Постанова

від 22.01.2015 по справі 911/2159/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 911/2159/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Пауер Моторз" та товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Імпортс Україна, ЛТД" на рішення господарського суду Київської області від 21.07.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року у справі № 911/2159/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЗЦМ-Кабель" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Пауер Моторз", третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Імпортс Україна, ЛТД", про стягнення збитків, різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 246 011,06 грн., завданих поставкою товару неналежної якості за договором поставки від 15.07.2013 року № ЛРсА-0004/196, різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення у сумі 719 769,55 грн., штрафу за поставку неякісного товару в сумі 1 651,10 грн. та моральної шкоди в сумі 39 333,26 грн., завданої приниженням ділової репутації.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішенням господарського суду Київської області від 05.05.2014 року у справі № 911/571/14 встановлено обставини поставки відповідачем позивачу товару неналежної якості за договором поставки від 15.07.2013 року № ЛРсА-0004/196.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.20134 року (суддя Скутельник П.Ф.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф за поставку неякісного товару в сумі 1 651,10 грн., збитки в сумі 359,91 грн., різницю між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення у сумі 719 769,55 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року (судді Чорна Л.В., Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено та доповнено резолютивну частину рішення наступним змістом: "Стягнути з відповідача на користь позивача 71 962,73 грн. - збитки та 1 259,25 грн. судового збору. В решті рішення залишити без змін".

У касаційних скаргах відповідач та третя особа вважають, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просять прийняті ними рішення скасувати, позов задовольнити в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за поставку неякісного товару в сумі 1 651,10 грн., а в решті позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу третьої особи позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, і тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.01.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи касаційних скарг та відзиву на касаційну скаргу третьої особи, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 15.07.2013 року між ТОВ "ВіДі Пауер Моторз" (постачальник) та ТОВ "ЗЗЦМ-Кабель" (покупець) укладено договір поставки № ЛРсА-0004/196, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю автомобіль марки Land Rover Range Rover 5.0 S/C Autobiography, 2013 року випуску, ціна якого складає 1 563 023,94 грн. з ПДВ. Постачальник зобов'язується передати покупцеві товар у комплектності відповідно до специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.2 договору ціна товару станом на дату укладання договору становить: 1 563 023,94 грн., у тому числі ПДВ 260 503,99 грн. Сторони погоджуються, що ціна товару еквівалентна 150 030 Євро при встановленому Національним банком України офіційному курсі української гривні по відношенню до Євро на дату укладення договору: 10,418076 грн. = 1 Євро.

Пунктом 4.2 договору визначено, що за договором допускається стягнення тільки штрафних санкцій.

Відповідно до п. 6.7. договору у разі передачі постачальником у власність покупця товару неналежної якості, останній має право стягнути з постачальника штраф у розмірі одної десятої відсотка від ціни неякісного товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.05.2014 року у справі № 911/571/14 позов ТОВ "ЗЗЦМ-Кабель" до ТОВ "ВіДі Пауер Моторз" про стягнення сплаченої за автомобіль Land Rover Range Rover 5.0 S/C Autobiography грошової суми, задоволено повністю; вирішено стягнути з ТОВ "ВіДі Пауер Моторз" на користь ТОВ "ЗЗЦМ-Кабель" сплачену за автомобіль Land Rover Range Rover 5.0 S/C Autobiography (ідентифікаційний номер автомобіля SALGA2EF1EA134918) за договором поставки від 15.07.2013 року № ЛРсА-0004/196 грошову суму у розмірі 1 715 145,55 грн. та судовий збір у сумі 34 302,91 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги покупця до продавця про стягнення збитків, завданих поставкою товару неналежної якості за договором поставки, різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення, штрафу за поставку неякісного товару та моральної шкоди, завданої приниженням ділової репутації покупця.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведеності за допомогою належних та допустимих доказів факту здійснення витрат на оплату реєстрації транспортного засобу, відсутності підстав для відшкодування витрат на добровільне страхування транспортного засобу та упущеної вигоди, доведеності правових підстав та умов для стягнення штрафу, різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення, витрат на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також моральної шкоди в сумі, встановленій судом.

Висновок суду апеляційної інстанції про доповнення резолютивної частини рішення місцевого господарського суду та стягнення з відповідача збитків у сумі 71 962,73 грн., обґрунтовано доведеністю витрат, здійснених позивачем внаслідок реєстрації та взяття на облік транспортного засобу неналежної якості.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічна норма міститься в ч. 6 ст. 265 ГК України.

