумі 900 грн. недоплата за чотири роки

становить 5119, 40 грн.

Крім

того,  позивачем поставлено питання про

стягнення із відповідача на його користь 600, 60 грн. в рахунок відшкодуваня

втрат від інфляції та трьох процентів річних від прострочених сум

платежів,  які становлять 202, 59

грн.,  які він зазнав внаслідок

несвоєчасно проведених відповідачем виплат.

Про

порушення своїх прав позивач ОСОБА_1 

дізнався в липні 2007 року після консультації в адвоката ОСОБА_2 та з

довідки Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації за № 45/8/078-10 від 26.07.2007 року,  виданої на запит Звенигородського районного

суду,  тому строк його звернення до суду

за захистом порушеного його права ним не пропущено.

ОСОБА_1  просить стягнути з відповідача - Управління

праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на

його користь суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги,  як учаснику бойових дій у розмірі 5119, 40

грн.,  600, 60 грн. в рахунок

відшкодуваня втрат від інфляції,  три

проценти річних від просрочених сум платежів, 

які становлять 202, 59 грн.,  а

всього 5922, 59 грн.

В

судовому засіданні позивач ОСОБА_1 

підтримав частково свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача

- Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації на його користь суму недоплаченої разової щорічної

грошової допомоги,  як учаснику бойових

дій,  в розмірі 5119, 40 грн.,  з розрахунку, 

що в 2004 році виплати разової грошової допомоги до 5 травня мали

складати 514, 10 грн.,  а виплачено 120

грн.,  у 2005 році - 1660 грн.,  а склали лише 250 грн.,  у 2006 році - 1795 грн.,  а склали лише 250 грн. і в 2007 році - 2050,

30 грн.,  а склали 280 грн.Лозивач

ОСОБА_1  від 600 грн.60 коп. в рахунок

відшкодуваня втрат,  які він зазнав від

інфляції та три відсотки річних від просрочених сум платежів,  які становлять 202 грн.59 коп. , а всього 803

грн. 19 коп. -відмовився.

Представник

відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації Запорожець СВ. в судовому засіданні позов не визнала і

просила залишити його без задоволення як безпідставний,  посилаючись на те,  що Міністерство фінансів і державне

казначейство України щороку до 10 квітня забезпечують кошти на виплату щорічної

разової допомоги ветеранам війни до 5 травня у розмірах,  передбачених Законом про державний бюджет на

відповідний рік,  а безпосередню виплату

здійснює Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації. Таким чином, 

Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації здійснює лише виплату даного виду допомоги,  але не здійснює її' нарахування,  не встановлює її' розміри,  не надає пропозицій про її' нарахування. Сума

виплати особам,  що мають право на

отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,  встановлюється не Управлінням праці та

соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації,  а закладається в Державному бюджеті і

Управлінням не коригується. Управління праці та соціального захисту населення

на місці може лише скорегувати список осіб, 

що мають право на отримання  

щорічної разової допомоги до 5

3

травня у

тому випадку,  якщо міняється статус

особи,  наприклад,  якщо інвалід 3 групи став інвалідом 2 групи

або інвалід 2 групи став інвалідом 1 групи. До цього часу в Управління праці та

соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації особи даної

категорії із скаргами не звертались. Представник відповідача Ворона Н.В. подала

заперечення на даний адміністративний позов в якому зазначає, що відповідними

статтями законів України про Державний бюджет України на 2004 рік  ст. .44, 2005 рік  ст. .34, 2006 рік CT..30

розміри разової грошової допомолги до Дня Перемоги ветеранм війни, гарантії їх

соціального захисту" установлювалися виходячи з обсягу видатків ,

виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні

роки.Таким чином Міністерство праці та соціальної політики України, як головний

розпорядник коштів, керуючнсь вимогами чинного законодавства України забезпечує

через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної

разової грошової допомоги ветеранам війни у розмірах визначених Верховною Радою

України у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.Верховна Рада

України при прийнятті законів про Державний бюджет України на відповідний рік

призупиняла дію норм вищезазначеного Закону в частині визначення розміру виплат

щорічної разової грошової допомоги.Згідно п.8 

ст. 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки

на цілі, визначені бюджетними призначеннями та відповідно до  ст. .23 цього ж кодексу будь-які платежі

можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного

призначення.Відповідно до  ст. .95 ч.2

Конституції України визначеного виключно Законом про Державний бюджет України

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і

цільове спрямування цих видатків, а відповідно до  ст. .4 ч.2 Бюджнтного кодексу України

встановленого при здійсненні бюджетного процесу України Положення

нормативно-правових актів застосовується вище в частині, в якій вони не

суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України „Про

державний бюджет України".3а цим конституційним приписом, застосування

пільгдомпенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі

виплата щорі чної разової грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування

за рахунок коштів Державного Бюджету України, його обсяги не можуть визначатися

будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.До того ж при

визначенні таких обсягів повинні враховуватися вимоги  ст. .95 Конституції України щодо справедливого

та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і

територіальними громадами та збалансованості бюджету України, тобто усі

суспільні потреби, які тягнуть за собою видатки з Державного Бюджету України,

мають бути задоволені, виходячи з фінансових можливостей Держави.Згідно  ст. .51 ч.б Бюджетного кодексу України

будь-які зобов"язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами

Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з

перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про державний

бюджет України, не вважаються бюджетними зобов"язаннями.Витрати державного

бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

ОСОБА_1  на даний час є учасником бойових дій і має

право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,  яку і отримував у 2004-2007 роках на підставі

Закону України про Державний бюджет на кожен відповідний рік відповідно в

розмірах: в 2004 році 120 грн.,  в 2005

році - 250 грн.,  в 2006 році - 250 грн.

та 280 грн. в 2007 році. У визначенні розмірів виплат ОСОБА_1  у зазначені роки Управління праці та

соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації участі не

приймало,  а виконувало лише функцію

органу виплати.

Вислухавши

сторони,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає, 

що позов підлягає до повного задоволення із слідуючих підстав.

Вирішуючи

спір судом встановлено,  що ОСОБА_1  з 24.04.1996 року є учасником бойових

дій,  що підтверджується посвідченням

серії НОМЕР_1,  виданим 24.04.1996 року

4

Звенигородським

районним військовим комісаріатом та довідкою відповідача № 45/8/07-10 від

26.07.2007 року.

Відповідно

до ч.5  ст. 12 Закону України „Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту" ОСОБА_1  щорічно до 5

травня,  як учаснику бойових дій,  в 2004-2007 роках повинна була виплачуватись

разова грошова допомога в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком.

Позивач

ОСОБА_1  до 5 травня у 2004,  2005, 

2006,  2007 роках через Управління

праці та соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації в

2004 році допомогу отримав в розмірі 120 грн., 

а в інших роках отримав відповідно 250 грн.,  250 грн. та 280 грн. разової щорічної

грошової допомоги,  як учасник бойових

дій.

Проте,  позивач ОСОБА_1 ,  як учасник бойових дій,  у 2004-2007 роках повинен був отримувати

щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі п"яти мінімальних

пенсій за віком,  тобто в розмірі 514грн.

10 коп. в 2004 році,  1660 грн. - у 2005

році,  1795 грн.

-    у 2006 році та 2050 грн.30 коп. в

2007 році,  з врахуванням того,  що відповідно мінімальна

пенсія за віком осіб,  які втратили

працездатність,  згідно  ст. 28 Закону України „Про

загальнообов"язкове державне пенсійне страхування,  Закону України про Державний

бюджет України на відповідний рік та Закону України „Про затвердження

прожиткового

мінімуму на 2004 рік",  у 2004

році становила 102грн.82 коп.,  у 2005

році - 332 грн.,  у 2006

році - 359 грн. і в 2007 році - 410грн.06 коп.

Таким

чином,  розмір недоплаченої щорічної

разової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій ОСОБА_1  за період 2004-2007 років складає: у 2004

році 514грн. 10 коп.-120 грн. = 394грн. 10 коп..,  у 2005 році 1660 грн. - 250 грн. = 1410 грн.,  у 2006 році 1795 грн.

-    250 грн. = 1545 грн. і в 2007

році 2050грн.30 коп. - 280 грн. = 1770грн.30 коп.,  а всього

5119грн.40коп.

