Ухвала

від 25.09.2014 по справі 826/3928/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/34864/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючої Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 826/3928/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ«Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109026552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 845 418,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 563 612,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 281 806,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача, за результатами якої складено акт №741/26-55-22-07/37243279 від 05.12.2013, в зв'язку з порушенням позивачем вимог податкового законодавства, а саме: статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а також пункту 2 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 №1379, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 563 612,00 грн.

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що ТОВ «Легендас-М» придбавало дизельне паливо у ТОВ «ЛІН-ОЙЛ», яке в свою чергу придбавало це паливо у ТОВ «Ресурс Еко». Податковий орган здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛІН-ОЙЛ», за результати якої прийшов до висновку, що в листопаді 2012 р. документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником ТОВ «РЕСУРС-ЕКО» та покупцем, що свідчить про незаконність формування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій встановили позивач здійснював фінансово-господарські відносини з ТОВ «Легендас-М». Позивачем з цим контрагентом укладено договір поставки дизельного палива № 180 від 12.10.2012 р.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, суди зазначили, що позивач не надав суду жодного додатку, які мали бути складені в ході виконання Договору №180від 12.10.2012, укладено між позивачем та ТОВ «Легендас-М». Крім того, не надано додатку, у якому мали бути зазначені державні стандарти та технічні умови, яким має відповідати дизпаливо, а також не надано специфікації, у яких мали визначатись умови поставки на кожну окрему партію.

Суди прийшли до висновку, що відсутність додатків до Договору №180 та специфікацій, свідчить про те, що сторони не узгодили істотні умови Договору такі як місце і строки поставки, об'єм, ціна, якість товару, види, тощо, без яких здійснення поставки неможливе.

Вищий адміністративний суд України вважає такі висновки попередніх судових інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного дослідження обставин, що знають значення для вирішення спору.

Як вбачається з наданих позивачем документів, які додані до апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, в них містяться специфікації, відомості про номенклатуру, технічні умови та ціни акцептовані конкурсними торгами, додаткові угоди, аркуші узгодження додаткових угод, специфікації, товаро-транспортні накладні. З акту перевірки вбачається, що під час перевірки використані були наступні документи: договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 0211 від 02.11.2012 р. та додаткові документи, податкові та видаткові накладні, інші документи.

Тобто, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди не встановили, на підставі якого договору здійснювалась поставка нафтопродуктів ( № 180 від 12.10.2012 чи № 0211 від 02.11.2012 р.), які докази підтверджують (чи не підтверджують) його реальне виконання. Подаючи апеляційну скаргу, позивач надав суду апеляційної інстанції докази на підтвердження обставин, на які посилається, та які залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 195 КАС України, відповідно до якої, - Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Частиною першою статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2014 року, та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - скасуванню, оскільки судами не встановлено всі фактичні обставини по справі, тобто допущено порушення норм процесуального права, та суд касаційної інстанції не може встановлювати ці обставини.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»- задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 826/3928/14 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В.П. Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В. Сірош