Постанова

від 30.01.2015 по справі 826/3928/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2015 року 15:39 № 826/3928/14

за позовом Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 109026552207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі - позивач, ПАТ «ДПЗК України») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 109026552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі № 826/3928/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року, в задоволенні позову ПАТ «ДПЗК України» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2014 року скасовано, а справу №826/3928/14 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направляючи справу на новий судовий розгляд, виходив з того, що судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи були зроблені передчасні висновки (без дослідження наявних матеріалів справи, встановлення фактичних обставин справи) про нереальність спірних правочинів між ПАТ «ДПЗК України» і ТОВ «Легендас-М» з підстав відсутності певних первинних документів, а саме: додатків до договору від 12.10.2012 року № 180, специфікацій до такого договору. Натомість, з наданих позивачем до апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції документів вбачається наявність специфікацій, відомостей про номенклатуру, технічні умови та ціни акцептовані конкурсними торгами, додаткових угод, аркушів узгодження додаткових угод, товарно-транспортних накладних. Однак, дані документи підприємства були залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

Також, в тексті ухвали від 25.09.2014 року Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що з акту перевірки вбачається, що під час перевірки використані були наступні документи: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0211 від 02.11.2012 року та додаткові документи, податкові та видаткові накладні, інші документи. Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди не встановили, на підставі якого договору в дійсності здійснювалась поставка нафтопродуктів (тобто, договору за № 180 від 12.10.2012 року чи № 0211 від 02.11.2012 pоку), та які докази підтверджують (чи не підтверджують) його реальне виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2014 року справу № 826/3928/14 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., та призначений судовий розгляд у судовому засіданні на 16.12.2014 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05.12.2013 року № 741/26-55-22-07/37243279, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання вимог податкового законодавства, а саме: в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Легендас-М» за листопад 2012 року, документально і нормативно не підтверджуються. Натомість, факти придбання ПАТ «ДПЗК України» дизельного палива у ТОВ «Легендас-М», а також використання цього дизпалива на виробничі потреби у власній господарській діяльності (а саме: для забезпечення роботи обладнання із сушки та переробки зернових і олійних культур на елеваторах по Україні) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що наявні у позивача. В свою чергу, висновки контролюючого органу про нереальність вказаних правочинів ґрунтуються виключно на неналежних документальних доказах і безпідставних суб'єктивних припущеннях, а тому суперечать вимогам чинного законодавства України. З огляду на вищенаведене, податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року № 109026552207 є таким, що винесене без належних на то правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

У судове засідання 16.12.2014 з'явилися представники сторін.

Представник позивача у даному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що прийняте у межах та на підставі наявних у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ПАТ «ДПЗК України» порушеннями вимог податкового законодавства. Також, представник відповідача наголосив на відсутності у позивача певних документів, що засвідчують реальність спірних господарських операцій (зокрема, додатків та специфікацій до договору від 12.10.2012 року № 180, доручень на отримання дизпалива від ТОВ «Легендас-М», товаросупровідних документів, пакувальних аркушів, сертифікатів відповідності та інших документів, що підтверджують якість товару).

На підставі вищевикладеного, суд у судовому засіданні 16.12.2014 року згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 03.12.2013 року по 05.12.2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 і пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 02.12.2013 року № 2621, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Легендас-М» за листопад 2012 року, за результатами якої складений Акт від 05.12.2013року № 741/26-55-22-07/37243279 (надалі - акт перевірки).

У тексті акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки контролюючого органу про завищення позивачем, в порушення норм ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкового кредиту за листопад 2012 року на суму податку на додану вартість 563 612,00 грн. Епізод даного податкового правопорушення відповідач пов'язує з фактом неправомірного віднесення ПАТ «ДПЗК України» до складу податкового кредиту за листопад 2012 року сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості дизельного палива, що було придбане у ТОВ «Легендас-М» згідно договору від 12.10.2012 року № 180 (посилання на правильні реквізити цього договору містяться на стор. 13 і 15 акта перевірки), та який, на думку перевіряючого, не мав реальних можливостей для здійснення зазначених господарських операцій.

Зокрема, відповідно до наданих до перевірки видаткових і податкових накладних (перелік яких наведений на стор. 13 - 14 акта перевірки), ТОВ «Легендас-М» реалізувало на користь перевіряємого підприємства дизельне паливо на загальну суму 3 381 672,42 грн. (в т.ч. ПДВ - 563 612,07 грн.).

При цьому, перевіряючим були враховані висновки та обставини, викладені в акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 року № 84/22-317/36509714 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Легендас-М» (ідентифікаційний код 36509714) з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІН-ОЙЛ» (ідентифікаційний код 38076720) за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року. Зокрема, в ході проведення документальної перевірки контрагента позивача (ТОВ «Легендас-М») встановлено, що реалізоване в листопаді 2012 року на користь ПАТ «ДПЗК України» дизельне паливо, попередньо придбане ТОВ «Легендас-М» у ТОВ «ЛІН-ОЙЛ» на підставі договору купівлі-продажу нафто про-дуктів від 02.11.2012 року № 0211, на що цим підприємством були надані первинні документи і банківські виписки. В свою чергу, ТОВ «ЛІН-ОЙЛ» придбало зазначене дизельне паливо у ТОВ «Ресурс Еко» (ідентифікаційний код 38077090), згідно договору поставки нафтопродуктів від 16.07.2012 року № 1607/12. Однак, у зв'язку з наявністю акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 02.04.2013 року № 1082/22.4-13/38076720 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЛІН-ОЙЛ» з питання господарських відносин із ТОВ «Ресурс Еко» та ТОВ «Легендас-М за листопад 2012 року, висновки якого про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій за листопад 2012 року по ланцюгу контрагентів ґрунтуються на висновках іншого акта податкового органу від 14.03.2013 року № 272/22.7/38077090 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ресурс Еко» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами перевірки ТОВ «Легендас-М» не підтверджено правомірність декларування цим підприємством показників податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «ЛІН-ОЙЛ» та як наслідок податкових зобов'язань по взаємовідносинах з покупцем ПАТ «ДПЗК України».

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшло висновку про відсутність у ПАТ «ДПЗК України» достатніх правових підстав для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі неналежних первинних документів, оформлених за результатами нереальних правочинів з ТОВ «Легендас-М».

При цьому, з тексту акта перевірки від 05.12.2013 року № 741/26-55-22-07/37243279 вбачається відсутність інших аргументів (як то ненадання ПАТ «ДПЗК України» до перевірки певних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій та/або оформлення таких документів з порушенням вимог закону).

За результатами проведеної документальної перевірки ПАТ «ДПЗК України» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку додану вартість за листопад 2012 року на суму 563 612,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав 13.12.2014 року до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення на висновки цього акта від 05.12.2013року з обґрунтуванням своєї позиції.

Листом від 20.12.2013 року № 27827/10/26-55-22-07-10 відповідач залишив висновки акта перевірки без змін, а заперечення ПАТ «ДПЗК України» відповідно - без задоволення.

20 грудня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за № 109026552207, яким визначило ПАТ «ДПЗК України» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 845 418,00 грн., в т.ч. 563 812,00 грн. за основним платежем, 281 806,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Надалі, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.02.2014 року № 2920/7/26-15-10-06-12, винесеним за результатами розгляду первинної скарги позивача на зазначене вище податкове повідомлення-рішення, останнє залишено без змін, а скарга - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011року № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції , якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/11/13-11.

При цьому, судом враховується те, що в даному випадку оформлення операції з перевезення, отримання та використання (зберігання) дизельного палива на підприємстві має супроводжуватися конкретно визначеними первинними документа у відповідності до вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року № 271/121, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 року за № 762/14029, та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496.