Про

порушення свого права щодо отримання в повному обсязі разової щорічної грошової

допомоги до 5 травня,  як учасник бойових

дій,  ОСОБА_1  дізнався в липні 2007 року після консультації

в адвоката ОСОБА_2 та із довідки № 45/8/07-10 від 26.07.2007 року Управління

праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації,  виданої на запит

Звенигородського районного суду, Черкаської області щодо відповідності виплат

позивачеві щорічної разової грошово? допомоги до 5 травня вимогам

постійнодіючого Закону України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту".

Тобто

обставини,  викладені позивачем в

позовній заяві,  про те,  що він має право на одержання до 5 травня

щорічної разової грошової допомоги,  як

учасник бойових дій,  в 2004-2007 роках у

розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком, 

обгрунтовані і підтверджені в судовому засіданні вищеперерахованими

доказами.

Оскільки

позивач ОСОБА_1 вперше дізнався про порушення свого права в липні 2007

року,  то строки звернення до суду за

захистом порушеного його права ним не пропущені.

Встановленому

судом факту відповідають адміністративно-правові відносини,  що виникають з приводу захисту прав фізичної

особи у сфері публічно-лравових відносин від порушень органу державної влади.

До даних правовідносин слід застосувати 

ст.  ст. 2, 4,  6, 

17,  19, 162 КАС України,  відповідно до яких завданням

адміністративного судочинства є захист прав, 

свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень органів державної влади і до адміністративних судів можуть бути

оскаржені будь-які рішення,  дії чи

бездіяльність суб"єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних

судів поширюється на всі публічно-правові спори,  крім спорів, 

для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення,  і ніхто не може бути позбавлений права на

розгляд його справи в адміністративному суді, 

до підсудності якого вона віднесена КАС України. Компетенція

адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб"єктом

владних повноважень щодо оскарження його рішень,  дій чи бездіяльності. Суд може визнати дії чи

бездіяльність суб"єкта владних   

повноважень протиправними. При

5

вирішенні

справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або

частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі

задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання

протиправними рішення суб"єкта владних повноважень,  дій чи бездіяльності і про скасування або

визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов"язання

відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може

прийняти іншу постанову,  яка б

гарантувала дотримання і захист прав, 

свобод,  інтересів людини і

громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку

суб"єкта владних повноважень.

Відповідно

до ч.5  ст. 14 Закону України „Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту" щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова

допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Згідно  ст. 28 Закону України „Про

загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір

пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  визначеного законом.

Відповідно

до  ст. 1 Закону України „Про

затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік",  прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  встановлюється в розмірі 102, 82 грн.,  відповідно до 

ст. 63 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про

державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів

України" прожитковий мінімум для осіб, 

які втратили працездатність, 

складає 332 грн.,  відповідно

до  ст. 65 Закону України „Про державний

бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  складає 359 грн. і відповідно до  ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб,  які втратили працездатність,  складає 410, 06 грн. Саме з такого розрахунку

повинна була вираховуватись і виплачуватись щорічна разова грошова допомога

позивачу ОСОБА_1 ,  як учаснику бойових

дій в 2004-2007 роках. Суд залишає поза увагою посилання представника відповідача

- Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації Запорожець С. В. на те, 

що у період 2004-2007 років позивачу ОСОБА_1  правильно нараховано щорічну разову грошову

допомогу до 5 травня , як учаснику бойових дій, 

а саме: у відповідністю зі  ст. 44

Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік",   ст. 30 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2005 рік",   СТ. 34

Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет

України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів

України",   ст. 30 Закону України

„Про Державний бюджет України на 2006 рік" та  ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2007 рік",  якими

визначено,  що в 2004-2007 роках вказана

допомога виплачувалась в розмірах відповідно 120 грн.,  250 грн., 

250 грн. та 280 грн.,  оскільки

Закон про Державний бюджет на відповідний рік має обмежений термін дії,  тобто являється Законом тимчасової дії - на

період певного бюджетного періоду ( п.20 

ст. 2 Бюджетного кодексу України ), 

який становить один календарний рік, 

що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року

( ч.1  ст.  3 Бюджетного кодексу України ),  а тому даний закон не може скасовувати або

звужувати,  чи встановлювати нові розміри

щорічної разової допомоги до 5 травня, 

які встановлені в Законі України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  який є Законом постійної дії,  тому що порушується конституційний принцип

верховенства права.

Зокрема,  згідно зі 

ст.  ст.  95,  96

Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються

будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби,  розмір і цільове спрямування цих видатків і

Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на

період з 1 січня по 31 грудня, 

проте,  відповідно до  ст. 22 Конституції України конституційні

права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових

законів або внесенні змін до чинних законів, 

не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно

до  ст. 8 Конституції України в Україні

визнається і діє принцип верховенства права, 

Конституція України має найвищу юридичну силу,  а закони та інші

6

нормативно-правові

акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Кожен

громадянин України має право на соціальний захист ( ст. 46 Конституції

України).

Виходячи

з положень  ст.  ст. 

8,  22,  46 Конституції України виплата щорічної

разової грошової допомоги учасникам бойових дій,  інвалідам війни та іншим категоріям

осіб,  зазначеним у Законі України „Про

статус ветеранів війни,  гарантії їх

соціального захисту" є соціальною гарантією і не можуть бути

скасованими,  а також не можуть бути

звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін

до чинних законів. Тому суд прийшов до висновку,  що в даному спорі щодо розміру разової

грошової допомоги слід керуватись не законами про Державний бюджет України на

відповідний рік,  а Законом України „Про

статус ветеранів війни,  гарантії їх

соціального захисту",  оскільки

він,  як Закон постійної дії,  має прерогативу над законами про Державний

бюджет України на 2004 рік,  2005

рік,  2006 рік та 2007 рік.

Рішенням

Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 визнано

таким,  що не відповідають Конституції

України ( є неконституційними ) положення Закону України „Про Державний бюджет

України на 2004 рік",  а саме  ст. 44, 

якою встановлено,  що у 2004 році

виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України „Про статус

ветеранів війни,  гарантії їх соціального

захисту",  зокрема,  учасникам війни непередбачена.

Рішенням

Конституційного Суду України №6-рп/2007 року від 09.07.2007 року визнано

такими.що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення

Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", а саме  ст. .29, якою встановленого у 2007 році

виплата щорічної разової допомоги відповідно відповідно до Законів України „Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви

нацистських переслідувань" здійснюються у таких розмірахгінвалідам 1 групи

- 450 грн.Днвалідам 2 групи - 360 грн.Днвалідам 3 групи - 3000 грн., учасникам

бойових дій та колишнім неповнолітнім в"ягням концентраційних таборів,

гетто, інших місць примусового тримання їх батьків - 280 грн., особам, які

мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 грн..членам сімей загиблих та

дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни тап дружинам (чоловікам) померлих

учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань,

визнаних за життя інвалідами - 150 грн., учасникам війни та колишнім

в"язнямконцентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання,

особам, які були насильно вивезенгі на примусові роботи, дітям партизанів,

підшльників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу

ворога- 55 грн.

Згідно  ст. 19 Конституції України органи державної

влади та органи місцевого самоврядування, 

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та Законами

України.

 ст. 

17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту"

встановлено порядок виплат разової грошової допомоги,  зокрема, 

щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах,  передбачених статтями 12-16 цього

Закону,  здійснюють органи праці та

соціального захисту населення через відділення зв"язку або через установи

банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача),  пенсіонерам - за місцем отримання

пенсії,  а особам,  які не є пенсіонерами - за місцем їх

проживання чи отримання грошового утримання.

Відповідно

до п.3 Положень про Управління праці та соціального захисту населення

Звенигородської районної державної адміністрації,  затвердженого розпорядженнями голови

Звенигородської райдержадміністрації за № 325/2003-рп від 24.09.2003 року та №

298/2006-рп від 05.10.2006 року, 

основними завданнями Управління праці та соціального захисту населення

Звенигородської райдержадміністрації є: забезпечення в межах своїх повноважень

дотримання   законодавства  про  

працю,   охорону  праці,   

загальнообов"язкове  державне

7

соціальне

страхування,  пенсійне забезпечення,  соціальний захист населення,  призначення та виплата соціальної

допомоги,  встановленої законодавством.

Відповідно

до  ст. 17 Закону України "Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від

23.02.2006 року № 3477-IV, 

суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику

Суду,  як джерело права. У рішенні,  ухваленому 30.11.2004 року у справі

"Бакалов проти України", 

Європейський суд з прав людини вказав, 

що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних

коштів,  тому посилання представника відповідача

на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

З

викладеного вбачається,  що виплату

щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни проводить

управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації,  яке знаходиться з

позивачем у безпосередніх правовідносинах, 

виконуючи свої повноваження,  і

ним порушено права та охоронювані законом інтереси позивача на отримання

разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі п"яти мінімальних

пенсій за віком протягом 2004-2007 років. Тому суд вважає,  що Управління праці та соціального захисту

населення Звенигородської райдержадміністрації є належним відповідачем по даній

справі.

Відповідно

до ч. 3  ст. 2 Закону України "Про

статус ветеранів війни,  гарантії їх

соціального захисту" від 22.10.1993 року з послідуючими змінами та

доповненнями,  нормативні акти органів

державної влади та органів місцевого самоврядування,  які обмежують права та пільги ветеранів

війни,  передбачені цим Законом,  є недійсними.

Стягнути

з відповідача Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської

районної державної адміністрації на користь позивача ОСОБА_1  недоплачену йому разову щорічну грошову

допомогу як учаснику бойових дій за 2004-2007 роки в сумі 5119, 40 грн.

Крім

того,  із відповідача - Управління праці

і соціального захисту населення Звенигородської районної державної

адміністрації на користь позивача ОСОБА_1 

слід стягнути понесені ним судові витрати - 50 грн. по оплаті за надану

юридичну допомогу.

Таким

чином,  враховуючи викладене,  суд вважає, 

що право позивача ОСОБА_1  щорічно

отримувати до 5 травня разову грошову допомогу, 

як учасника бойових дій,  в

2004-2007 роках в розмірі п"яти мінімальних пенсій за віком порушено з

боку Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

райдержадміністрації і підлягає судовому захисту,  а позов є обгрунтованим і підлягає повному

задоволенню.

Керуючись  ст. 

ст.  3,  8, 

19,  22,  46, 

48,  55,  56, 

95,  96 Конституції України,  Рішення Конституційного Суду України №

5-рп/2002 від 20.03.2002 року ,  Рішення

Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року та Рішення

Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  ст. 

ст. 4, 11, 174, 509, 610, 611, 1166 ЦК України,   ст.  ст.  2,

4, 6, 17, 19, 49, 56, 87, 90, 91, 94, 104, 106, 159, 160, 161, 162, 256, 257

КАС України,  на підставі  ст. 

ст. 2, 12, 17-1, 22 Закону України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",   ст. 28 Закону України „Про

загальнообов"язкове державне пенсійне страхування",   ст. 1 Закону України „Про затвердження

прожиткового мінімуму на 2004 рік",  

ст. 63 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про

Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів

України",   ст. 65 Закону України

„Про Державний бюджет України на 2006 рік",   ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет

України на 2007 рік",  суд,  -

постановив:

 Позов ОСОБА_1 до Управління праці і

соціального захисту   населення   Звенигородської  районної  

державної   адміністрації   про  

стягнення недоплаченої    щорічної

разової грошової допомоги учаснику бойових дій    задоволити повністю.

8

Стягнути

на користь позивача ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення

Звенигородської районної державної адміністрації недоплачену йому разову

щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2004-2007 роки в сумі 5119

грн.40 коп.

Стягнути

з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної

державної адміністрації на користь позивача ОСОБА_1 50 грн. в рахунок

відшкодування понесених ним витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.

Допустити

до негайного виконання постанову суду в частині стягнення із

відповідача-Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської

районної державної адміністрації на користь позивача ОСОБА_1 суму недоплаченої

йому щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі 5119

грн.40 коп.

Від

сплати судового збору Управління праці та соціального захисту населення

Заенигородської районної державної адміністрації звільнено на підставі  ст. .4 п.34 Декрету Кабінету Міністрів

України,  Дро державне мито".

ОСОБА_1  від сплати судового збору звільнити на

підставі  ст. .4 п.18 Декрету Кабінету

Міністрів України „Про державне мито".

Постанова

може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду . Заява

про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення

постанови,  а апеляційна скарга протягом 20

днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява та апеляційна скарга

подаються до апеляційного адміністративного суду через Звенигородський районний

суд,  одночасно копія апеляційної скарги

надсилається до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо скарга подається в

строк,  встановлений для подання заяви

про апеляційне оскарження.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви або апеляційної

скарги,  якщо такі не були подані.