Постанова

від 26.01.2015 по справі 816/7404/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 816/7404/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Дзюбан Н.В.

представника відповідача Чайки М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/7404/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-Агро"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Інсел" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро» (далі за текстом - ТОВ «Тандем-Агро», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інсел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» в якому просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте ДПІ у м. Полтаві податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0001602308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3755277,0 грн. (за основним платежем - 2503518,0 грн., а штрафними (фінансовими) санкціями - 1251759,0 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0001602308.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 44, п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198. ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у м. Полтаві зазначає, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ «Компанія «Інсел» та обґрунтовує такий висновок відсутністю реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тандем-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Інсел» за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року та ТОВ «Компанія «Профторг» за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 1959/16-01-22-08/36120678 від 23.11.2013 року, яким, зафіксовано порушення позивачем п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2503518,0 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 12.12.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001602308, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3755277,0 грн. (за основним платежем - 2503518,0 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 1251759,0 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій, з огляду на наявність всіх первинних документів, належних до складання в спірних правовідносинах, що свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Виходячи з позиції контролюючого органу, ТОВ «Тандем-Агро» допущено порушення вимог п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок документального не підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Компанія «Інсел» за перевірений період.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Тандем-Агро» (покупець) та ТОВ «Компанія «Інсел» (постачальник) укладено договір поставки № ІН030113 від 03.01.2013 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність товар (білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси тощо), а покупець прийняти та оплатити товар. Відповідно до п. 2.1 цього договору від 03.01.2013 року найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних Постачальника товару.

Загальна вартість товару за договором № ІН030113 від 03.01.2013 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Компанія «Інсел», склала 15021107,0 грн.

На виконання вказаного договору сторонами складено наступні первинні та інші документи, наявні в матеріалах справи: договір, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Також позивачем надано до суду сертифікати якості на продукцію.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Як вбачається з пояснень представника позивача, транспортування товару, фактично, не здійснювалось, оскільки товар знаходився на території складу ТОВ «Тандем-2002» в м. Полтава, вул. Заводська, 2.

Позивачем надано до суду договори зберігання від 20.12.2012 року № 301212Т та №301212З, укладені між позивачем та ТОВ «Тандем-2002», а також листи ТОВ «Компанія «Інсел» зберігачу (ТОВ «Тандем-2002»), в яких постачальник просить належні йому товари вважати власністю ТОВ «Тандем-Агро».

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надані пояснення та первинні документи з яких вбачається, що в день отримання від постачальника ТМЦ реалізовувались іншим суб'єктам господарювання.

ТОВ «Тандем-Агро» зазначає, що первинні та інші документи, які надавались під час проведення перевірки та наявні в матеріалах справи в повній мірі підтверджують реальність здійснених господарських операцій, а тому правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за цими операціями.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що договір поставки № ІН030113 від 03.01.2013 року підписаний директором ТОВ «Тандем-Агро» - ОСОБА_3 та директором ТОВ «Компанія «Інсел» - Гиштемулте В.

Статутом ТОВ «Тандем-Агро» визначено право директора на підписання договорів на суму не більше 300000,0 грн.

Загальна вартість поставленого позивачу товару по договору № ІН030113 від 03.01.2013 року між позивачем та ТОВ «Компанія «Інсел» склала 15021107,0 грн., тобто ОСОБА_3 не мала повноважень на його підписання.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що ОСОБА_3 була уповноважена на підписання договорів ціна яких вище 300000,0 грн., згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Тандем-Агро» № 02-01/13 від 02.01.2013 року враховуючи наступне.

Відповідно до положень ч. 1 т. 4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту, який повинен містити, серед іншого, відомості про склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.

Частиною 2 ст. 7 вказаного Закону визначений обов'язок товариства протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, про внесення необхідних змін до державного реєстру.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться відомості про прізвище, ім'я, по батькові, дату обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Таким чином, рішення про зміну повноважень керівника ТОВ «Тандем-Агро», змінює статут цього підприємства, а тому має бути зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.01.2014 року вбачається, що ОСОБА_3 уповноважена на підписання договорів на суму не більше 300000,0 грн., а тому протокол загальних зборів учасників ТОВ «Тандем-Агро» № 02-01/13 від 02.01.2013 року не може вважатись належним доказом наявності повноважень керівника позивача на підписання договору з ТОВ «Компанія «Інсел» № ІН030113 від 03.01.2013 року.

Також, колегія суддів зазначає, що матеріали справи також не містять таких доказів настання змін в активах позивача, як отримання, оприбуткування та складського обліку придбаного позивачем товару.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Надані позивачем листи TOB «Компанія «Інсел» на адресу TOB «Тандем-2002», в яких постачальник просить належні йому товари вважати власністю ТОВ «Тандем-Агро», не є свідченням факту передачі товару від постачальника до покупця, з огляду на відсутність первинних документів складського обліку та передачі товарів (складських квитанцій, актів прийому-передачі тощо).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази фактичного направлення вищевказаних листів ТОВ «Компанія «Інсел» та отримання їх підприємством-зберігачем ТОВ «Тандем-2002».

При цьому, доказів знаходження ТМЦ, належних ТОВ «Компанія «Інсел», на складі ТОВ «Тандем-2002» (складських свідоцтв, квитанцій, накладних тощо) матеріали справи також не містять.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що оприбуткування та складський облік придбаного товару документально не оформлювалось тому, що товар в день отримання від постачальника реалізовувався іншим суб'єктам господарювання, оскільки чинне законодавство не звільняє підприємство від обов'язку складання первинної документації та ведення бухгалтерського обліку.

Також, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні щодо транспортування (переміщення) товару від постачальника ТОВ «Компанія «Інсел» до покупця ТОВ «Тандем-Агро», як доказу виконання Постачальником п. 6.2 договору № ІН030113 від 03.01.2013 року, яким визначено обов'язок постачальника разом з товаром надати покупцю товарно-транспортні накладні.

Вищевказане спростовує доводи позивача, що придбані у ТОВ «Компанія «Інсел» товари отримувалися позивачем на складі ТОВ «Тандем-2002» та переоформлювались у власність позивача без їх фактичного переміщення до моменту подальшої реалізації наступним покупцям.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи свідчать про формальний документообіг ТОВ «Тандем-Агро» і не підтверджують реальності здійснення господарських операцій з поставки товару від ТОВ «Компанія «Інсел» за договором № ІН030113 від 03.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у підприємства ТОВ «Тандем-Агро» виписаних ТОВ «Компанія «Інсел» податкових накладних, видаткових накладних за відсутністю належних доказів реального вчинення господарських операцій з поставки товарів щодо складського обліку товарів, фізичне переміщення товарів та подальшу реалізацію товарів саме зі складу позивача не створює належного права для формування податкового кредиту ТОВ «Тандем-Агро».

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 816/7404/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Катунов В.В. Повний текст постанови виготовлений 02.02.2015 р.