В ході судового розгляду також встановлено, що 12 жовтня 2012 року між ПАТ «ДПЗК України» (Покупець), в особі директора Цибульщака О.Л., та ТОВ «Легендас-М» (Постачальник), в особі директора Бамберга РОКУА., був укладений договір за № 180, за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Покупцю «Продукти нафтоперероблення рідкі» (дизельне паливо) ДК 016-97 23.20.1 (далі - товар), а Покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити такий Товар. Найменування та обсяги товару, вартість окремої партії товару, місце та умови поставки товару визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.1, 1.2, 3.4 і 5.1 зазначеного Договору). Крім того, за умовами п. 2.1 Договору Постачальник повинен поставити Покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам і технічним умовам, що зазначені в Додатку № 1 до цього Договору.

Загальна сума Договору визначена в п. 3.1 цього Договору та складає 38 820 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 470 100,00 грн., а з 02.11.2012року згідно додаткової угоди від 02.11.2012року № 1 до Договору - 40 170 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 695 000,00 грн.). Гранична ціна за одиницю товару вказується у Додатку № 1 до цього Договору (п. 3.2 даного Договору).

Відповідно до п. 5.2 даного Договору (з урахуванням додаткової угоди від 29.10.2012року до Договору), п. 5.5 - 5.6 зазначеного Договору поставка товару відбувається на умовах DDP («Постачання з оплатою мита») або EXW («Франко завод») згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та/або акта приймання-передачі товару обома сторонами Договору. Зокрема, представник Покупця при прийнятті Товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту Товару, вказаному в накладній, розписатися за отримання Товару та видати представнику Постачальника доручення на отримання даної партії Товару.

Також, згідно п. 9.1 Договору, сторони домовилися, що прийом товару здійснюється Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 при наявності оригіналів товаросупровідних документів, які мають бути оформленні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: товарно-транспортної та видаткової накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію Товару, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару.

Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем коштів на поточний рахунок Постачальника у банку протягом 10-ти календарних днів з дня отримання товару, можливе виставлення рахунку на оплату товару (п. 4.1 - п. 4.3 Договору).

Позивачем до матеріалів справи були надані додатки № 1 і № 2 до Договору - Специфікація. Відомості про номенклатуру, технічні умови та ціни акцептовані конкурсним торгами та Зразок специфікації, додаткові угоди до Договору та аркуші узгодження Договору і додаткових угод до нього, та протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів від 11.10.2012 року № 35/10-2, складений комісією з конкурсних торгів на ПАТ «ДПЗК України» (відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень позивач від 16.12.2014 року № 2-1-10/453 договір від 12.10.2012 року № 180 був укладений в результаті проведених конкурсних торгів).

Строк дії зазначеного Договору - з моменту підписання такого Договору Сторонами та до 31 грудня 2012 року (п. 16.1 Договору).

На підтвердження фактів поставки ТОВ «Легендас-М» дизельного палива та проведення розрахунків за такі отримані нафтопродукти позивач надав до суду копії наступних документів:

- специфікацій від 05.11.2012 року № 8, від 05.11.2012 року № 9, від 07.11.2012 року № 10, від 07.11.2012 року № 11, від 08.11.2012 року № 12, від 12.11.2012 року № 15, від 12.11.2012 року № 16, від 15.11.2012 року № 19 та від 19.11.2012 року № 20/1, згідно яких Постачальник мав поставити на користь Покупця (позивача) паливо дизельне ДСТУ 3868-99 (за характеристиками: паливо дизельне Л-0, 20-40 та згідно Додатку № 1 до Договору) з вмістом сірки не більше 0,20%) наливом (бензовозна партія) згідно товарно-транспортних накладних на адреси отримувачів - філій ПАТ «ДПЗК України» «Старокостянтинівський елеватор», «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1», Савинський елеватор», «Буринський елеватор», «Хлібна база № 78»;

- товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форми № 1-ТТН) від 05.11.2012 року № 034, від 06.11.2012 року № 035, від 07.11.2012 року № 036, від 07.11.2012 року № 037, від 08.11.2012 року № 039, від 08.11.2012 року № 040, від 12.11.2012 року № 042, від 12.11.2012 року № 043, від 15.11.2012 року № 044, від 19.11.2012 року № 046, відповідно до яких «Вантажовідправником» виступало ТОВ «ЛІН-ОЙЛ», Замовником вантажних перевезень» - ТОВ «Легендас-М», «Автопідприємством» - ТОВ «Синтез», а «Вантажоодержувачами» - відповідні філії ПАТ «ДПЗК України»;

- видаткових накладних від 06.11.2012 року № РН-0000329 на суму 327 984,30 грн., від 07.11.2012 року № РН-0000332 на суму 355 357,80 грн., від 08.11.2012 року № РН-0000333 на суму 319 523,40 грн., від 08.11.2012 року № РН-0000335 на суму 321 514,20 грн., від 09.11.2012 року № РН-0000337 на суму 319 523,40 грн., від 09.11.2012 року № РН-0000338 на суму 355 367,80 грн., від 13.11.2012 року № РН-0000344 на суму 370 288,80 грн., від 14.11.2012 року № РН-0000345 на суму 349 186,32 грн., від 16.11.2012 року № РН-0000351 на суму 343 413,00 грн., від 20.11.2012 року № РН-0000357 на суму 319 523,40 грн., всього на загальну суму 3 381 672,42 грн. (з ПДВ). Відповідно до наявних в матеріалах даної справи інформаційних довідок філій ПАТ «ДПЗК України» та усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні 16.12.2014 року, приймання товару здійснювали уповноважені працівники таких філій на місцях на підставі письмових доручень;

- довіреностей філій ПАТ «ДПЗК України», виданих своїм працівникам на отримання товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива) від ТОВ «Легендас-М» за договором від 12.10.2012 року № 180, та витягів з журналів реєстрації довіреностей філій ПАТ «ДПЗК України»;

- актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю (форми № 5-НП) від 08.11.2012 року, від 09.11.2012 року, складених філіями ПАТ «ДПЗК України»;

- витягів з журналів філій ПАТ «ДПЗК України» щодо обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форми № 6-НП);

- витягів з журналів по філій ПАТ «ДПЗК України» щодо реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах по філіях (форми № 7-НП);

- сертифікату відповідності на паливо дизельне, терміном дії з 07.03.2012 року по 05.03.2014 року;

- паспортів якості на дизельне паливо (форми № 11-НК);

- свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 19.08.2012 року - автоцистерни каліброваної (власник - ТОВ «Синтез»);

- податкових накладних від 06.11.2012 року № 4, від 07.11.2012 року № 5, від 08.11.2012 року № 6, від 08.11.2012 року № 8, від 09.11.2012 року № 9, від 09.11.2012 року № 10, від 13.11.2012 року № 17, від 14.11.2012 року № 18, від 16.11.2012 року № 22, від 20.11.2012 року № 25, від 28.02,2013 року № 157, від 28.03.2013 року № 196, від 30.04.2013 року № 196, від 29.03.2013 року № 221, від 29.03.2013 року № 222, всього на загальну суму ПДВ 563 612,07 грн.;

