Рішення

від 28.01.2015 по справі 922/109/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2015 р.Справа № 922/109/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" (м. Харків) до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" ( м. Харків) про стягнення 858700,06 грн. за участю представників сторін:

позивача - Яценко А.О. (довіреність від 12.01.2015 р.);

відповідача - Журавель О.В. (довіреність №2-283 від 31.12.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю послуг з технічного діагностування, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників №1211000183 від 07.11.12 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 858700,06 грн., з яких 826337,95 грн. - сума боргу за договором з урахуванням індексу інфляції; 32362,11 грн. - 3% річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором про закупівлю послуг з технічного діагностування, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників №1211000183 від 07.11.12 р. щодо своєчасної оплати за надані послуги. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2015 р. о 10:45 год.

В судовому засіданні 26.01.2015 р. було оголошено перерву до 28.01.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2015 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.01.2015 р. визнав наявність заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07 листопада 2012 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" було укладено договір № 1211000182 (далі - договір).

Відповідно до предмету договору, виконавець (позивач) зобов'язався надати замовнику (відповідачу) послуги по технічному обслуговуванню та перезарядці вогнегасників для потреб структурних підрозділів філії УМГ "Харківтрансгаз" , а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п. 1.2 договору, склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені програмою надання послуг та відповідно до переліку вогнегасників по підрозділах УМГ "Харківтрансгаз", які підлягають технічному діагностуванню, ремонту та перезарядці, відповідно до розділу V цього договору. Зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума цього договору становить 858580,20 грн., в тому числі 143096,70 грн. ПДВ.

Вартість технічного діагностування, ремонту та перезарядки вогнегасників визначається у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни (додаток 2), який є невід'ємною частиною договору.

Згідно умов цього договору ТОВ "ПТП "Брандмайстер" надав на користь відповідача послуги з технічною обслуговування та перезарядки вогнегасників на загальну суму 858579,98 грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими сторонами актами приймання - передачі послуг: №БР-0000746 від 12.11.2012р на суму 35 064,26 грн., №БР-0000756 від 14.11.2012р. на суму 43 164,17 грн., №БР-0000757 від 14.11.2012р. на суму 34 123,34 грн., №БР-0000770 від 16.11.2012р. на суму 33 872,16 грн., №БР-0000771 від 16.11.2012р. на суму 25 348,22 грн., №БР-0000792 від 23.11.2012р. на суму 51 640,42 грн., №БР-0000793 від 26.11.2012р. на суму 51 289,45 грн., №БР-0000794 від 26.11.2012р. на суму 18 784,20 грн., №БР-0000795 від 26.11.2012р. на суму 57 260,44 грн., №БР-0000796 від 26.11.2012р. на суму 43 810,26 грн., №БР-0000825 від 03.12.2012р. на суму 54 143,26 грн., №БР-0000826 від 03.12.2012р. на суму 58 794,48 грн., №БР-0000827 від 04.12.2012р. на суму 25 222,50 грн., №БР-0000828 від 04.12.2012р. на суму 30 364,25 грн., №БР-0000830 від 05.12,2012р. на суму 59 462,88 грн., №БР-0000856 від 17.12.2012р. на суму 59 994,54 грн., №БР-0000857 від 17.12.2012р. на суму 56 690,94 грн., №БР-0000862 від 18.12.2012р. на суму 59 964,67 грн., №БР-0000863 від 18.12.2012р. на суму 59 635,54 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату боргу. Зазначену вимогу було отримано Відповідачем, надано відповідь від 14.01.2014р. за №103/17 згідно якої Відповідач не заперечував наявність боргу, але просив надати відтермінування.

Відповідач частково погасив заборгованість, сплатив грошові кошти в загальній сумі 150 122,57 грн. (оплату здійснено згідно п/д №13007 від 20.06.2014 - на суму 35064,26 грн.; п/д №13005 від 20.06.2014р. на суму 34123,34 грн.; п/д №13008 від 20.06.2014р. на суму 30364,25 грн.; п/д №13004 від 20.06.2014р. на суму 25348,22 грн.; п/д №13006 від 20.06.2014р. на суму 25222,50 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості за отримані послуги у повному обсязі не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що представник відповідача визнав суму основної заборгованості відповідача, не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання зобов'язання взятого на себе відповідно до договором №1211000183 від 07.11.12 р. про закупівлю послуг з технічного діагностування, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників в розмірі 708457,41 грн. правомірна, обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 32362,11 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тобто якщо мала місце не інфляція, а дефляція (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р.).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Здійснивши перерахування, суд визнав законними та обґрунтованими вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 117880,54 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20а; Код ЄДРПОУ 25698645; р/р 26009124683001 в ПАТ КБ "Надра"; МФО 380764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" (61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, 37; Код ЄДРПОУ 32336887; р/р 26000036431200 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) суму боргу за договором в розмірі 708457,41 грн., інфляційних втрат в сумі 117880,54 грн., 3% річних у розмірі 32362,11 грн. та судовий збір у розмірі 17174,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.02.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова