Постанова

від 04.02.2015 по справі 910/23215/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/23215/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року (суддя - Борисенко І.І.) про відмову у забезпеченні позову, що винесена у справі № 910/23215/14

За позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України

по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче

об'єднання «Нірмала»

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від прокуратури (скаржник): Чистякова М.О. прокурор відділу, посвідчення № 031458 від 21.01.2015р.;

від позивача: Коваленко Ю.І. (довіреність № 36 від 22.09.2014р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. в межах справи № 910/23215/14 відмовлено Першому заступнику прокурора Дніпровського району міста Києва у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Першим заступником прокурора Дніпровського району міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. у справі № 910/23215/14 в частині відмови у задоволенні клопотання першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва № 36-10396вих14 від 04.11.2014 про забезпечення позову; клопотання першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва № 36-10396вих14 від 04.11.2014 задовольнити, постановити ухвалу якою накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «нір мала» та/або кошти указаної юридичної особи, які обліковуються на рахунках у банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Згідно доводів апеляційної скарги, ухвала Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. винесена з порушенням ст. 86 ГПК України, а саме п. 2 та 3 частини другої за відсутності стислого викладу питання, з якого виноситься ухвала, а також, що є найголовніше, мотивів винесення ухвали з посиланням на законодавство. Окрім того, за твердженням скаржника, суд не дослідив та не дав оцінку ґрунтовним доводам прокурора про необхідність забезпечення позову, не погодився з ними чи спростував їх.

За розглядом матеріалів справи, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали виходячи з наступного.

Предметом заявленого позову на забезпечення якого, прокурором подано клопотання (зареєстроване за вхідним суду № 06-37/53915/14 від 05.11.2014р.), є вимоги Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «Нірмала» суми неустойки в розмірі 77 618, 52 грн., нарахування якої здійснено за період квітень 2014р. по серпень 2014р. за договором оренди № 5363 від 23.04.2010р., який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ «Творче об'єднання «Нірмала».

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

У поданому до суду клопотанні, прокурор просив постановити ухвалу, якою накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «Нірмала» та/або кошти указаної юридичної особи, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

У п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. зазначено, що:

- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви;

- адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії;

- обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

В ухвалі про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції врахував що, самі лише припущення прокурора без посилання на конкретні обставини та документальне їх підтвердження не можуть бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, прокурором у поданій апеляційній скарзі також не зазначено якими саме доказами підтверджується наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (які конкретні дії відповідачем вчинялись на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо).

Поданим прокурором клопотанням про забезпечення позову при долучених у додатках до позовної заяви документах, не підтверджено наявності обставин, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, прокурором у клопотанні не було наведено суду належних доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час розгляду апеляційної скарги судом не встановлено обставин які б підтверджували, що без вжиття відповідних заходів до забезпечення позову відповідач може уникнути виконання рішення суду, а судом першої інстанції правильно відзначено, що прокурором не подано належних доказів на підтвердження заявлених у клопотанні вимог.

Заходи до забезпечення позову мають гарантувати реальну можливість для виконання судового рішення, відповідно підставою для забезпечення позову є встановлені судом обставини, які підтверджують що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ст. 66 ГПК України).

Наведені у клопотанні прокурора доводи (про те, що розрахунок спірної неустойки здійснено за тривалий строк - з квітня 2014 року до серпня цього ж року за 5 місяців, відповідачем не здійснюється її погашення, а факт неналежного виконання господарських зобов'язань товариством за договором оренди установлено судовим рішенням від 28.07.2014р. у справі № 910/10198/14) не є доказами того, що без вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача до вирішення спору по суті, неможливим буде в подальшому виконати рішення суду в разі задоволення вимог про стягнення боргу.

Виникнення у прокурора відповідних сумнівів по виконанню рішення суду, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення вимог, які є предметом спору у даній справі, а згідно приписів п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Доводи прокурора про невідповідність ухвали суду від 02.12.2014р. вимогам ст. 86 ГПК України, зокрема в частині відсутності в ухвалі стислого викладу питання, з якого виноситься ухвала, а також, мотивів винесення ухвали з посиланням на законодавство є помилковими, оскільки в даному випадку прокуратурою було отримано ухвалу від вказаної дати про відкладення розгляду справи в якій лише зазначено про розгляд судом клопотання про забезпечення позову та його відхилення.

І саме по ухвалі від 02.12.2014р. про відкладення розгляду справи, прокурором були викладені заперечення в апеляційній скарзі, тоді як мотиви та обґрунтування відмови суду у задоволенні клопотання щодо забезпечення позову у даній справі, судом були викладені окремо, також в ухвалі винесеній з цього питання 02.12.2014р..

Дослідивши подані матеріали, апеляційним господарським судом не підтверджено наявності обставин, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову згідно поданого прокурором клопотання, що є підставою для відмови у задоволенні апеляційної скарги Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва.

Окрім того, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу прокурора, а також здійснюючи перегляд ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено у вжитті заходів до забезпечення позову, Київським апеляційним господарським судом враховано, що положення Господарського процесуального кодексу України у ст. 106 не відносять ухвалу про відмову у вжитті заходів до забезпечення позову до ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 106 ГПК України визначено право на оскарження ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, скасування забезпечення позову.

Натомість, судом взято до уваги висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні від 28.04.2010р. (справа № 12-рп/2010) за конституційним зверненням громадянина Суботи Артема Анатолійовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, які є аналогічними п. 5 частини першої ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи ці норми кодексу у взаємозв'язку з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження.

У рішенні від 28.04.2010р. (справа № 12-рп/2010) Конституційним Судом України зроблені висновки, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з положенням пункту 2 частини третьої статті 129 Конституції України, яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року у справі № 910/23215/14 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/23215/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала