Ухвала

від 04.02.2015 по справі 823/3208/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3208/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шрамківський молочно-тваринницький комплекс» до Державної екологічної інспекції України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування частини рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано п.2 припису державної екологічної інспекції України в Черкаській області від 22.05.2014 №197 в частині зобов'язання СТОВ «Шрамківський молочно-тваринницький комплекс» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що службові особи відповідача 20.05.2014 провели планову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Перевіркою виявлено ряд порушень, зокрема, позивач не виконав умови (інші) дозволу на спеціальне водокористування від 30.11.2012 №Укр5604-Ф/Чкр, а саме: не виконуються вимоги п.1 листа державної екологічної інспекції від 01.10.2012 №3342/02, який передбачає отримання до 10.01.2013 спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами). За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.05.2014 (далі - акт перевірки).

На підставі цього акту відповідач оформив припис від 22.05.2014 №197. П.2 цього припису зобов'язано позивача виконати пункт 2 умов (інших) дозволу на спеціальне водокористування від 30.11.2012 №Укр5604-Ф/Чкр, а саме: виконати вимоги листа державної екологічної інспекції від 01.10.2012 №3342/02 щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.19 Кодексу України Про надра від 27.07.1994 №132/94-ВР (далі - Кодекс про надра) визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.1 ст.23 зазначеного Кодексу визначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Крім того, частинами 1, 2 ст.48 Водного кодексу України від 06.06.1995 №213/95-ВР встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення власної господарської діяльності, а саме: розведення великої рогатої худоби молочних порід, позивач одержав дозволи на спеціальне водокористування: від 08.07.2004 №Укр3936-А/Чрк, виданий Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області, який діяв з 08.07.2004 до 31.12.2007 та продовжений до 31.12.2012, а також №Укр5604-Ф/Чкр від 30.11.2012, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, терміном дії з 01.01.2013 до 31.12.2015.

Із зазначених дозволів вбачається, що водопостачання позивача здійснюється з двох артезіанських свердловин, а саме: №2486 (глибина свердловини 60 м, потужністю 40 куб. м. на годину) та №2199 (глибина свердловини 57 м, потужністю 20 куб. м. на годину). Також визначено ліміт забору води в об'ємі 12,669 тис. куб. м. на рік, 43,438 куб. м. на добу. Облік забору позивачем води із цих свердловин здійснюється водовимірювальним приладом - лічильником води.

Наказом Державного комітету статистики України від 30.09.1997 №230 затверджено форму державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп) "Звіт про використання води" та Інструкцію щодо її заповнення (далі - Інструкція №230). Пунктом 1.2. розділу 1 цієї інструкції встановлено, що державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод.

Із даних звітів форми №2-тп за 2013 рік та 1-2 квартали 2014 року суд встановив, що середня кількість водоспоживання позивача у 2013 році становила 34,48 куб. м. на добу, а за 1-2 квартали 2014 року - 33,97 куб. м. на добу. При цьому, у вказаних звітах інформація щодо фактичного використання води заповнена у графі 13 звіту «с/г водопостачання».

Абз.5 п.5.11. розділу 5 Інструкції №230 встановлено, що показник графи №13 відображає обсяг води, використаної на господарсько-питні потреби сільського населення, тваринницькі комплекси, ремонтні майстерні, технічне обслуговування автотранспорту і механізмів тощо, а графа 11 звіту «виробничі потреби» не заповнена.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в ході розгляду справи, позивач використовував воду саме для власних господарських потреб. При цьому, перевищень встановлених лімітів забору води під час проведення перевірки відповідач не виявив.

Отже, враховуючи те, що позивач є орендарем земельної ділянки, на якій знаходяться свердловини згідно з договором оренди землі від 03.04.2007, видобуває підземну воду для власних господарських потреб, а забір підземних вод не перевищує 300 куб. м. на добу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач відповідно до ст.23 Кодексу про надра має право не отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.