- виписок Філії Акціонерного банку «Південний» в м. Києві (МФО 320917) по особовому рахунку ПАТ «ДПЗК України» № 26001301788601 з відомостями про перерахування протягом листопада 2012 року сум коштів (всього 1 656 300,000 грн.) на користь ТОВ «Легендас-М» в якості оплати за постачання дизельного пального згідно договору від 12.10.2012 року № 180 (вартість товару з ПДВ).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та в цілому відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема, того, що ТОВ «Легендас-М» не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку. Натомість, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Ленгендас-М» № 100317009 від 29.12.2010 року, чинність якого відповідачем в період з жовтня по листопад 2012 року не заперечується, а, відтак суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 16.12.2014 року № 2-1-10/453 та усних пояснень представника позивача, наданих 16.12.2014 року в судовому засіданні, необхідність замовлення та придбання дизельного палива в значних обсягах зумовлено специфікою господарської діяльності ПАТ «ДПЗК України» (а саме через свої філії Товариство надає послуги зі складського зберігання, що включають в себе, в т.ч. послуги з сушіння та переробки зернових культур). В ході здійснення господарської діяльності позивача використовується спеціальна техніка для сушіння та переробки зерна, що працює на дизельному паливі, а тому потреба у придбанні нафтопродуктів у третіх осіб носить постійний характер.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду копії наступних документів: статуту ПАТ «ДПЗК України», виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ПАТ «ДПЗК України»; штатних розписів затверджених по філіях ПАТ «ДПЗК України»; технічних паспортів філій ПАТ «ДПЗК України»; актів приймання-передачі цілісних майнових комплексів від 20.01.2011року, складених комісією з ліквідації Дочірнього підприємства ДАК «Хліб Україна» та ДП «ДПЗК України» за результатами передачі цілісних майнових комплексів у певному складі; технічного паспорту на циліндричний горизонтальний резервуар РГ-50 (Філія «Хлібна база № 78») та інвентарної картки обліку основних засобів, заведеної на такий резервуар; інформаційних довідок філій ПАТ «ДПЗК України» з відомостями про прийняття, зберігання та подальшого використання дизельного палива, отриманого від ТОВ «Легендас-М»; заявок філій на постачання матеріально-технічних ресурсів (дизельного палива); накладних на переміщення та звітів про рух дизельного пального на елеваторах, протоколів і актів замірів палива; актів комісій філій ПАТ «ДПЗК України» щодо обсягів використаного в роботі палива з метою списання ПММ; актів замірів палива по філіях, актів списання дизельного пального від 30.11.2012 року по філіях; договорів складського зберігання зерна та олійних культур, укладених ПАТ «ДПЗК України» з третіми особами (поклажодавцями - ТОВ «Агрозем», ТОВ Глухів-Агроінвест», ПрАТ «Креатив», ТОВ ІВК «Рідний край», ТОВ «Житниця-Поділля» та ін.) протягом 2012 року щодо надання послуг зі зберігання зернових та додаткових послуг; витягу з журналу по сушінню зерна (Савинський елеватор), оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку Савинського елеватору, та ін..

Зі змісту наведених вище документів вбачається наявність у позивача ділової мети на придбання дизельного пального у великих обсягах згідно укладення спірного договору від 12.10.2012року № 180 з ТОВ «Легендас-М» для забезпечення функціонування спеціального обладнання на елеваторах. Зокрема, з наявних матеріалів справи (довідка з органу статистики відносно ТОВ «Легендас-М» станом на 20.08.2012 року та акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.06.2013 року № 84/22-317/36509714) вбачається, що укладення спірного договору відповідало напрямку господарської діяльності контрагента позивача (вид господарської діяльності за КВЕД останнього - 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами).

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Легендас-М» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб (наприклад, як у випадку операцій з перевезенням дизельного палива), на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 05.12.2013 року № 741/26-55-22-07/37243279 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «ДПЗК України» і ТОВ «Легендас-М», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договору від 12.10.2012 року № 180 і первинних документів до них не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 05.12.2013 року № 741/26-55-22-07/37243279 також відсутні відомості про визначення контрагенту позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Легендас-М» за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи не подав до суду, по-перше, будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПАТ «ДПЗК України» та/або його контрагента - ТОВ «Легендас-М» - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням 20.12.2013 року № 109026552207.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 20.12.2013 року № 109026552207.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (ідентифікаційний код: 37243279, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотирьохсот вісімдесяти семи грн. 20 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (ідентифікаційний код: 38748591, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок