Ухвала

від 28.04.2015 по справі 816/7404/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2015 р. м. Київ К/800/5476/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року

у справі №816/7404/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро» (надалі - ТОВ

«Тандем-Агро»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області)

треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інсел», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-2002» (надалі - ТОВ «Компанія «Інсел», ТОВ «Тандем-2002»)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2013р. №000162308.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015р. та просить залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тандем - Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Інстел» за період з 01.01.2013р. по 31.07.2013р. та ТОВ Компанія «Профторг» за період з 01.07.2013р. - 31.07.2013р., за результатами якої складно акт №1959/16-01-22-08/36120678 від 25.11.2013р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001602308 від 12.12.2013р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із врахуванням штрафних (фінансових) санкції.

Підставами якими обґрунтовує податковий орган порушення позивачем положень Податкового кодексу України та прийняте спірне податкове повідомлення - рішення є:

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №349/223/24248517 від 23.09.13р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Компанія «Інсел» з питань фінансово-господарських відносин за період січень-липень 2013р., яким не підтверджено реальність проведених господарських операцій у січні-липні 2013р. з платниками податків та не встановлено місцезнаходження платника податків;

- не надання комплекту перевізних документів по транспортуванню товару від ТОВ Компанія «Інсел»;

- не надання відповідних документів, що підтверджують відповідність товару встановленим стандартам та документацію, яка встановлює вимоги до його якості.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, в той час як відповідачем не було доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що контролюючим органом правомірно визначено суб'єкту господарювання зобов'язання, що виникли із порушень, допущених останнім в ході здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України).

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Компанія «Інсел» укладено договір поставки №ІН030113 від 03.01.2013р., відповідно до умов якого ТОВ «Компанія «Інсел» зобов'язувався передати у власність товар (білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси тощо), а ТОВ «Тандем - Агро» - прийняти та оплатити товар. Договір підписаний директорами товариств ОСОБА_1 (від ТОВ «Компанія «Інсел»), ОСОБА_2 (від ТОВ «Тандем- Агро»).

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ «Тандем-Агро» від 02.01.2013р., прийнято рішення про уповноваження директора ОСОБА_2 на укладення та підписання договорів та додаткових угод на суму, що перевищує 300000,00грн, зокрема, з ТОВ «Компанія «Інсел».

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що під час проведення перевірки будь-яких сумнівів щодо наявності у директора позивача права на підписання договору з постачальником не існувало, що підтверджується, зокрема, актом перевірки. Не вимагались документи на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на підписання договору №ІН030113 від 03.01.2013р. і листом №5960/10/16-01-22-08-20 про надання документів, який направлявся на адресу підприємства 15.11.2013р., тобто під час перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України передбачають, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, стосуються ненадання платником податків саме документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.

Між тим, протокол загальних зборів не є документом, на підтвердження таких показників, а отже, положення даної норми не можуть бути застосовані до позивача.

Згідно наказу ТОВ «Компанія «Інсел» №1/2012 від 21.08.2012р. на посаду директора товариства з 21.08.2012р. призначено ОСОБА_1

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на дату підписання договору керівником ТОВ «Компанія «Інсел» значився ОСОБА_1 За інформацією з витягу станом на 16.01.2014р. ТОВ «Компанія «Інсел» перебуває у стані припинення з 04.07.2013р. за рішенням засновників, а ОСОБА_3 є головою комісії з припинення ТОВ «Компанія «Інсел» з 02.07.2013р. Позивачем на адресу ТОВ «Компанія «Інсел» направлено лист з проханням надати докази наявності у ОСОБА_1 повноважень на підписання первинних документів з 02.07.2013р. - дати внесення змін до ЄДР про керівника та підписанта. Довіреністю від 02.07.2013р. за підписом голови комісії з припинення ТОВ «Компанія «Інсел» ОСОБА_3 ОСОБА_1 надано право на підписання від імені товариства, зокрема, договорів, листів, видаткових та податкових накладних.

На виконання досягнутої домовленості ТОВ «Тандем-Агро» отримано від ТОВ «Компанія «Інсел» товар (білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси тощо) та надано позивачем видаткові накладні, податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, платіжні доручення та сертифікати якості на продукцію. Контролюючим органом в ході проведення перевірки не встановлено та не надано під час судового розгляду справи доказів того, що відомості, які містяться в податкових накладних та в інших первинних документах є недостовірними.

Відповідно до п.2.1 договору №ІН030113 від 03.01.2013р. найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника.

Доводи податкового органу про те, що договір не може вважатися укладеним, адже у ньому не зазначено ціну товару спростовується наданими видатковими накладними.

На підтвердження якості придбаного товару позивачем було надано копії сертифікатів якості, при дослідженні змісту яких судом першої інстанції було встановлено, що вони датовані в період здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Інсел».

Також судом враховано, що товар, який постачався контрагентом, мав різні дати виготовлення, наприклад: 25.12.2012р. з терміном придатності до 25.05.2013р., 02.01.2013р. - 02.07.2013р., 14.06.2013р. - 14.12.2013р. і т.д., які зазначені у цих сертифікатах виробником.

Разом з тим, придбаний товар (білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси тощо) не входить до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005р.

Пунктом 3.3 договору від 03.01.2013р. визначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW Україна, м.Полтава, вул. Заводська, 2, склад постачальника.

Щодо тверджень податкового органу про не надання комплекту перевізних документів по транспортуванню товару від ТОВ «Компанія «Інсел», судом першої інстанції встановлено, що станом на дату отримання ТОВ «Тандем-Агро» товару він знаходився за адресами: м.Полтава, вул. Заводська, 2, м.Новомосковськ, вул.Тургенєва, 12-А на території складів, орендованих ТОВ «Тандем-2002», якому ТОВ «Компанія «Інсел» направлено листи з підтвердженням переходу права власності на білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси до ТОВ «Тандем-Агро». Вказані листи відповідають змісту видаткових та податкових накладних щодо найменування та кількості товару та змісту актів приймання-передачі матеріальних цінностей на зберігання.

В день отримання позивачем від ТОВ «Компанія «Інсел» товару на складах за адресами: м.Полтава, вул. Заводська, 2, м.Новомосковськ, вул.Тургенєва, 12-А здійснювалось його транспортування з цих складів іншим контрагентам-покупцям, що підтверджується договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними.

Перевезення товару контрагентам-покупцям проводилось перевізниками ТОВ «Делівері» та ТОВ «Нова пошта» на підставі договорів про транспортно-експедиторські послуги та приватними підприємцями, про що свідчать договори перевезення, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактично товар був переданий у власність позивачу на складах за вказаними вище адресами, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару від ТОВ «Компанія «Інсел» до ТОВ Тандем-Агро», адже фізичне переміщення товару фактично не відбувалося, а подальша реалізація цього товару здійснювалась безпосередньо зі складів, на які товар для зберігання був поставлений ТОВ «Компанія «Інсел» відповідно до укладеного з ТОВ «Тандем-2002» договору зберігання №0201 від 02.01.2013р., у зв'язку з чим наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою.

При цьому, судами було встановлено факт перебування товарно-матеріальних цінностей (білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми, премікси) належних ТОВ «Компанія «Інсел» на складі ТОВ «Тандем-2002», актами приймання-передачі на зберігання.

Складом за адресою: м.Новомосковськ, вул.Тургенєва, 12-А, загальною площею 300 кв.м, ТОВ «Тандем-2002» користується на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 13.07.2012р. № 130712-А, укладеного між ТОВ «Тандем-2002» та ТОВ «Арго Ком».

Склад загальною площею 1340 кв.м за адресою: м.Полтава, вул.Заводська,2 знаходиться в користуванні ТОВ «Тандем-2002» на підставі договорів оренди №52 від 10.02.2010, №52 від 01.02.2013р., укладених ТОВ «Тандем-2002» та ТОВ «Енергоінвест».

Крім того, ТОВ «Тандем-2002» також надавав послуги по зберіганню товару за адресою: м.Полтава, вул. Заводська, 2, м.Новомосковськ, вул. Тургенєва, 12-А позивачу на підставі договорів №3012123 від 30.12.2012р. та №301212Т від 30.12.2012р. відповідно.

Різновид придбаних позивачем у ТОВ «Компанія «Інсел» товарів та їх використання відповідає видам діяльності за КВЕД: основна торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено в акті перевірки, в ході останньої керівнику підприємства було направлено лист від 15.11.2013р. №5960/10/16-01-22-08-20 про надання документів.

В даному листі податковий орган посилаючись на п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.73.3 ст.73 ПК України просив надати всі бухгалтерські та первинні документи за відповідний період.

Згідно з повідомлення про вручення, яке міститься з матеріалах справи, ТОВ «Тандем-Агро» отримано вказаний вище лист 18.11.2013р.

При цьому акт №1959/16-01-22-08/36120678 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тандем-Агро» суб'єктом владних повноважень був складений та підписаний 25.11.2013р.

Наведене свідчить, що податковий орган позбавив можливості позивача надати витребувані документи на запит в строк, який визначений п.73.3 ст.73 ПК України.

Посилання представників відповідача на відсутність ТОВ «Компанія «Інсел» за юридичною адресою, що базується на акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 23.09.2013р., в якому ці дані викладаються станом на 23.09.2013р., спростовується витягом з ЄДР, відповідно до якого ТОВ «Компанія «Інсел» станом на дату виникнення господарських правовідносин з позивачем знаходилось за своєю юридичною адресою.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у розі відсутності - довідка.

Відповідно до п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, висновки податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків суми податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатися лише обставини котрі зумовили неможливість її проведення.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не створює правових наслідків аналогічних результатам проведення зустрічної звірки, адже первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом за місцем обліку не досліджувались, а тому такий акт не має статусу податкової інформації і не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача.

Поряд з цим слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Інсел» на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Також, судом з'ясовано, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2014р. залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2013р. в частині зобов'язання ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності, зазначені товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інсел» в податкових деклараціях за січень-липень 2013р.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015р. підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-Агро» - задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов