Ухвала

від 05.03.2015 по справі 826/3928/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3928/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

05 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 №109026552207.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Легендас-М», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 02.12.2013 № 2621 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «ДПЗК України» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з контрагентом-постачальником ТОВ «Легендас-М» за листопад 2012 року, за результатами якої складений Акт від 05.12.2013 № 741/26-55-22-07/37243279.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за листопад 2012 року на суму 563 612,00 грн.

На підставі вказаного вище Акту перевірки, 20 грудня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення (форми «Р») за №109026552207, яким ПАТ «ДПЗК України» донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 845 418,00 грн., в т.ч. 563 812,00 грн. за основним платежем, 281 806,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2012 року між ПАТ «ДПЗК України» (Покупець) та ТОВ «Легендас-М» (Постачальник) був укладений договір за № 180, за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2012 році поставити Покупцю «Продукти нафтопереробки рідкі» (дизельне пальне) ДК 016-97 23.20.1 (далі - товар), а Покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити товар.

Найменування та обсяги товару, вартість окремої партії товару, місце та умови поставки у визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.1, 1.2, 3.4 і 5.1 зазначеного Договору).

Крім того, за умовами п. 2.1 Договору Постачальник повинен поставити Покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам і технічним умовам, що зазначені в Додатку № 1 до цього Договору.

Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем коштів на поточний рахунок Постачальника у банку протягом 10-ти календарних днів з дня отримання товару, можливе виставлення рахунку на оплату товару (п. 4.1 - п. 4.3 Договору).

На підтвердження фактів поставки ТОВ «Легендас-М» дизельного пального та проведення розрахунків за отримані нафтопродукти позивач надав до суду копії наступних документів: специфікацій, згідно яких Постачальник мав поставити на користь Покупця (позивача) паливо дизельне ДСТУ 3868-99 (за характеристиками: паливо дизельне Л-0, 20-40 та згідно Додатку № 1 до Договору) з вмістом сірки не більше 0,20%) наливом (бензовозна партія) згідно товарно-транспортних накладних на адреси отримувачів - філій ПАТ «ДПЗК України» «Старокостянтинівський елеватор», «Богданівецький комбінат хлібопродуктів», «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1», Савинський елеватор», «Буринський елеватор», «Хлібна база №78»; товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) (форми № 1-ТТН); видаткових накладних всього на загальну суму 3 381 672,42 грн. (з ПДВ); витягів з журналів філій ПАТ «ДПЗК України» щодо обліку надходження нафти і нафтопродуктів (форми № 6-НП); витягів з журналів філій ПАТ «ДПЗК України» щодо реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах по філіях (форми №7-НП); сертифікатів відповідності на паливо дизельне, терміном дії з 07.03.2012 року по 05.03.2014 року; паспортів якості на дизельне паливо (форми № 11-НК); свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 19.08.2012 року - автоцистерни каліброваної (власник - ТОВ «Синтез»); податкових накладних на загальну суму ПДВ 563 612,07 грн.; актів приймання нафти або нафтопродуктів; банківських виписок.

Крім того, в ході судового розгляду справи було встановлено, що приймання товару здійснювали уповноважені працівники таких філій на місцях на підставі письмових довіреностей, на підтвердження чого були надані відповідні довіреності філій ПАТ «ДПЗК України», видані працівникам на отримання товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального) від ТОВ «Легендас-М» за договором від 12.10.2012 року № 180, та витяги з журналів реєстрації довіреностей філій ПАТ «ДПЗК України».

Також, позивачем до матеріалів справи були надані додатки № 1 і № 2 до Договору - Специфікація, відомості про номенклатуру, технічні умови та ціни акцептовані конкурсним торгами та Зразок специфікації, додаткові угоди до Договору та аркуші узгодження Договору і додаткових угод до нього, протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів від 11.10.2012 року №35/10-2, складений комісією з конкурсних торгів на ПАТ «ДПЗК України» (відповідно до письмових пояснень позивача договір від 12.10.2012 року № 180 був укладений в результаті проведених конкурсних торгів).

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів, контрагент позивача мав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, суд враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ТОВ «Легендас-М» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «ДПЗК України» і ТОВ «Легендас-М».

Як в акті перевірки так і в апеляційній скарзі як на єдиний доказ «фіктивності» спірних господарських операцій податковий орган посилається на порушення позивачем ведення бухгалтерського обліку таких операцій, зокрема, вказує на відсутність у позивача певних документів, а саме: додатків та специфікацій до договору від 12.10.2012 року № 180, доручень на отримання дизпалива від ТОВ «Легендас-М», товаросупровідних документів, пакувальних аркушів, сертифікатів відповідності та інших документів, що підтверджують якість товару.

Однак, після скасування рішень попередніх інстанцій Вищим адміністративним судом України, в ході повторного судового розгляду справи дані твердження були спростовані, а зазначені документи, - долучені до матеріалів справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів так само як і помилки при їх оформленні, не є підставою для висновків про «фіктивність» самої господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10 березня 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С