Постанова

від 03.02.2015 по справі 815/6411/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6411/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Борцова С.І., Слободянюк К.С.,

за участю сторін:

від позивача: Капітонов П.П. (за довіреністю);

від відповідача: П'ятниченко А.О. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Апла» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № 0001172200, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Апла» (далі - ТОВ «Апла») до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області по формуванню неправомірних висновків в акті від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Апла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Лонгкон» за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р.»; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 р. № 0001172200.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснила, що не згодна з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Податковий орган формуючи свої висновки щодо господарської діяльності ТОВ «Апла» керується лише суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеної в актах від 14.07.2014 р. № 310/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.» та № 370/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р.», згідно яких операції купівлі-продажу ТОВ «Лонгкон» не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі такого твердження ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідач робить висновок, що суми ПДВ включені ТОВ «Апла» до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за березень-травень 2014 р. на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Лонгконг» не пов'язані з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ТОВ «Апла».

Таке твердження ДПІ позивач вважає неправомірним та таким, що порушує положення податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 1-8 т. 2), в яких зазначив, що 07.10.2014 р. ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Апла» (код ЄДРПОУ - 37484654) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р.» Зазначеним актом встановлено, що ТОВ «Апла» здійснювало операції з придбання послуг по перевезенню вантажів на території України. Одним із постачальників послуг по перевезенню вантажів для ТОВ «Апла» у перевіряємому періоді було ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) за рахунок якого позивачем сформовано податковий кредит за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р. у сумі 170467 грн. Проведеною перевіркою задекларованої суми податкового кредиту по ПДВ встановлено його завищення всього на суму 170467 грн., в т.ч. за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. на суму 143800 грн. та за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. на суму 26667 грн., що сталося внаслідок того, що згідно товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки ТОВ «Апла», послуги по перевезенню вантажів на території України ТОВ «Лонгкон» виконало у січні-лютому 2014 р., але акти надання послуг та податкові накладні в порушення п. 198.2 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, було складено в березні-травні 2014 р., тобто не в день виникнення податкових зобов'язань продавця та виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій ТОВ «Апла» з ТОВ «Лонгкон».

З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає доводи та вимоги позивача, викладені у позовній заяві, безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до акту перевірки від 07.10.2014 р. № 1759/22/37484654 ТОВ «Апла» зареєстровано в Біляївській районній державній адміністрації Одеської області 25.08.1993 р., свідоцтво про державну реєстрацію від 30.12.2010 р. № 15311020000001783.

Згідно з п. 2.4 вищезазначеного акту підприємство взято на податковий облік у ДПІ у Біляївському районі 04.01.2011 р. за № 16528. У періоді, що перевірявся, підприємство було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.10.2012 р. за № 200069480.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи до ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області надійшов лист ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, з актами від 14.07.2014 р. № 310/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.» та № 370/26-52-22-01-11/39059224 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лонгкон» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р.».

З метою проведення перевірки даних, зазначених у вищевказаних актах, ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області складено запит до ТОВ «Апла» про надання інформації та її документального підтвердження від 19.07.2014 р. №9145/15-09/10/22 щодо господарських відносин з ТОВ «Лонгкон» (а.с. 9 т. 2).

На запит органу доходів і зборів 15.08.2014 р. за № 5 ТОВ «Апла» надало відповідь із пакетом документів щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Лонгкон» (а.с. 10-13 т. 2).

Під час офіційного з'ясування обставин справи судом встановлено, що ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області не зверталася до позивача з повідомленням відносно того, що документи були подані не у повному обсязі.

Однак, у період з 26.09.2014 р. по 02.10.2014 р. на підставі рішення начальника ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області, оформленого наказом від 24.09.2014 р. № 503, направлення на перевірку від 25.09.2014 р. № 371/22 відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, головним державним ревізором-інспектором відділу податкового аудиту ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області Рошкован Г.М., проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Апла» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лонгкон» (код ЄДРПОУ - 39059224) за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2014 р. № 1759/22/37484654 (а.с.15-28 т. 1).

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Апла» ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 170467 грн., у т.ч. за березень 2014 р. на 143800 грн., за травень 2014 р. на 26667 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2014 р. року № 0001172200, яким ТОВ «Апла» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 170467 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 42616,75 грн. (а.с. 29 т. 1).

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Так, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Апла» зареєстровано як юридична особа 30.12.2010 р. за № 15311020000001783 (а.с. 10-11 т. 1).

Згідно з п. 2.7 акту перевірки ТОВ «Апла» у періоді, що перевірявся фактично здійснювало оптову торгівлю фруктами й овочами.

Для здійснення своєї підприємницької діяльності позивач орендував нежитлові приміщення у ТОВ «Світанок» (відповідно до договорів оренди від 01.01.2014 р. № 00/121.00, від 01.01.2014 р. № 00/121.03 (а.с. 48-63 т. 1). Зазначений факт підтверджується також наданими позивачем фотоматеріалами (а.с. 117-125 т. 2).

01.01.2014 р. між ТОВ «Апла» (замовник) та ТОВ «Лонгкон» (виконавець) укладено договір № 65 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець на протязі строку дії цього договору зобов'язується виконувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом на території України згідно умов цього договору (а.с. 45-47 т. 1). Водій виконавця є повноважним представником з прийняття вантажів, а також для встановлення інших реквізитів, враховуючи зразок підпису.

Відповідно до п. 1.3 зазначеного договору перевезення здійснюються відповідно до чинного законодавства України, «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні» та цим договором. Перевезення вантажів здійснюється на підставі транспортних заявок, що надаються перевізнику по факсу або іншим засобом, за 24 год. до встановленого строку подачі транспортного засобу.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до суду надано: заявки до ТОВ «Лонгкон» на перевезення вантажу (яблук) (а.с. 64-104 т. 1); товарно-транспортні накладні (а.с. 105-148 т. 1); акти надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування (а.с. 149-193 т. 1); податкові накладні (а.с. 194-246 т. 1); платіжні доручення про оплату послуг (а.с. 247-252 т. 2).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд прийшов до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «Апла» та ТОВ «Лонгкон».

Суд не погоджується із твердженням відповідача щодо того, що акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні складені не в день виникнення податкових зобов'язань продавця та виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, адже відповідно до заявок ТОВ «Апла» та товаро-транспортних накладних, складених ТОВ «Лонгкон», перевезення товару здійснювалось у період січня-травня 2014 р., коли і були складені акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Позивач зазначає, що товар (яблука свіжі) закуповував у контрагентів ТзОВ «Меркуріо», ТОВ «Кримська фруктова компанія», ТОВ «Міжлісся». На підтвердження цього позивачем надано та судом досліджено видаткові та податкові накладні щодо операцій купівлі-продажу із вищевказаними підприємствами.

Після цього товар (яблука свіжі) зберігався на складах, орендованих ТОВ «Апла», до його перевезення ТОВ «Лонгкон» по зазначеним у заявках маршрутам.

Так, в матеріалах справи містяться докази, що підтверджують подальшу реалізацію товару (яблука свіжі) наступним контрагентам, яким ТОВ «Лонгкон» здійснював його перевезення.

Судом досліджені видаткові та податкові накладні ТОВ «Апла», виписані ПП «Таврия-И», ТОВ «Метро Кеш Енд Керрі», ТОВ «Копійка-Р», ТОВ «Масляниця-Про», ТОВ «Проект Інвест XXI», ПП «Даріда-Опт», ТОВ «Таврия-В» на реалізацію товару, отриманого від ТзОВ «Меркуріо», ТОВ «Кримська фруктова компанія», ТОВ «Міжлісся», який перевозився ТОВ «Лонгкон».

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення - рішення зазначене не було прийнято до уваги.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Разом з тим позовні вимоги ТОВ «Апла» щодо визнання протиправними дій відповідача по формуванню зазначених висновків в акті перевірки від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 задоволенню, на думку суду, не підлягають з наступних підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто цією статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відтак, суд вважає, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги КАС України, позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, шляхом надання доказів, які існують станом на час розгляду справи.

Аналогічна позиція вбачається з окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, Рішення № 6-зп/1997 від 25.11.1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та Рішення № 9-зп/1997 від 25.12.1997 року щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Разом з тим, відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, та документом, на підставі якого приймається податкове повідомлення-рішення про визначення платнику податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання рішення контролюючого органу, а дії органу податкової служби з проведення перевірки, оформлення її результатів та викладення їх у висновках акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного податкового законодавства та самі по собі не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків платника податків.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих в ході проведення перевірки обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень. З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженням представників відповідача, що самі по собі дії органу податкової служби з оформлення результатів перевірки та викладення їх у висновках акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного податкового законодавства та не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків платника податків та вважає, що оцінка висновків акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо складання акту та викладання в ньому висновків, має надаватися при вирішенні позовних вимог щодо правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача, прийнятих або вчинених на підставі висновків відповідного акту перевірки.

Крім того, суд не бере до уваги наданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.12.2014 р., посилаючись на який позивач стверджує, що ТОВ «Лонгкон» знаходиться на обліку у ДПІ в Донецькій області і ДПІ у Деснянському районі м. Києва не мало право складати відносно цього підприємства акти про неможливість проведення перевірки. Як вбачається з наданих позивачем первинних документів, як то актів наданих послуг, податкових накладних, ТОВ «Лонгкон» у період господарських відносин з ТОВ «Апла» знаходилось у м. Києві, отже перебувало на обліку у ДПІ у Деснянському районі м. Києва, яка відповідно до положень Податкового кодексу України мала право проводити відносно цього підприємства документальну перевірку.

Тому суд дійшов висновку, що позивач звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання протиправними дій ДПІ у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області з формування в акті від 07.10.2014 р. № 1759/22-37484654 неправомірних висновків, обрав невірний спосіб судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Апла» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2014 року № 0001172200 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2014 року № 0001172200.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 03 лютого 2015 року

Суддя П.П. Марин