Рішення

від 29.01.2015 по справі 1312/3553/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1312/3553/12 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/783/774/15 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 29

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Аптека № 37» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 3 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Аптека № 37» про стягнення вартості частки у майні,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням уточнених вимог, прийнятих судом, про стягнення з відповідача вартості частки у майні товариства, що належала його матері ОСОБА_6 як учаснику цього товариства, в розмірі 112 319,20 грн.; трьох процентів річних в сумі 12 730,54 гри. та 23 137,76 грн. інфляційних втрат. Позов мотивує тим, що його матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, належала частка в статутному фонді відповідача в розмірі 14%. Він є спадкоємцем майна його матері, в тому числі частки у статутному фонді ТзОВ «Аптека № 37» в сумі 4 767,70 грн., що складає 14% статутного фонду товариства. З часу смерті його матері відповідач із ним, як спадкоємцем спадкодавця, розрахунку не провів, не зважаючи на його неодноразові звернення. Заявою він повідомив відповідача про відмову від вступу до складу учасників товариства та виплату йому у грошовій або натуральній формі частки у майні товариства, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6, однак йому відмовлено у цьому. Враховуючи, що ОСОБА_6 вийшла із складу учасників товариства з моменту її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1), розрахунки з її правонаступником повинні були бути проведені в строк до 12 місяців з дня її виходу - до 19 січня 2011 року. Згідно з висновком № 3364 судової оціночно-будівельної експертизи від 7 травня 2014 року вартість нежитлових приміщень відповідача, які розташовані на вулиці К.Левицького, 116 у м. Львові, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 могла дорівнювати 770 980 грн. Згідно з висновком № 3366 судово-економічної експертизи від 28 травня 2014 року вартість нерозподіленого прибутку відповідача станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, що підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці 14 % у статутного фонді, становить 4 382 грн. Відтак, вартість частки у майні відповідача, що підлягає виплаті, становить 112 319,20 грн. (770 980x14/100 = 107 937,20 грн. та 4 382 грн., що становить 14% суми нерозподіленого прибутку). Станом на 28 жовтня 2014 року відповідач вартості частки у майні товариства йому не виплатив. З підстав, передбачених ст. 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити додатково суму трьох процентів річних за період з 20 січня 2011 року по 30 жовтня 2014 року, що становить 12 730,54 грн., та суму інфляційних втрат за період з лютого 2011 року по вересень 2014 року в розмірі 23 137,76 грн. у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання. Просить позов задовольнити.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача вартість частки у майні товариства в розмірі 112 319,20 грн., що належала спадкодавцю ОСОБА_6, 3% річних в сумі 4 892,81 грн. та 18 562,99 грн. інфляційних втрат. Проведено розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржили сторони.

Апелянт ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному розмірі. Зазначає, що його мати ОСОБА_6 була учасником ТзОВ «Аптека №37» з часткою у статутному фонді товариства 14%, із розміром внеску до статутного капіталу 4 767,70 грн. Вказує, що після смерті його матері відповідач не провів із ним, як спадкоємцем розрахунку, в тому числі не виплатив вартості частки у майні товариства. Стверджує, що відповідач має йому виплатити суму трьох процентів річних за період з 20 січня 2011 року по З0 жовтня 2014 року, що становить 12 730,54 грн., та суму інфляційних втрат за період з лютого 2011 року по вересень 23 137,76 грн. у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання. Вартість частки у частині майна, що підлягає виплаті, становить 112 319,20 грн., нерозподілений прибуток складає 4 892,81 грн.

ТзОВ «Аптека №37» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що вказане рішення не ґрунтується на вимогах закону, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. У апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Стверджує, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, заяву про небажання вступити як учасник до товариства, позивачем подано 18 травня 2012 року, а обов'язок сплатити кошти в сумі, яка становить частку учасника на день її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) у відповідача виникає з 18 травня 2013 року. Вважає, що величина частки майна повинна визначатися за балансовою вартістю, а не за ринковою.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.ст. 10, 59-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.3, ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла учасник ТзОВ «Аптека № 37» ОСОБА_6 - мати позивача, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1. Частка померлої у статутному фонді товариства складала 14% або 4 767,70 грн., що стверджується витягом № 13793271 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16 травня 2012 року. Позивач прийняв спадщину після смерті матері. Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою 21 липня 2010 року йому видано свідоцтво про право на спадщину № 4-1046. До спадкового майна належить і частка спадкодавця у статутному фонді ТзОВ «Аптека № 37».

18 травня 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову від вступу до складу учасників товариства та проведення із ним розрахунків.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 3364 від 7 травня 2014 року дійсна вартість майна (нежитлових приміщень) ТзОВ «Аптека № 37» загальною площею 94,20 кв.м на вулиці К.Левицького, 116 у м. Львові, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 770 980 грн. Відповідно, вартість 14/100 частин даної будівлі складає 107 937,20 грн. (770 980x14/100). З висновку судово-економічної експертизи № 3366 від 28 травня 2014 року вбачається, що вартість нерозподіленого прибутку відповідача станом на ІНФОРМАЦІЯ_1, що підлягає виплаті позивачу пропорційно його частці у статутного фонді (14%), становить 4 382 грн.

Згідно із Законом України «Про господарські товариства» та ст. 115 ЦК України власником майна товариства є виключно саме товариство. Статтею 54 вказаного Закону визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Згідно з ч. 5 ст. 147 ЦК України, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК України.

Пунктом 4.18 Статуту товариства передбачено, що при відмові спадкоємця від вступу до товариства йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, вартість якої визначається на день смерті.

Статтею 148 ЦК України передбачено, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом. Спадкоємець має право одержати вартість частини майна, пропорційну частці спадкодавця у статутному капіталі товариства, або за домовленістю виплата вартості частини майна може бути замінена переданням майна в натурі.

Враховуючи визначення поняття майна, наведене у ст. 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов'язки. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. При цьому будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92).

З врахуванням положень ст.147 ЦК України розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до ст. 148 цього Кодексу, яка регламентує питання виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, та визначає, що порядок і спосіб визначення вартості частини майна, яка пропорційна частці власника у статутному капіталі, порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. При відмові спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства від прийняття спадкоємця до учасників, йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника (ст. 55 Закону України «Про господарські товариства»). Таким чином, законом визначено, що виплата спадкоємцю проводиться в строк до 12 місяців з дня виходу.

У п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку із цим Верховний Суд України дійшов висновку, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід. У разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства, права учасника є порушеними та підлягають захисту, в тому числі у судовому порядку.

З врахуванням наведеного, суд прийшов до вірного висновку, що вартість частки у майні відповідача, яка підлягає виплаті позивачу, становить 112 319,20 грн. (107 937,20 грн.+ 4 382 грн.). Судом першої інстанції мотивовано визнано, що виплата позивачу вартості частки спадкодавця у товаристві на день її смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1) повинна була бути здійснена у строк до 12 місяців з часу звернення із заявою про відмову від вступу до складу учасників товариства, тобто до 17 травня 2013 року включно. Порушення прав позивача належить обчислювати з 18 травня 2013 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Цією нормою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 12 грудня 2011року, прийнятої за результати розгляду справи про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Верховний Суд України зробив висновок, що зобов'язання щодо виплати вартості частини майна товариства при виході учасника є грошовим та за його порушення застосовуються наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 1 ст. 360-7 ЦПК України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Суд першої інстанції при вирішенні цього спору вірно виходив з того, що на час ухвалення рішення судом відповідач не виплатив позивачеві вартості частки у майні товариства, чим порущені права позивача, які підлягають судовому захисту. З підстав, передбачених ст. 625 ЦК України, виходячи із заявлених позовних вимог, відповідач повинен сплатити позивачу суму трьох процентів річних за період з 18 травня 2013 року по 30 жовтня 2014 року (530 днів х 112 319,20 грн. х 0,03), що становить 12 730,54 грн., та суму інфляційних втрат за період з червня 2013 року по вересень 2014 р. (індекс інфляції за цей період 16,527%) в розмірі 18 562,99 грн. у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені висновки зроблені судом першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, оцінених належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини. При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи. З такими висновками суду належить погодитись

Розподіл судових витрат проведено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Разом з тим в оскаржуваному рішенні судом зазначено, що підстав для вирахування із належних до виплати позивачеві сум податку із доходів фізичних осіб суд не вбачає, оскільки суд не є податковим агентом в розумінні ПК України.

З цим висновком суду першої інстанції в повному об'ємі колегія суддів не погоджується.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст. 174 Податкового Кодексу.

Розділом IV Податкового кодексу України встановлені правила оподаткування спадщини. Суд не є податковим агентом і не проводить обрахунок податків та обов'язкових платежів, але в рішенні даної категорії має бути вказано, що суми визначені без врахування податків та обов'язкових платежів. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення з вказівкою в його резолютивної частини даної обставини.

Керуючись ст. 303, п.3 ч.І ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст.314, ст.316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Аптека № 37» задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 3 листопада 2014 року змінити. Абзац 2 резолютивної частини рішення після слів і цифр «в розмірі 112 319,20 грн.» доповнити словами «вказані суми визначені без врахування податків та обов'язкових платежів».

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: