Рішення

від 26.01.2015 по справі 908/5211/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  34/137/14       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   26.01.2015                                                              Справа №  908/5211/14 Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В. представники сторін в судове засідання – не з'явились; Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/5211/14, за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вермєєр УкрСервіс” (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, оф. 402); до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (87500, м. Маріуполь, вул. Леніна, 68 а); про стягнення суми. Сутність спору: Товариством з обмеженою відповідальністю “Вермєєр УкрСервіс” заявлено позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” про стягнення за договором купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008 р. 9816,70 грн. збитків від інфляції та 1547,18 грн. 3% річних за користування чужими коштами. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5211/14, якій присвоєно номер провадження 34/137/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 17.12.2014 р. Ухвалою суду від 17.12.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.01.2015р., потім оголошено перерву до 26.01.2015р. У судовому засіданні 26.01.2015р. справу розглянуто, прийнято рішення. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товару на суму 184331,06 грн., однак ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” взяті на себе зобов'язання за договором в повному обсязі не виконало, за товар відповідачем було сплачено лише частково. Тож, позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав. 05.02.2014р. господарським судом Донецької області прийнято рішення, яким з  відповідача на користь позивача стягнуто суму 73571,44 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008р., суму 26111,60 грн. збитків від інфляції, суму 13868,47 грн. 3% річних. Рішення залишено без змін Донецьким апеляційним господарським судом. 21.03.2014р. господарським судом Донецької області видано наказ № 905/8946/13, який прийнято до виконання Жовтневим відділом державної виконавчої служби  Маріупольського міського управління юстиції. Жовтневим ВДВС Маріупольського МУЮ заборгованість з боржника в сумі 113551,51 грн. (сума боргу - 73571,44 грн., інфляційні нарахування - 26111,60 грн., 3% річних - 13868,47) стягувалась частинами, в такому порядку: 18181,81 грн. - 12.08.2014р.; 18181,78 грн. - 19.08.2014р.; 18181,17 грн. - 26.08.2014р.; 15419,98 грн. - 03.09.2014р.; 12800,02 грн. - 09.09.2014р.; 20683,51 грн. - 16.09.2014р.; 10101,24 грн. - 23.09.2014р. Таким чином, на думку позивача, ТОВ “Вермєєр УкрСервіс” має право на отримання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум у період: з 25.01.2014р. до 23.09.2014р., а саме: 3% річних в розмірі 1547,18 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 9816,70 грн. На підставі ст.ст. 193, 222, 265 ГК України, ст.ст. 625, 691, 692 ЦК України просить позов задовольнити. 08.12.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від ТОВ “Вермєєр УкрСервіс” надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що в позові дати погашення відповідачем заборгованості за наказом господарського суду Донецької області 21.03.2014 р. по справі № 905/8946/13 вказані помилково: замість дат зарахування коштів помилково вказані дати списання коштів. Стягнуті державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції частинами кошти (сума боргу - 73571,44 грн., інфляційні нарахування - 26111,60 грн., 3% річних - 13868,47, а разом 113551,51 грн.) зараховані на поточний рахунок позивача у наступному порядку: 18181,81 грн. - 09.09.2014р.; 18181,78 грн. - 09.09.2014р.; 18183,17 грн. - 29.09.2014р.; 15419,98 грн. - 29.09.2014р.; 12800,02 грн. - 13.10.2014р.; 20683,51 грн. - 13.10.2014р.; 10101,24 грн. - 13.10.2014р. З огляду на те, що зарахування коштів на рахунок позивача відбувалось пізніше ніж їх списання з рахунку відповідача, збільшився період нарахування сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, а саме, з 25.01.2014р. до 12.10.2014р. включно (до повного погашення заборгованості в процесі примусового виконання рішення суду). Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 11771,43 грн. інфляційних нарахувань та 1787,18 грн. 3% річних. Заяву прийнято судом до розгляду як таку, що відповідає ст. 22 ГПК України. В судовому засіданні 26.01.2014р. розглядаються позовні вимоги про стягнення 11771,43 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1787,18 грн. 3% річних. Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2015р. проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив (б/н від 12.01.2015р.), в якому зазначив, що  позивач хибно розраховує строки за якими формуються позовні вимоги, так визначення кінцевого періоду нарахування 3% річних та індексу інфляції позивач визначає моментом зарахування грошових коштів, проте відповідно до матеріалів виконавчого провадження (ВП № 44179971), зарахування грошових коштів на рахунки позивача відбувалось одночасно з їх списанням. Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: 08.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вермєєр УкрСервіс”  (продавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 08/08 ЗП, відповідно до умов якого позивач позивач продає, а відповідач купує товар, специфікація, кількість якого визначається у відповідних заявках направлених покупцем (п.1.1.). Пунктами 2.1., 2.2., 3.1.,3.2. договору, сторони узгодили ціну договору та порядок розрахунків. Так, ціна на товар визначається у рахунках, які виставляє продавець, згідно отриманих заявок. Покупець сплачує вартість товару, вказану у відповідному рахунку, шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості рахунку на розрахунковий рахунок продавця, не пізніше п'яти банківських днів, з моменту отримання відповідного рахунку-фактури. Остаточну оплату вартості товару покупець здійснює протягом 3 днів з моменту отримання відповідної партії товару визначеної у відповідному рахунку шляхом перерахування платежу на розрахунковий рахунок продавця. Відповідно до п.п. 9.1, 9.2. договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами протягом року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. На виконання умов договору купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 184331,06 грн., про що свідчить видаткова накладна № ВС-0000081 від 16.09.2008р. Відповідач оплатив одержаний ним товар лише частково на суму 110759,62 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, ТОВ “Вермєєр УкрСервіс” було вимушено звернутися до господарського суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку. Обставини щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008р. в сумі 73571,44 грн. досліджені та встановлені рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2014р. у справі № 905/8946/13. Так, вказаним рішенням у повному обсязі задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вермєєр УкрСервіс” та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” на його користь основну заборгованість за договором купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008р. у сумі 73571,44 грн., втрати від інфляції у сумі 26111,60 грн., 3% річних за користування чужими коштами у сумі 13868,47 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. рішення господарського суду Донецької області від 05.02.2014р. у справі № 905/8946/13 залишено без змін. 21.03.2014р. на виконання зазначеного рішення господарським судом Донецької області видано відповідний наказ. 30.07.2014р. Жовтневим відділом державної виконавчої служби Маріупольського МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 44179971  з виконання наказу № 905/8946/13, виданого 21.03.2014р. 17.10.2014р. Жовтневим ВДВС Маріупольського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44179971 на підставі п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ “Про виконавче провадження”. Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Предметом даного судового розгляду є сума нарахованих втрат від інфляції грошових коштів за період: з лютого 2014р. по вересень 2014р. (включно) та сума 3% річних, нарахованих за період: з 25.01.2014р. по 12.10.2014р. за зобов'язаннями по оплаті поставленого товару за договором купівлі-продажу № 08/08 ЗП від 08.09.2008р., оскільки рішення суду по справі № 905/8946/13 виконувалось поетапно, шляхом списання коштів боржника з його рахунків на підставі платіжних вимог державного виконавця, про що свідчить зміст постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 44179971 від 17.10.2014р. В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008р. надане правове обґрунтування підставності вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку  заборгованість  за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних  від  простроченої  суми  за період  після  прийняття  судом  рішення про стягнення відповідної заборгованості. При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою  для  припинення грошового зобов'язання. Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції  за  весь час  прострочення,  а  також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до ч. 1 ст. 625  Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Після прийняття господарським судом Донецької області рішення від 05.02.2014р. у справі № 905/8946/13 про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально отримав грошові кошти в повному обсязі лише 13.10.2014р. Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та  інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (п. 1.4. Постанови Пленуму ВГСУ України № 14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”). У постанові Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ про закінчення виконавчого провадження ВП № 44179971 чітко вказані дати перерахування коштів на рахунок стягувача – ТОВ “Вермєєр УкрСервіс”, стягнуті з відповідача, а саме: -          платіжним дорученням № 1033 від 20.08.2014р. на користь стягувача 09.09.2014р. перераховано 18181,81 грн.; -          платіжним дорученням № 1045 від 28.08.2014р. на користь стягувача 09.09.2014р. перераховано 18181,78 грн.; -          платіжним дорученням № 1062 від 03.09.2014р. на користь стягувача 29.09.2014р. перераховано 18183,17 грн.; -          платіжним дорученням № 1069 від 05.09.2014р. на користь стягувача 29.09.2014р. перераховано 15419,98 грн.; -          платіжним дорученням  № 1108 від 07.10.2014р. на користь стягувача 13.10.2014р. перераховано 10101,24 грн.; -          платіжним дорученням  № 1112 від 07.10.2014р. на користь стягувача 13.10.2014р. перераховано 12800,02 грн.; -           платіжним дорученням №1113 від 07.10.2014 р. на користь стягувача 13.10.2014р. перераховано 20683,91 грн.; Також в матеріалах справи містяться  банківські виписки, надані позивачем на підтвердження зарахування спірних сум саме у дати, вказані в постанові ВДВС (а.с.56-58). Таким чином період нарахування втрат від інфляції грошових коштів (з лютого 2014р. по вересень 2014р. включно) та суми 3% річних (з 25.01.2014р. по 12.10.2014р.) визначений позивачем вірно. В той же час, при розрахунку 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів позивачем зроблено арифметичну помилку, тож суд коригує вказані розрахунки не змінюючи період їх нарахування, . Таким чином, втрати від інфляції грошових коштів, щодо суми основного боргу за період: з  лютого 2014р. по вересень 2014р. включно, становлять 11735,98 грн. (зведений індекс інфляції за період: з 02.2014р. по 09.2014р. складає 115,95181339). Щодо нарахування 3% річних, то позивачем допущено помилку при визначенні кількості прострочених днів, а саме: в розрахунку позивача (а.с. 60) за період: з 25.01.2014р. по 28.09.2014р. зазначено 276 днів прострочки виконання зобов'язання, але фактично цей період складає 247 днів.    За таких обставин, 3% річних нарахованих на суму основного боргу, з врахуванням поетапної сплати відповідачем заборгованості, за період: з 25.01.2014р. по 12.10.2014р. складають 1543,06 грн. Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.    Заперечення відповідача спростовуються вищенаведеним. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (87500, м. Маріуполь, вул. Леніна, 68 а; ідентифікаційний код юридичної особи: 24155428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вермєєр УкрСервіс” (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, оф. 402, ідентифікаційний код юридичної особи: 35378521) суму 11735 (одинадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 98 коп. втрат від інфляції грошових коштів, суму 1543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 06 коп. 3% річних, суму 1789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 33 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складено 29.01.2015 р. Суддя                                                                                А.О. Науменко