Таким чином, застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст.ст. 264-271 ГК України, а також ст.ст. 655-697 ЦК України, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проте, дійшовши висновку про стягнення з відповідача різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення на підставі ч. 4 ст. 710 ЦК України, яка регулює відносини за договором роздрібної купівлі-продажу, судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено правову природу договору від 15.07.2013 року № ЛРсА-0004/196. Зокрема, не надано правової оцінки відносинам сторін, які виникли за цим договором, з урахуванням того, що позивачем було придбано автомобіль для використання в підприємницькій діяльності, про що зазначено у позовній заяві, і що є характерною ознакою договору поставки.

Водночас, суди обох інстанцій не звернули увагу, що рішенням господарського суду Київської області від 05.05.2014 року у справі № 911/571/14, яке набрало законної сили, про стягнення сплаченої суми за неякісний товар було встановлено правову природу спірного договору як договору поставки.

У той же час, суди зробили суперечливий висновок щодо визначення правової природи спірного договору, визначивши його як договір поставки, який містить ознаки договору роздрібної купівлі-продажу.

При цьому варто зазначити, що стаття 710 ЦК України розміщена в параграфі другому глави 54 ЦК України "Роздрібна купівля-продаж".

Відповідно до ч. 1 ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Правовідносини за договором роздрібної купівлі-продажу регулюються статтями 698-711 ЦК України та статтями 655-697 ЦК України.

Отже, законодавцем розмежовано за своєю правовою природою два різні договори - договір поставки і договір роздрібної купівлі-продажу.

З огляду на викладене, положення ст. 710 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин суб'єктів господарювання, які випливають з договору поставки.

Разом з тим, судам слід було мати на увазі, що згідно з ч. 4 ст. 710 ЦК України у разі відмови покупця від договору та повернення продавцю товару неналежної якості покупець має право вимагати відшкодування різниці між ціною товару, встановленою договором, і ціною відповідного товару на момент добровільного задоволення його вимог, а якщо вимогу добровільно не задоволено продавцем, - на момент постановлення судом рішення, а не курсової різниці між національною та іноземною валютою.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 624 ЦК України та ч. 2 ст. 232 ГК України за порушення зобов'язання договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Отже, наведеними положеннями зазначених статей передбачено можливість встановлення в договорі виключної неустойки, внаслідок чого кредитору надається право вимагати стягнення неустойки без можливості вимагати відшкодування збитків.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшовши висновку про стягнення з позивача як збитків у різному розмірі, так і штрафу у розмірі однієї десятої відсотка від ціни неякісного товару, посилаючись при цьому на положення ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та п. 6.7 договору, не звернули уваги на наявність у цьому ж договорі п. 4.2, за яким за договором допускається стягнення тільки штрафних санкцій, та не навели зазначеному застереженню жодної правової оцінки.

Разом з цим, відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У той же час, за приписами п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

До того ж, абзац 5 ч. 1 ст. 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Водночас, застосувавши до спірних договірних відносин ст. 1167 ЦК України як підставу відповідальності за завдану моральну шкоду, суди не звернули увагу на те, що ця норма матеріального права міститься в підрозділі 2 "Недоговірні зобов'язання" ЦК України.

Суди обох інстанцій, частково задовольнивши позов про стягнення моральної шкоди, завданої приниженням ділової репутації позивача у зв'язку з поставкою товару неналежної якості, не навели норм законодавства, які регулюють зазначені правовідносини, а отже й правових підстав для покладення на продавця відповідальності за заподіяння моральної шкоди внаслідок поставки неякісного товару, що спричинило приниження ділової репутації юридичної особи.

Разом з тим, висновок судів про стягнення штрафу за поставку неякісного товару в сумі 1 651,10 грн. обгрунтований матеріалами справи та вимогами закону.

За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині позову про стягнення збитків, різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення та моральної шкоди не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони в цій частині позову та розподілу судових витрат підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи в зазначеній частині суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

В решті постанова апеляційного господарського суду є законною і підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Пауер Моторз" та товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Імпортс Україна, ЛТД" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 21.07.2014 року в частині позову про стягнення збитків, різниці між ціною автомобіля, встановленою договором, і ціною автомобіля на момент постановлення судового рішення, моральної шкоди та розподілу судових витрат скасувати, і справу № 911/2159/14 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

В.Харченко