Ухвала

від 29.01.2015 по справі 367/8063/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/8063/13-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А.В. Провадження № 22-ц/780/159/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь Категорія 1 29.01.2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого - судді Білоконь О.В.,

суддів Савченка С.І., Кашперської Т.Ц.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» на рішення Ірпіньського міського суду Київської області від 17 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про визнання права власності, третя особа, яка заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Аверс-Сіті», КП КОР «Ірпінське БТІ» про визнання недійсними договорів, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні квартирою , -

встановила:

У грудні 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на таке.

17 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Аверс-CiTi» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житловий комплекс багатоповерховий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1.

02 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за договором від 17 вересня 2010 року.

19 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житлового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1 від 17 вересня 2010 року.

Відповідно до умов укладеного договору позивачам переходить право вимоги до ТОВ «Аверс-Ciтi» на об'єкт нерухомості - трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до листа від 07 грудня 2011 року ТОВ «Аверс-Cіті» підтверджує факт повного та вчасного виконання позивачами своїх обов'язків за договором.

Зазначають, що будинок введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року.

Ппозивачі зверталися до відповідача з проханням укласти основний договір купівлі-продажу, а також передати їм як власникам відповідні документи на квартиру, однак відповідач відповіді не надає.

Крім того, на спірну квартиру та майнові права на неї накладено арешт та внесено запис щодо заборони відчуження. Такі дії з боку відповідача створюють перешкоди у оформленні права власності, тому просили суд визнати за ними право власності на вказану квартиру.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» звернулись до суду з позовом, посилаючись на те, що ще 4 серпня 2008 року набули прав на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 липня 2007 року у пайового венчурного інвестиційного фонду «Житло та інвестиції».

Просили суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об»єкт нерухомості, а саме: на трикімнатну квартиру № 29, загальною будівельною площею 110,80 кв. м, за адресою: будинок АДРЕСА_1, від 17 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Аверс-Сіті»; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_5; визнати за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» право власності на спірну квартиру та усунути перешкоди у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з цієї квартири.

Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2014 року позов ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на обєкт нерухомості трикімнатну квартиру № 29, за адресою: вул. Пономарьова, 26, корпус 1, секція 1, смт Коцюбинське Київської області.

У задоволенні позову ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а позов третьої особи із самостійними вимогами задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції.

В обґрунтування апеляції зазначають, що суд першої інстанції не узяв до уваги, що ТОВ «Мьолі-Інвест» ще 4 серпня 2008 року набули прав на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 липня 2007 року, згідно з яким ЗАТ «Компанія з управління активами та адмініструванням пенсійних фондів «Наші інвестиції», яка діяла в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду «Житло та інвестиції» продали, а ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» купив цінні папери, уклавши 4 серпня 2008 року договір бронювання спірної квартири та повністю оплативши за не кошти.

Оскільки на підставі рішення Господарського суду Київської області від 17 серпня 2009 року за ТОВ «Аверс-Сіті» визнано право власності на частину активів Пайового венчурного інвестиційного фонду «Житло та інвестиції» станом на 30 червня 2010 року складено акт звіряння договірних зобов»язань, в якому сторонами засвідчено і гарантовано до спірна квартира увійшла до переліку тих об»єктів, яка не може бути предметом іншого договору купівлі-продажу, а договори купівлі-продажу цінних паперів є підставою для отримання права власності на ці об»єкти.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 17 березня2014 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, а саме: трикімнатну квартиру № 29, загальною будівельною площею 110,80 кв. м, за адресою: будинок АДРЕСА_1, від 17 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ;«Аверс-Сіті». Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 02 березня 2011року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_5

Визнано за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» право власності на трикімнатну квартиру № 29, загальною будівельною площею 110,80 кв. м, фактичною загальною площею 105,3 кв. м, за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Усунуто перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із спірної квартири.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ТОВ «Аверс-сіті» рішення апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд посилався на ст.ст. 392, 526 ЦК України.

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки ( частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує, на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об'єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб'єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб'єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі ст. 392 ЦК України.

При цьому рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Аверс-CiTi» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житловий комплекс «Багатоповерховий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1.

02 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за договором від 17 вересня 2010 року.

19 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_5, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на об'єкт капітального будівництва - житлового призначення та багатоповерховим паркінгом по АДРЕСА_1 від 17 вересня 2010 року.

Відповідно до умов вказаного договору позивачі набув права вимоги до ТОВ «Аверс-Сіті» щодо майнових прав на об'єкт нерухомості у вигляді квартири № 29 площею 110, 80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, (а.с. 29-11, т.1).

20 травня 2011 року між ТОВ «Аверс-сіті» та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 укладено додаткову угодою до договору купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року, п. 4.2 - 4.4 якого встановлено, що вартість майнових прав на вказаний об»єкт нерухомості складає 113606 грн. 56 коп., після оплати яких продавець видає довідку за підписом директора та головного бухгалтера про повну оплату майнових прав згідно цього договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору майнові права на об'єкт нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва. Право власності на майнові права переходять від продавця до покупця після підписаного акту (а.с. 12, 13, т.1).

Вартість майнових прав на спірну квартиру позивачі сплатили у повному обсязі ( а.с.41, 85-87, т.1).

Будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, було введено в експлуатацію ( а.с.42, т.1), однак акт приймання-передачі майнових прав на квартиру між позивачем та відповідачем до цього часу не укладено.

Рішенням виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Київської області від 22.09.11 № 270 було дано доручення КП КОР «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати поквартирно свідоцтва про право власності товариству з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на квартири введеного в експлуатацію будинку за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вулиця Пономарьова, 26, корпус 1. ( а.с.43-52, т.1).

Зазначені матеріали справи свідчать, що позивачі виконали своє грошове зобов'язання за договором, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт завершеного будівництва.

Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (ОСОБА_5.), суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу майнових прав не виконав своїх зобов'язань щодо оформлення права власності на спірні квартири, право позивачів порушено і воно підлягає захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України, тому згідно із встановленими судом обставин існують правові підстави для визнання за позивачами права власності на спірний об'єкт нерухомості

Доводи третьої особи ЗАТ «Мьолі-інвест-Україна» про те, що позивачі не проінвестували будівництво спірної нерухомості належним чином, спростовуються матеріали справи, тому колегія суддів їх не бере до уваги.

Так, вартість майнових прав на спірну квартиру позивачі сплатили у повному обсязі, про що свідчать лист ТОВ «Аверс-Сіті» № 07/12-02 від 7 грудня 2011 року та визнання ТОВ «Аверс-Сіті» позовних вимог, де вони підтверджують факт розрахунку та своє зобов»язання передати позивачам майнові права та спірну квартиру ( а.с.41, 85-87, т.1).

Колегія вважає, що судом вірно встановлено обставини справи, дано їм належну правову оцінку і обґрунтовано задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання за ними права власності на спірний об»єкт нерухомості, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи ЗАТ «Мьолі-Інвест-Україна», суд першої інстанції виходив з того, що суду не було надано доказів того, що у нього виникло право власності на спірну квартиру і це право зареєстровано у передбаченому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору А 29 купівлі-продажу цінних паперів від 26 липня 2007 року, ЗАТ «Компанія з управління активами та адмініструванням пенсійних фондів «Наші інвестиції», яка діяла в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду «Житло та інвестиції» продали, а ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» купив цінні папери.

Емітентом цінних паперів було ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», які 4 серпня 2008 року забронювали за ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна», яке оплатили за неї кошти.

Разом з тим, 2 липня 2010 року, як видно з повідомлення про уступку вимоги, підписане директором ТОВ «Мьолі-Інвест»-Україна» ОСОБА_8 як (Цедент), ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» уступила ОСОБА_3 (Цесіонарій) право вимоги до ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» (Боржник) право вимоги за договорами, серед яких зазначено договір купівлі-продажу цінних паперів № А29-Кз від 26 липня 2007 року. Уступка вимоги вчинена за такими зобов»язаннями Боржника від Цедента до Цесіонарія - отримання у власність квартир, серед яких зазначені і спірна квартира - № 29 площею 110,8 кв.м. та 9 поверсі у житловому будинку під будівельним номером АДРЕСА_1 ( а.с.51-52, т.2).

Як видно з ухвали господарського суду Київської області від 6 грудня 2010 року, що набрала законної сили, у справі за позовом БАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», ТОВ «Аверс-Сіті» набув право вимоги виконання зобов»язань ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», на підстав договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 17 вересня 2010 року, укладеного з ОСОБА_3, в тому числі і за договором А 29 , який стосується спірної квартири ( а.с.75-82, т.2).

Згідно з вимогами ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній на час банкрутства ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

З огляду на зазначене, оскільки ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» не була кредитором ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» і в процесі його банкрутства у 2010 році не заявляла будь-яких вимог на спірний об»єкт нерухомості - їх вимоги на спірну квартиру не розглядаються і вважаються припиненими.

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 жовтня 2014 року, яким скасовано рішення апеляційного суду Київської області від 20 травня 2014 року зазначено, що судом апеляційної інстанції належним чином не мотивовано висновок про недійсність таких правочинів: договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 17 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Аверс-Сіті»; договору відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року; договору відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_5

Також суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна» не є стороною вказаних договорів, а тому не може ставити питання про їх недійсність, оскільки втратив право на обєкт нерухомості з укладенням договору відступлення права вимоги.

Оскільки в силу вимог с.4 ст. 338 ЦПК України висновок суду касаційної інстанції є обов»язковим для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, доводи апеляційної скарги ТОВ «Мьолі-інвест-Україна» про те, що мають право на спірний об»єкт нерухомості і у зв»язку з цим можуть оспорювати вищевказані правочини, колегія суддів не беру до уваги.

Отже, ОСОБА_3 17 вересня 2010 року мала право продавати ТОВ «Аверс-CiTi» майнові права на спірну нерухомість, які 02 березня 2011 року відступлені ОСОБА_4 та 19 травня 2011 року продано позивачам, тому не було підстав визнавати недійсними з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України таких правочинів: договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості від 17 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Аверс-Сіті»; договору відступлення права вимоги від 02 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року; договору відступлення права вимоги від 19 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_5

Враховуючи, сторони вищевказаних правочинів дійшли згоди з усіх істотних умов договорів, вказані договори відповідають вимогам та нормам чинного законодавства на момент їх укладення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Мьолі-Інвест-Україна».

Інших доводів, які б спростовували законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга не містить.

Колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мьолі-Інвест-Україна» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді