Рішення

від 29.01.2015 по справі 5015/7077/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2015 р. Справа № 5015/7077/11

За позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, до відповідача 1:приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ, до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа відпочинку», м. Київ, до відповідача 3:Роздільської селищної ради, смт. Розділ, до відповідача 4:Миколаївського районного управління юстиції Львівської області в особі реєстраційної служби, м. Миколаїв, про: скасування рішення, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності за державою.

Головуючий суддя Рим Т. суддя Матвіїв Р. суддя Кидисюк Р.

За участю представників: прокуратури:Леонтьєва Н.Т. - прокурор, позивача: Стефанишин О.Б. - довіреність від 30.12.2014 р. відповідача 1:не з'явився, відповідача 2:Іванишин М.Т. - довіреність №01-17/10-2014 від 07.10.2014 р., Кириєвський О.Б. - довіреність №01-24/09-2014 р. відповідача 3:не з'явився, відповідача 4:не з'явився, Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 р. у справі №5015/7077/11 за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідача 1: приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця», відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа відпочинку», відповідача 3: Роздільської селищної ради, відповідача 4: Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, відповідача 5: Виконавчого комітету Роздільської селищної ради про визнання нечинним рішення, визнання недійсним та скасування реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності за державою, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 22.03.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р., справу №5015/7077/11 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою від 10.07.2014 р. справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи. За допомогою автоматизованої системи документообігу суду до складу колегії суддів включено суддів Кидисюка Р.А. та Матвіїва Р.І. Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.09.2014 р. справу призначено до колегіального розгляду на 01.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.11.2014 р. замінено неналежного відповідача - КП Львівської обласної ради "Стрийське державне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації", на належного - Миколаївське районне управління юстиції. Цією ж ухвалою виключено з числа відповідачів виконавчий комітет Роздільської селищної ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» незаконно набуло у власність майно санаторію "Роздол" на підставі постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 року та акта від 24.01.1992 року. Незаконність набуття цього майна обґрунтовано тим, що майно санаторіїв належало до державної власності, а держава не надавала згоди на його відчуження. З огляду на зазначене, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої через канцелярію суду 24.01.2012 р., заяви від 11.11.2014 року, а також заяви від 19.12.2014 року (вх. №6093/14 від 23.12.2014 року) прокурор заявив такі позовні вимоги:

1) до відповідача 1 - приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Укрпрофоздоровниця":

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Роздол" серії АА№007392 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", виданим КП Львівської обласної ради "Стрийське державне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації", що включає в себе нерухомі об'єкти, що знаходяться за адресою: смт. Розділ, вул. Грушевського, 33, Миколаївський район, Львівська область, зокрема: цегляний головний корпус (3144,5 кв.м.), цегляний лікувальний корпус (749,8 кв.м.), клуб з цегли, каркасу, залізобетону (1307,7 кв.м.), спальний будинок з деревинних щитів (82,4 кв.м.), спальний будинок з деревинних щитів (79 кв.м.), спальний будинок з деревинних щитів (82,4 кв.м.), спальний будинок з деревинних щитів (79 кв.м.), спальний будинок з деревинних щитів (191,3 кв.м.), цегляний продуктовий склад (79,6 кв.м.), цегляна майстерня (89,5 кв.м.), цегляна котельня (190,1 кв.м.), цегляний гараж (104,4 кв.м.), цегляний гараж (70 кв.м.), цегляний господарський корпус (268,8 кв.м.), цегляна пральня (204,54 кв.м.); 3 бетонні каналізаційні відстійники (41,6 кв.м.);

2) до відповідача 1 - приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Укрпрофоздоровниця", та відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку":

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.03.2004 р., укладений між ЗАТ ЛОЗУ "Укрпрофоздоровниця" та ТзОВ "Мережа відпочинку";

3) до відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку":

- визнати за державою в особі ФДМ України право власності на об'єкти нерухомості санаторію "Роздол" по вул. Грушевського, 33 у смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, зокрема: цегляний головний корпус "А-2" (3144,5 кв.м.), цегляний лікувальний корпус "Б-2" (749,8 кв.м.), клуб з цегли, каркасу, залізобетону "В-2" (1307,7 кв.м.), цегляний продуктовий склад "М" (79,6 кв.м.), цегляна майстерня "Н" (89,5 кв.м.), цегляна котельня "П" (190,1 кв.м.), цегляний гараж "Р" (104,4 кв.м.), цегляний гараж "Т" (70 кв.м.), цегляний господарський корпус "С" (268,8 кв.м.), цегляна пральня "Ш" (204,54 кв.м.); 3 бетонні каналізаційні відстійники "Г", "Д", "Ж" (41,6 кв.м.);

- витребувати зазначене майно з незаконного володіння ТзОВ "Мережа відпочинку" на користь держави в особі Фонду державного майна України;

4) до відповідача 3 - Роздільської селищної ради Миколаївського району:

- скасувати рішення виконавчого комітету Роздільської селищної ради №37 від 29.05.2001 р. "Про оформлення права власності на санаторій "Роздол".

5) до відповідача 4 - Миколаївського районного управління юстиції:

- скасувати реєстрацію за ТзОВ "Мережа відпочинку" права власності на об'єкти нерухомості Санаторію "Роздол", загальною площею 3.144,5 м 2 , що знаходяться по вул. Грушевського, 33 у смт. Розділ, Миколаївського району, проведену Стрийським ДК МБТІ 23.03.2004 р.

Відповідач 1 у поданому поясненні (том 4, а.с. 41-42) зазначив, що постанова ВР УРСР від 29.11.1990 р. №506, якою постановлено, що до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна: встановити мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління. З матеріалів справи вбачається, що ні Федерація незалежних профспілок України, а ні ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були. Позивачем не доведено, що майно ПРАТ "Укрпрофоздоровниця" вилучалося державою, чи хоча б колись перебувало у власності держави. Комплекс "Санаторію Розділ" був переданий відповідачу при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України №11-1-1 від 22.11.1991 р. таким чином в силу положень статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками.

Відповідач 2 повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що ТзОВ "Мережа відпочинку" у встановленому законом порядку набуло право власності на спірні будівлі санаторію "Роздол" від ЗАТ ЛОЗ України "Укрпрофоздоровниця". За постановою Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. санаторії були повернуті із державної власності у власність профспілкових організацій. Згідно із положеннями статті 388 ЦК України ТзОВ "Меража відпочинку" є добросовісним набувачем будівель санаторію "Роздол", від якого майно не може бути витребувано.

Крім того, відповідачем 2 до суду подано заяву про застосування позовної давності. У поданій заяві вказує на те, що відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. Фонд державного майна України міг дізнатися про порушене право як після передання спірного майна до статутного фонду відповідача 1, в ході численних судових процесів, так і після укладення договору купівлі-продажу та проведення державної реєстрації права власності у 2004 році, оскільки міг отримати Витяг з реєстру права власності на нерухоме майно. Тому прокурором заявлено позов за межами позовної давності.

Відповідач 3 в судові засідання не з'являвся, причин неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи. Проте відповідач 3 проти позову в установленому порядку не заперечив. За таких обставин відповідачу було створено усі можливості для висловлення власної позиції з приводу предмета спору та подання доказів на свій захист. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті. При цьому суд враховує ту обставину, що відповідачу 3 було створено всі належні умови для реалізації власного права на захист, однак відповідач 3 таким правом не скористався, своїх заперечень суду не надав ні в письмовому вигляді, ні шляхом скерування повноважного представника в судове засідання.

Відповідач 4 - Миколаївське районне управління юстиції, повністю заперечив проти вимог позову з огляду на те, що чинним законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно, і суд не може підміняти цей порядок та переймати на себе адміністративні повноваження.

Учасником господарського процесу було Стрийське державне комунальне міжрайонне бюро технічної інвентаризації. У поданому поясненні представник БТІ позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позов (том 4, а.с. 143). Ствердив, зокрема, що за даними технічного архіву Стрийського МБТІ в смт. Розділ по вул. Грушевського, 33 станом на 25.05.2011 р. розташовані: головний корпус "А-2", лікувальний корпус "Б-2", клуб "В-2", каналізаційний відстійник "Г-1", каналізаційний відстійник "Д-1", каналізаційний відстійник "Ж-1", продуктовий склад "М-1", майстерня "Н-1", гараж "Р-1", котельня "П-1", господарський корпус "С-1", гараж "Т-1", склад ПММ "Ц-1", прохідна "Ю-1", пральня "Ш-1", склад ПММ "Щ-1" інвентаризаційною вартістю 8297000 грн. Рішенням виконавчого комітету Роздільської селищної ради №37 від 29.05.2001 р. було оформлено право власності на нерухоме майно по вул. Грушевського, 33 у смт. Розділ за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та 25.07.2001 р. йому було видано свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Роздол". 26.07.2001 р. було зареєстровано право власності на вказане майно за Прикарпатським дочірнім підприємством ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". 23.03.2004 р. було зареєстровано право власності на це майно за ТзОВ "Мережа відпочинку" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.03.2004 р. державним нотаріусом Миколаївської держнотконтори за №668 та видано витяг про реєстрацію права власності ЯАА№661849. Посилається на відповідність своїх дій вимогам закону.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

22.11.1991 р. постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № II-II-I вирішено створити на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (том 2, а.с. 81).

Відповідно до постанови №II-II-I від 22.11.1991 р. Федерація незалежних профспілок України передала, а Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно додатку (в т.ч. спірний санаторій).

04.12.1991 р. Федерація незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", внеском Федерації професійних спілок України стали майнові комплекси санаторно-курортних закладів.

Рішенням Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 р. №971 було зареєстровано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яке створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751.234.350,00 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Майновий комплекс Санаторію "Роздол" переданий Акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця" при його створенні на підставі постанови Президії ради Федерації Незалежних Профспілок України (ФНПУ) №11-1-1 від 22.11.91р. "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Факт передачі майнового комплексу підтверджується актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.1992р. (том 1, а.с. 104-108).

Між Фондом державного майна України та Федерацією профспілок України складено Перелік від 14.07.1997 року лікувально-оздоровчих організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходилися у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради) (том 1, а.с. 68-70). До зазначеного переліку включено санаторій "Розділ".

Рішенням зборів акціонерів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" №з1-5 від 14.04.1998 року реорганізовано юридичні особи - дочірні підприємства в структурі закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" незалежно від їх організаційно-правової форми в філії та відділення без статусу юридичної особи і без скорочення чисельності працюючих, в тому числі реорганізовано і Прикарпатське дочірнє підприємство у відділення (том 2, а.с. 97-100).

Рішенням Виконавчого комітету Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області №37 від 29.05.2001 року оформлено право власності на будівлі санаторію "Роздол" за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" - філія Санаторій "Роздол" (том 2, а.с. 121).

Право власності на будівлі санаторію "Роздол" було зареєстровано за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на підставі рішення виконавчого комітету Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області від 29.05.2001 року №37, про що видано свідоцтво про право власності серії АА №007392 від 26.07.2001 року (том 1, а.с. 156). З метою відчуження спірного майна Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації видано Витяг №2648888 від 23.01.2004 року про реєстрацію права власності на спірне майно за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (том 2, а.с. 127).

Між закритим акціонерним товариством "Мережа відпочинку" та закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" укладено договір купівлі-продажу №4610119/2004-6 від 10.03.2004 року (том 1, а.с. 36-37). За цим договором продавець продав, а покупець придбав основні нерухомі засоби цілісного майнового комплексу - будівлі колишнього санаторію "Роздол" в кількості 20 шт. у смт. Розділ, вул. Грушевського. 33. Об'єкт складається з нежитлових будівель: цегляного головного корпусу площею 3144,5 кв.м. (А-2), цегляного лікувального корпусу площею 749,8 кв.м. (Б-2), клубу з цегли, каркасу, залізобетону площею 1306,7 кв.м. (В-2), спального будинку з дерев'яних щитів площею 82,4 кв.м. (Є*), спального будинку з дерев'яних щитів площею 79 кв.м. (Є**), спального будинку з дерев'яних щитів площею 82,4 кв.м. (Є***), спального будинку з дерев'яних щитів площею 79 кв.м. (Є****), спального будинку з дерев'яних щитів площею 191,3 кв.м. (Є*****), цегляного продуктового складу площею 79,6 кв.м. (М), цегляної майстерні площею 89,5 кв.м. (Н), цегляної котельні площею 190,1 кв.м. (П), цегляного гаражу площею 104,4 кв.м. (Р), цегляного господарського корпусу площею 268,8 кв.м. (С), цегляного гаражу площею 70 кв.м. (Т), цегляної пральні площею 204,54 кв.м. (Ш), бетонного каналізаційного відстійнику площею 41,6 кв.м. (Г), бетонного каналізаційного відстійнику (Д), бетонного каналізаційного відстійнику (хлораторний) (Ж).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" сплачено ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" 522.032,00 грн. вартості куплених приміщень, про що свідчить копія платіжного доручення №13 від 26.02.2004 року (том 1, а.с. 35, 172).

Після укладення договору купівлі-продажу, комунальним підприємством Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" видано Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №11116937 від 04.07.2006 року, яким підтверджено реєстрацію права власності на спірне майно за товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" (том 2, а.с. 128).

Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2014 р. у справі №5015/7077/11 вказав на те, що відмову у задоволенні позову на підставі пропуску позовної давності не можна вважати обґрунтованою, оскільки не було досліджено поважність причин пропуску позовної давності. Крім того, зазначив, що судом не досліджено, коли було введено в експлуатацію санаторій "Роздол", які саме об'єкти і кому було передано після прийняття Радою Міністрів СРСР постанови №335 від 1960, у тому числі у подальшому до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (у власність, у відання, чи в користування), чи відбувались зміни цих будівель (у тому числі реконструкція).

Ухвалами господарського суду Львівської області від 10.07.2014 р., від 23.07.2014 р.. від 05.09.2014 р., від 01.10.2014 р., від 15.10.2014 р., від 31.10.2014 р., від 11.11.2014 р., від 24.12.2014 р. зобов'язано учасників процесу надати документи для дослідження обставин, на які звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 23.06.2014 р.

Відповідно до положень частини першої статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оглядом матеріалів інвентаризаційних справ встановлено, що вперше право власності на спірні приміщення було зареєстровано 26.07.2001 року за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на підставі рішення №37 від 29.05.2001 року виконавчого комітету Роздільської селищної ради.

Миколаївським міжрайонним прокурором скеровано на адресу КП ЛОР "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" лист від 04.11.2011 р. №1458вих-11 про надання інформації хто є власником санаторію "Роздол", коли та ким працівниками бюро виготовлено технічні паспорти на вказані приміщення. У відповіді від 15.11.2011 р. БТІ вказано, що на підставі договору-купівлі-продажу від 10.03.2004 р. проведено державну реєстрацію права власності санаторію "Роздол" за ТзОВ "Мережа відпочинку".

Із рапорта від 20.12.2013 р. провідного інспектора Миколаївського РС ГУ ДСНС України в Л/о вбачається, що при проведенні планової перевірки санаторію "Роздол" в смт. Розділ Миколаївського району не виявлено здійснення суб'єктом господарської діяльності, приміщення закрито на замки, електроенергія відключена.

Судом враховано зауваження Вищого господарського суду України, висловленого у постанові від 23.06.2014 р. у справі №5015/7077/11, та встановлено таке: інвентаризаційні справи не містять документів про введення в експлуатацію санаторію "Роздол"; з матеріалів справи вбачається, а сторонами не представлено інших доказів, що відповідачу 1 було передано цілісний майновий комплекс санаторію, до якого включено спірне майно; судом не виявлено, а сторонами не представлено інших доказів, які б свідчили про здійснення реконструкції спірного майна.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Постановою Ради Міністрів Української РСР №433 від 17.04.1956 р. було зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №606 від 23.04.1960 "Про передачу профсіплкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР", з метою подальшого поліпшення організації відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі, Українській республіканській Раді профспілок передано безоплатно у відання всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинки відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління; також, профспілкам передавались Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, штати управлінського апарату республіканського і територіальних курортних управлінь, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці, капіталовкладення, фонди на всі види матеріалів і ліміти на проектування та інші кошти.

В додатку № 1 до Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профсіплкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" від 23.04.1960 р. №606, а саме - Переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерством охорони здоров'я УРСР, значиться спірний майновий комплекс.

Таким чином, аналіз наведених вище документів дає підстави для висновку, що спірне майно було державною власністю і повноваження щодо управління цим майном було покладено на Фонд державного майна України. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 16.09.2014 р. у справі №51/227, від 18.11.2014 року у справі №16-13-28/17-438-2011, від 25.11.2014 року у справі №5002-5/3128-2011 та в інших постановах. В силу положень статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного суду України є обов'язковими для всіх судів України. Верховний суд України дійшов висновку, що передача майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а в подальшому Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Згідно з частиною четвертою статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В даному випадку державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин, за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

За таких обставин Роздільська селищна рада вийшла за межі наданих їй повноважень, прийнявши рішення №37 від 25.09.2001 року "Про оформлення права власності на санаторій "Розділ", віднесене до виключної компетенції позивача (Фонду державного майна України), а тому позовні вимоги, звернуті до Родільської селищної ради, є обгрунтованими. Відповідачем - Роздільською селищної радою, не було заявлено про застосування позовної давності. Судові витрати в цій частині позову покладаються на Роздільську селищну раду.

Що стосується свідоцтв про право власності на майно, актів про право власності на землю, інших документів, виданих суб'єктами владних повноважень, то питання про їх недійсність (незаконність) може вирішуватися із застосуванням способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, п. "ґ" ч. 3 ст. 152 ЗК, якщо це призводить до порушення, оспорення або невизнання цивільного права чи інтересу (лист Верховного Суду України від 01.04.2014 р.).

Однак, в частині вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності суд відхиляє позовні вимоги з урахуванням того, що ці вимоги звернуто до приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця», проте свідоцтво видано окремій юридичній особі - Прикарпатському дочірньому підприємству приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця». Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд вказаної немайнової вимог покладаються на позивача.

В частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року, укладеного між ЗАТ ЛОЗУ "Укрпрофоздоровниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку", суд враховує таке.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд України (постанова №26/133 від 04.12.2012 р., №5002-8/5447-2010 від 11.10.2011 р.). З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги. В цій частині суд не бере до уваги заяву відповідача 2 про застосування позовної давності. Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд вказаної немайнової вимог покладаються на Фонд державного майна України у сумі 1.218,00 грн.

Що стосується позовних вимог, звернутих до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, то суд відзначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Таким чином, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Враховуючи ту обставину, що товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" є добросовісним набувачем спірного майна, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 388 Цивільного кодексу України. Оскільки спірне майно вибуло з володіння держави в особі Фонду державного майна України поза її волею (без її відома чи погодження), суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання права власності та витребування майна.

В частині розподілу судових витрат суд враховує таке. Відповідно до положень пункту 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. №7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як убачається із матеріалів справи, прокурором в особі позивача заявлено до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" (відповідач 2 у справі) вимогу майнового характеру про визнання права власності та витребування майна. Оскільки продаж спірного комплексу було вчинено за 522.032,00 грн., судовий збір у сумі 10.440,64 грн. покладається на відповідача 2.

При цьому суд дійшов висновку про те, що прокурором та позивачем не було пропущено позовної давності з урахуванням такого.

Відповідно до статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.

Аналізуючи дотримання позивачем позовної давності при звернення до суду з віндикаційним позовом, суд дійшов висновку, що право на подання цього позову виникає з того часу, з якого власнику стало відомо про порушення його права та про особу , до якої такий позов може бути заявлено, адже до такого моменту позивач об'єктивно не може реалізувати власного права на подання віндикаційного позову. Отже, позовна давність за вимогами до добросовісного набувача не може починати свого перебігу раніше від часу, коли він набув таке майно, тобто часу укладення договору.

Позов - це матеріально-правова вимога особи, яка звертається з вимогами про захист порушеного права чи інтересу. Із позовними вимогами звернувся Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10 початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна давність за позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" про визнання права власності та витребування майна розпочинає свій перебіг від часу, коли позивач дізнався про те, що річ перейшла у чуже незаконне володіння, а також про особу порушника. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що держава в особі Фонду державного майна України дізналася про порушника свого права власності (ТзОВ "Мережа відпочинку") до моменту подання позову.

Разом з тим, суд не бере до уваги твердження відповідача про гіпотетичну можливість звернутися до органів реєстрації права власності за отриманням інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з урахування такого.

Відповідач 2 покликається на те, що Фонд державного майна України на підставі пункту 5.1.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мав можливість отримати Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з положенням пункту 5.1.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно право на отримання Витягу та інформації з Реєстру прав. власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи; суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, державні виконавці, нотаріуси, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України, отримують інформаційну довідку з Реєстру прав на бланку відповідного БТІ.

За обставин, коли у спірних цивільних правовідносинах Фонд державного майна України реалізує повноваження власника, поза владними правовідносинами щодо здійснення ними повноважень, покликання відповідача 2 на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно є безпідставним. Суд звертає увагу, що вперше державну реєстрацію права власності було проведено реєстраційним органом в 2001 році на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування. До цього часу право власності держави на це майно не було зареєстрованим.

Крім того, Верховний суд України у своїй постанові від 20.08.2013 року №3-18гс13 дійшов висновку, що суд касаційної інстанції безпідставно відмовив прокурору у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності, оскільки прокурор і позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду перевірити повноваження осіб, які укладали ці правочини, а отже, сама по собі обізнаність прокурора та Фонду про наявність оспорюваних правочинів не є підставою для висновку про пропуск строку позовної давності та необхідність застосування положень статті 267 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оскільки ні прокурор, ні Фонд державного майна України не були стороною договору купівлі-продажу від 10.03.2004 року, відсутні також правові підстави для твердження про початок перебігу позовної давності одразу після укладення цього договору та реєстрації права власності. Матеріалами справи підтверджено, що прокурор дізнався про наявність укладеного договору на підставі листа комунального підприємства Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" від 15.11.2011 року №3445.

Таким чином, суд відхиляє заяву відповідача 2 про сплив строку позовної давності як необґрунтовану.

В частині вимог про скасування державної реєстрації Реєстраційною службою Миколаївського районного управління юстиції Львівської області за ТзОВ "Мережа відпочинку" права власності на об'єкти нерухомості санаторію "Роздол" суд враховує таке. Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, оскільки позивачем заявлено вимогу про скасування державної реєстрації, а не рішення про державну реєстрацію, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України за розгляд вказаної немайнової вимог покладаються на Фонд державного майна України у сумі 1.218,00 грн.

Враховуючи наведене, у зв'язку з неприбуттям відповідачів, керуючись статтями 4 3 , 33, 38, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги, звернуті до Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області, задовольнити.

2. Скасувати рішення виконавчого комітету Роздільської селищної ради №37 від 29.05.2001 року "Про оформлення права власності на санаторій "Роздол".

3. Стягнути з Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області (адреса: вулиця Т. Шевченка, будинок 11, селище міського типу Розділ, Миколаївський район, Львівська область, 81650; ідентифікаційний код 04373790 ) в доход державного бюджету України 1.218,00 грн. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог, звернутих до приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності серії АА №007392.

5. Стягнути з Фонду державного майна України (адреса: вулиця Кутузова, будинок 18/9, місто Київ, 01601; ідентифікаційний код 00032945 ) в доход державного бюджету України 3.654,00 грн. судового збору.

6. Відмовити в задоволенні позовних вимог, звернутих до приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» та товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" в частині визнання недійсним договору від 10.03.2004 року.

7. Задовольнити позовні вимоги, звернуті до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку", в частині визнання права власності та витребування майна.

8. Визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкти нерухомості санаторію "Роздол" по вул. Грушевського, 33 у смт. Роздол Миколаївського району Львівської області, зокрема: цегляний головний корпус "А-2" (3144,5 кв.м.), цегляний лікувальний корпус "Б-2" (749,8 кв.м.), клуб з цегли, каркасу, залізобетону "В-2" (1306,7 кв.м.), цегляний продуктовий склад "М" (79,6 кв.м.), цегляна майстерня "Н" (89,5 кв.м.), цегляна котельня "П" (190,1 кв.м.), цегляний гараж "Р" (104,4 кв.м.), цегляний гараж "Т" (70 кв.м.), цегляний господарський корпус "С" (268,8 кв.м.), цегляна пральня "Ш" (204,54 кв.м.); 3 бетонні каналізаційні відстійники "Г", "Д", "Ж" (41,6 кв.м.).

9. Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" (адреса: вулиця Лугова, будинок 10, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область, 08711; ідентифікаційний код 32448683 ) на користь держави в особі Фонду державного майна України (адреса: вулиця Кутузова, будинок 18/9, місто Київ, 01133; ідентифікаційний код 00032945 ) об'єкти нерухомості санаторію "Роздол" по вул. Грушевського, 33 у смт. Роздол Миколаївського району Львівської області, зокрема: цегляний головний корпус "А-2" (3144,5 кв.м.), цегляний лікувальний корпус "Б-2" (749,8 кв.м.), клуб з цегли, каркасу, залізобетону "В-2" (1306,7 кв.м.), цегляний продуктовий склад "М" (79,6 кв.м.), цегляна майстерня "Н" (89,5 кв.м.), цегляна котельня "П" (190,1 кв.м.), цегляний гараж "Р" (104,4 кв.м.), цегляний гараж "Т" (70 кв.м.), цегляний господарський корпус "С" (268,8 кв.м.), цегляна пральня "Ш" (204,54 кв.м.); 3 бетонні каналізаційні відстійники "Г", "Д", "Ж" (41,6 кв.м.).

10. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" (адреса: вулиця Лугова, будинок 10, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область, 08711; ідентифікаційний код 32448683 ) в доход Державного бюджету України 10.440,64 грн. судового збору.

11. Відмовити в задоволенні позовних вимог, звернутих до Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області, в частині вимог про скасування державної реєстрації за ТзОВ "Мережа відпочинку" права власності на об'єкти нерухомості санаторію "Роздол".

Повне рішення складено 03.02.2015 р.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Кидисюк Р.А.