Постанова

від 16.03.2015 по справі 922/109/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа № 922/109/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Яценко А.О. за довіреністю від 12.01.2015р.

відповідача - Єфімова М.О. за довіреністю від 31.12.2014р.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків, (вх. 997Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі № 922/109/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер",м. Харків,

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків,

про стягнення 858700,06 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" суму боргу за договором в розмірі 708457,41 грн., інфляційних втрат в сумі 117880,54 грн., 3% річних у розмірі 32362,11 грн. та судовий збір у розмірі 17174,01 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також розмір процентів річних.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі №922/109/15, прийняти нове рішення у справі №922/109/15, яким відмовити ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що грошові зобов'язання відповідача за договором не є простроченими, застосування санкцій за начебто прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань є безпідставним та необґрунтованим, однак, господарський суд першої інстанції не звернув уваги на доводи відповідача, тому, на думку останнього, прийшов до неправомірних висновків.

До Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача (вх. 3196 від 26.02.2015р.), в яких позивач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У судовому засіданні 16.03.2015р. представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду - скасувати. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

07.11.2012р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" (правонаступник Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") та ТОВ "Пожежно-технічне підприємство "Брандмайстер" укладено договір № 1211000183 про закупівлю послуг з технічного діагностування, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець (позивач) зобов'язується надати замовнику (відповідачу) послуги по устаткуванню для сушіння, зважування та розбризкування (послуги по технічному обслуговуванню та перезарядці вогнегасників для потреб структурних підрозділів УМГ "Харківтрансгаз"), а замовник (відповідач) - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно з п. 1.2 договору, склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором визначені програмою надання послуг та відповідно до переліку вогнегасників по підрозділах УМГ "Харківтрансгаз", які підлягають технічному діагностуванню, ремонту та перезарядці, відповідно до розділу V цього договору. Зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума цього договору становить 858580,20 грн., в тому числі 143096,70 грн. ПДВ.

Вартість технічного діагностування, ремонту та перезарядки вогнегасників визначається у відповідності до протоколу узгодження договірної ціни (додаток 2), який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору ТОВ "ПТП "Брандмайстер" надав на користь відповідача послуги з технічною обслуговування та перезарядки вогнегасників на загальну суму 858579,98 грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими сторонами актами приймання - передачі послуг: №БР-0000746 від 12.11.2012р. на суму 35064,26грн., №БР-0000756 від 14.11.2012р. на суму 43164,17грн., №БР-0000757 від 14.11.2012р. на суму 34123,34грн., №БР-0000770 від 16.11.2012р. на суму 33872,16грн., №БР-0000771 від 16.11.2012р. на суму 25348,22грн., №БР-0000792 від 23.11.2012р. на суму 51640,42грн., №БР-0000794 від 26.11.2012р. на суму 18784,20грн., №БР-0000795 від 26.11.2012р. на суму 57260,44грн., №БР-0000796 від 26.11.2012р. на суму 43810,26грн., №БР-0000825 від 03.12.2012р. на суму 54143,26грн., №БР-0000826 від 03.12.2012р. на суму 58794,48грн., №БР-0000827 від 04.12.2012р. на суму 25222,50грн., №БР-0000828 від 04.12.2012р. на суму 30364,25грн., №БР-0000830 від 05.12.2012р. на суму 59462,88грн., №БР-0000856 від 17.12.2012р. на суму 59994,54грн., №БР-0000857 від 17.12.2012р. на суму 56690,94грн., №БР-0000862 від 18.12.2012р. на суму 59964,67грн., №БР-0000863 від 18.12.2012р. на суму 59635,54грн. (а.с.33-51).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, форма розрахунку - поетапно по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання акту наданих послуг перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про платіж на суму 858579,98грн. з досудовим попередженням, в якій просить невідкладно протягом 3 днів з дня отримання цієї вимоги сплатити на користь позивача суму заборгованості в розмірі 858579,98 грн., в т.ч. ПДВ (а.с. 54-55).

На зазначену вище вимогу відповідачем надано відповідь від 14.01.2014р. за №103/17 згідно з якої відповідач не заперечував наявність боргу, але просив надати відстрочити його сплату (а.с. 56).

Відповідач частково погасив заборгованість, сплатив грошові кошти в загальній сумі 150 122,57 грн. (оплату здійснено згідно з п/д №13007 від 20.06.2014 - на суму 35064,26 грн.; п/д №13005 від 20.06.2014р. на суму 34123,34 грн.; п/д №13008 від 20.06.2014р. на суму 30364,25 грн.; п/д №13004 від 20.06.2014р. на суму 25348,22 грн.; п/д №13006 від 20.06.2014р. на суму 25222,50 грн. (а.с. 52-53).

У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано належним чином умови укладеного договору, а саме невиконання його у повному обсязі, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, та три відсотки річних.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не сплатив суму заборгованості за отримані послуги у повному обсязі, що є причиною виникнення спору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. позовні вимоги задоволено повністю з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а висновки місцевого господарського суду є обґрунтованими та законними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, відповідачем не було виконано належним чином умов укладеного між сторонами договору від 20.09.2013р. № 0482-СН.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору від 07.11.2012р. № 1211000183 про закупівлю послуг з технічного діагностування, технічного обслуговування та перезарядки вогнегасників основної суми заборгованості за надання послуг, передбачених договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 32362,11 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором від 07.11.2012р. № 1211000183.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові, правомірно просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню 3% річних на користь позивача.

А також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 117880,54 грн. з огляду на наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Колегія суддів погоджується з розрахунками інфляційних втрат господарського суду першої інстанції, тому розрахунок інфляції позивача є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. у справі №922/109/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків, залишити без задоволення

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2015р. у справі №922/109/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 17.03.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко