Рішення

від 03.02.2015 по справі 920/2027/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.2015 Справа № 920/2027/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс",

м. Берегово Закарпатської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

Технологія", м. Суми,

про стягнення 67 313 грн. 55 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 67 313 грн. 55 коп. заборгованості, з яких: 49 354 грн. 77 коп. основного боргу, відповідно до договору купівлі-продажу № 24/14 від 25.04.2014 року, 4 016 грн. 30 коп. пені; 310 грн. 10 коп. 3% річних, 8 389 грн. 77 коп. штрафу, 5 242 грн. 61 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

15.01.2015 р. судом здійснено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.01.2015 р. за № 19902435, згідно якого, відповідач зареєстрований за адресою: вул. Черепіна, буд. 36В, м. Суми, 40034.

Судом направлялися ухвали на дану адресу, поштове повідомлення про вручення (отримання) ухвали суду від 13.01.2015 р. отримане відповідачем 19.01.2015 р. (а.с. 55), проте в дане судове засідання представник відповідача не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, правом подати заперечення проти вимог позивача або докази сплати суми заборгованості відповідач не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

З метою дотримання прав сторін щодо викладення своєї позиції у письмовому вигляді щодо позовних вимог, судом було відкладено розгляд справи з 13.01.2015 р. на 03.02.2015 р. Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та встановлений ст. 69 господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що сторонам створені всі належні умови та є підстави для розгляду справи по суті за наявними матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК Ураїни.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 25.04.2014 р. був укладений договір № 24/14, за умовами п. 1.1 якого у продовж усього терміну дії данного договору постачальник (позивач) зобов'язується постачати (передавати) у власність Покупця (відповідача) соки, нектари, соковмісні напої та овочеву консервацію окремими партіями (надалі по тексту договору «Товар»), а покупець, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах данного договору. Асортимент товару, його ціна встановлюється постачальником у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною данного договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що в період дії договору ним здійснено відповідачу поставку товару з 25.04.2014 р. по 25.11.2014 р. на загальну суму 89 898 грн. 17 коп.

В продовж дії договору відповідачем була сплачена сума 15 000 грн. 00 коп., згідно банківської виписки, (а.с. 34).

На суму 12 105 грн. 98 коп. було проведено взаємозалік.

На суму 13 437 грн. 42 коп. відповідачем було повернуто товар.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний провести оплату за поставлений товар в продовж 21 календарного дня з дати поставки партії товару.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар за видатковими накладними, в яких зазначено «підстава - Договір № 24/14 від 25.04.14 р.», станом на 25.11.2014 р. складає 49 354 грн. 77 коп.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки розрахунків від 24.10.2014 р., згідно якого відповідач визнав суму боргу в розмірі 49 354 грн. 77 коп.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 49 354 грн. 77 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафу позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору не було проведено розрахунків за поставлений товар.

Пунктами 7.2, 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення встановленого терміну розрахунку за поставлений товар (п. 5.4) данного договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період заборгованості) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; у випадку порушення покупцем встановленого теріну розрахунку за поставлений товар більше ніж 21 календарний день, сплачує на вимогу постачальника, крім пені (п. 7.2 договору), штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Тому, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 4 016 грн. 30 коп. та 10% штрафу в розмірі 8 389 грн. 77 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 4 016 грн. 30 коп. пені та 8 389 грн. 77 коп. штрафу, є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 310 грн. 10 коп. 3% річних та 5 242 грн. 61 коп. інфляційних втрат.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Технологія" (40034, м. Суми, вул. Черепіна, 36В, код 35171480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Фудс" (90202, Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 163, код 35771408) 49 354 грн. 77 коп. основного боргу, 4 016 грн. 30 коп. пені; 8 389 грн. 77 коп. штрафу, 310 грн. 10 коп. 3% річних, 5 242 грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.02.2015 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА