Рішення

від 26.01.2015 по справі 922/5093/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р.Справа № 922/5093/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Альянс-Інвест" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське бюро "Стягнемо борги" (Харківська обл., с. Циркуни) , Приватного підприємства "Юридично-інвестиційна група" (м. Київ) про визнання недійсними правочинів та зобов'язань за векселями, за участю представників сторін:

позивача - ліквідатора ПП "Альянс-Інвест" - арбітражного керуючого Лєснова С.О. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №32 від 13.02.13 р., ухвала господарського суду Харківської області від 10.05.12 р. по справі №Б-39/72-10),

відповідача (ТОВ "КБ "Стягнемо борги") - не з'явився,

відповідача (ПП "Юридично-Інвестиційна група") - Шабаса Г.В. (довіреність від 23.12.2014 р.),

ВСТАНОВИВ:

За уточненими позовними вимогами позивач просить визнати недійсними правочини з видачі переказних векселів серії АА №0079201-№0079208, №0079215-№0079222, №0079225, вчинені ТОВ "Колекторське бюро "Стягнемо борги", а також визнати недійсними зобов'язання ПП "Альянс-Інвест" за вищевказаними переказними векселями. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" оспорювані векселя були оформлені за відсутності грошового боргу.

Відповідач (ПП "Юридично-інвестиційна група") у відзиві на позов, проти позову заперечує.

Відповідач (ПП "Юридично-інвестиційна група") надав для огляду суду переказні векселі.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2014 р. за заявою представника позивача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 26.01.2015 р.

Відповідач (ПП "Юридично-інвестиційна група") надав заяву про застосування строків позовної давності.

Позивач вважає, що відсутні будь-які законні підстави для застосування строків позовної давності у даній справі.

Відповідач (ТОВ "КБ "Стягнемо борги") відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача (ТОВ "КБ "Стягнемо борги") у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач (ТОВ "КБ "Стягнемо борги") був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 173 ГК господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Зазначені положення ст. 203 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Згідно зі ст. 1 даного Закону, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Як убачається із змісту наведеної норми, ані Цивільний кодекс, ані Господарський кодекс України не належать до вексельного законодавства, а відтак вони не регулюють вексельний обіг, оскільки спірні питання визначені спеціальним законодавством - Законом України "Про обіг векселів в Україні" та Уніфікованим законом. Отже, посилання позивача на них в обґрунтування своїх позовних вимог є безпідставним.

Відповідно до ст. 4 вищевказаного Закону видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Додані до позову копії переказних векселів містять всі обов'язкові реквізити, перелічені у вказаній статті Уніфікованого закону, та підписи зобов'язаних за векселем осіб, які скріплені печатками.

Отже, додані до позову копії переказних векселів не містять дефекту форми.

Таким чином, самі векселі не можуть бути визнані недійсними або такими, що не підлягають оплаті.

Видача векселя в цілях, інших ніж оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, незважаючи на протиріччя ст. 4 Закону про обіг векселів, не може бути визнана недійсною. І визначальним тут є факт відсутності відомостей, що не відповідають вимогам Уніфікованого закону, в тексті векселя. Для вексельного зобов'язання неприпустимі заперечення з угоди, в результаті якої вексель з'явився. Таким чином, не відповідає вимогам закону, а саме - ст. 4 Закону про обіг векселів, угода, що передбачає видачу векселя до передачі товару (робіт, послуг) або взагалі не передбачає передачу товарів (робіт, послуг), яка і повинна бути визнана недійсною. Наслідком визнання правочину недійсним є повернення сторонами всього отриманого за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодування його вартості грошима. Так, особа, зацікавлена в поверненні виданого ним векселя, може вимагати такого повернення. Однак якщо вексель був переданий в результаті індосаменту третій особі, то його повернення в натурі неможливе, і вартість векселя повинна бути відшкодована грошима (природно, крім випадків, коли таке відшкодування позбавлене економічного сенсу, як при необхідності зустрічного відшкодування грошима виконаних робіт, послуг або зустрічного повернення грошей, отриманих під виданий вексель). Отже, в такому випадку вексель, залишившись в обороті за будь-якої причини, збереже силу для всіх осіб, що його підписали, незалежно від того, чи була визнана недійсною угода, в результаті якої він був виданий (індосований, авальований тощо), чи ні.

Позивач не надав суду ані правочинів з видачі переказних векселів серії АА №0079201-№0079208, №0079215-№0079222, №0079225, вчинених ТОВ "Колекторське бюро "Стягнемо борги", ані зобов'язань ПП "Альянс-Інвест" за вищевказаними переказними векселями, посилаючись на відсутність їх у нього.

За таких обставин, позивачем не доведено наявність обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, що є підставою для відмови у позові до обох відповідачів.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 ЦК України позовна давність застосовується до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст. 175 ГК України.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Датою видачі спірних переказних векселів є 25 грудня 2009 року. На цих векселях позивач вказаний трасатом. Також на них позивачем проставлений акцепт.

Відповідач (ТОВ "КБ "Стягнемо борги") був емітентом цих векселів.

Відповідач (ПП "Юридично-інвестиційна група") придбав вищевказані векселі за договорами купівлі-продажу та є їх законним векселедержателем в силу вчинення бланкового індосаменту першим векселедержателем на звороті цих векселів.

Відтак, позивачу мало бути відомо про видачу та умови видачі відповідачем (ТОВ "КБ "Стягнемо борги") спірних векселів з дати їх видачі або проставлення на них акцепту.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, здійсненою до винесення ним рішення.

Як зазначалося вище, відповідачем (ПП "Юридично-інвестиційна група") надана заява про застосування строків позовної давності.

Позивач не надав заяву про відновлення пропущеного строку позовної давності, а також доказів наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

Посилання представника позивача на те, що відсутні будь-які законні підстави для застосування строків позовної давності у даній справі через те, що ліквідатор був призначений тільки ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012 р. і лише від тоді він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи, суд вважає безпідставними, оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

За таких обставин, суд задовольняє заяву відповідача (ПП "Юридично-інвестиційна група") про застосування строків позовної давності.

Частина 4 ст. 267 ЦК України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у позові до ПП "Юридично-інвестиційна група", у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 173, 175, 207 ГК України, ст.ст. 9, 203, 215, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові до ПП "Юридично-інвестиційна група" відмовити повністю.

В позові до ТОВ "КБ "Стягнемо борги" відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.01.2015 р.

Суддя В.І. Ольшанченко