Рішення

від 02.02.2015 по справі 904/174/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.15р. Справа № 904/174/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІФТ-1", м.Дніпропетровськ

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "ТОПОЛЬ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Бородій І.О. - довіреність № б/н від 14.01.15р.,

представник Чащихіна Т.М. - довіреність № б/н від 14.01.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфт-1", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційної компанії "Тополь", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 223122,38грн., з яких 177662,64грн. - основна заборгованість; 22443,91грн. - пеня; 2584,63грн. - три відсотки річних; 20431,20грн. - інфляційні втрати.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 2 від 14.01.2015р. ухвалою суду від 16.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 02.02.2015р.

02.02.2015р. позивач уточнив позовні вимоги та у письмовій заяві зазначив, що просить суд стягнути з відповідача на свою користь 177662,64грн. - основна заборгованість; 2584,63грн. - три відсотки річних; 20431,20грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.01.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 22.01.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 26.01.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 22.01.2015р.

02.02.2015р. повноважні представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримують та наполягають на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Повноважні представники позивача в судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечують, просять суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача посилаючись на необґрунтованість клопотання відповідача та бажання останнього затягнути судовий розгляд справи.

Дослідивши позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків:

По-перше, копію позовної заяви та додані до неї документи відповідач отримав 20.01.2015р., тобто майже за два тижня до дати судового засідання;

По-друге, як підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 22.01.2015р., тобто майже за два тижня до дати судового засідання;

Таким чином, відповідач був завчасно обізнаний про дату судового засідання та про суть справи.

Отже, з метою належного виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі відповідач зобов'язаний був виконати вимоги суду.

Відповідач не надав суду належних доказів, які підтвердять поважність причин невиконання вимог суду.

В якості доказу поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання відповідач надав копію ухвали Самарського районного суду м.Дніпропетровська про відкриття провадження у цивільній справі №206/247/15-ц.

Дослідивши зазначений доказ господарський суд дійшов наступних висновків.

По-перше, представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб;

По-друге, з клопотанням про відкладення розгляду справи до господарського суду звернувся представник відповідача на прізвище Казанцев і в якості доказів своїх повноважень надав суду довіреність, яка видана громадянкою Шаповал Наталією Степанівною і яка є відповідачем у справі №206/247/15-ц, що розглядається Самарським районним судом м.Дніпропетровська в якій вказано, що в тому числі Казанцев Станіслав В'ячеславович, а також Скиба Дмитро Олександрович і Шаповал Сергій Миколайович є її повноважними представниками і кожен з них має право діяти окремо один від одного;

Таким чином, в судовому засіданні Самарського районного суду м.Дніпропетровська, яке відбулося 02.02.2015р. могли представити інтереси громадянки Шаповал інші два представники.

Докази необхідності явки в судовому засідання Самарського районного суду м.Дніпропетровська саме представника Казанцева суду не надані.

По-третє, відповідач видав довіреність 02.01.2014р. в якій уповноважив представляти свої інтереси, окрім Казанцева Станіслава В'ячеславовича, ще й Сидоренка Олексія Юрійовича.

Докази неможливості явки в судове засідання господарського суду Сидоренка Олексія Юрійовича судом не надано.

По-четверте, засідання Самарського районного суду м.Дніпропетровська мало відбутися 02.02.2015р. о 10:00, а засідання господарського суду Дніпропетровської області 02.02.2015р. о 12:15, однак відповідач, ще 30.01.2015р., тобто за три дні визначив свою неможливість прибути в судове засідання господарського суду Дніпропетровської області.

Принцип визначення пріоритетності судових засідань різних судів господарському суду Дніпропетровської області не повідомлено.

По-п'яте, взаємопов'язаними зі справою №904/174/15 господарського суду Дніпропетровської області є справи №904/3782/13 та №904/7554/14.

Дослідивши хід судових засідань по справам №904/3782/13 та №904/7554/14 господарського суду Дніпропетровської області господарський суд встановив, що відповідач в перші судові засідання подавав аналогічні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Господарський суд наголошує, що відповідач уповноважив двох юристів Сидоренка Олексія Юрійовича та Казанцева Станіслава В'ячеславовича представляти свої інтереси, однак два юристи без поважних причин не виконали вимоги суду в повному обсязі та не змогли забезпечити свою явку в судове засідання господарського суду Дніпропетровської області, яка ухвалою від 16.01.2015р. визнана обов'язковою.

Дії відповідача у частині невиконання вимог ухвали суду, які є обов'язковими до виконання та в частині неявки представників в судове засідання господарським судом кваліфікуються як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.

Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№б/н від 30.01.2015р. про відкладення розгляду справи відмовлено.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ліфт-1" (далі по тексту - позивач, підрядник) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено підрядний договір №72 на технічне обслуговування ліфтів (далі по тексту - підрядний договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах замовника в межах затвердженого тарифу та чинного законодавства України відповідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 підрядного договору визначено, що щомісячна оплата робіт згідно з договором визначена узгодженням сторін на день його укладання з урахуванням ПДВ і складає 28699,84грн.

Відомості визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у Додатку №1, який теж є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 підрядного договору визначено обов'язки підрядника, зокрема забезпечити безперебійну та безпечну роботу ліфтів відповідно до Положень "Про систему технічного обслуговування і ремонту ліфтів в Україні".

Пунктом 3.2 підрядного договору визначено обов'язки замовника.

Розділом 4 підрядного договору визначено порядок розрахунків, а саме у кінці поточного місяця підрядник дає замовнику акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості (пункт 4.1 підрядного договору).

Відповідно до пункту 4.2 підрядного договору замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає примірник Акту Підряднику.

Пунктом 4.3 підрядного договору визначено, що на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця з обов'язковим вказуванням в платіжному дорученні періоду, за який виконується оплата.

Договір діє з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. (пункт 6.1 підрядного договору).

Позивач стверджує, що умови підрядного договору позивачем були виконані у повному обсязі та належним чином, однак відповідач за отримані від позивача послуги своєчасно не розраховувався, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 253750,08грн.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем 01.10.2012р. між сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів (далі по тексту - договір про реструктуризацію), відповідно до пункту 1 умов якого позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів, що утворилася станом на 01.10.2012р., на суму 253750,08грн. з розподілом по роках і місяцях.

Договором про реструктуризацію визначено, що позивач має право розірвати цей договір при невиконанні відповідачем своїх обов'язків за цим договором.

Договір про реструктуризацію набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.07.2015р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію в частині проведення своєчасних розрахунків позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд розірвати договір про реструктуризацію.

За результатами позовної заяви позивача господарський суд ухвалив рішення від 24.06.2014р. по справі №904/3782/13 про задоволення позовних вимог позивача, а саме розірвано договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.22, кв. 37, ідентифікаційний код 23367565) та Товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9-а, ідентифікаційний код 32293660); Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.22, кв. 37, ідентифікаційний код 23367565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9-а, ідентифікаційний код 32293660) судовий збір у сумі 1147,00 грн.

Згідно листа за вих.№904/3782/13/3803/15 від 28.01.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили 21.07.2014р.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014р. по справі №904/3782/13 встановлено відповідно до презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 Цивільного кодексу України, що спірний договір на час розгляду справи є правомірним.

З акту звірки взаємних розрахунків сторін за спірним договором станом на 20.06.2014 року (а.с. 62 том 2) вбачається наступне.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2013 року - 253 750,08 грн.

Відповідно до наданого на вимогу суду двостороннього акту звірки розрахунків за спірним договором станом на 20.06.2014 року загальна заборгованість відповідача складає 190 400,08 грн.

Так, відповідач станом на час укладення спірного договору від 01.10.2012 року про реструктуризацію уже мав перед позивачем заборгованість у сумі 253 750,08 грн. за виконані роботи за договором № 72 на технічне обслуговування ліфтів, яка для позивача є значною.

Позивач звернувся з позовом до відповідача, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором на технічне обслуговування ліфтів № 72 від 01.04.2011 року в сумі 16545,55грн., в тому числі 12737,44грн. - основного боргу, 1222,10грн. - пені, 989,19грн. - три проценти річних, 1599,82грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014р. по справі №904/7554/14 позовні вимоги позивача задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12737,44грн. основного боргу, 959,84грн. пені, 986,19грн. три проценти річних, 1599,82грн. інфляційних втрат, 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014р. по справі №904/7554/14 встановлено наступне.

На виконання умов договору в грудні місяці 2011 року, Позивачем були виконані роботи, загальною вартістю 22693,42 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт № 201072 за грудень 2011 року на суму 1558,06 грн., № 201072 за грудень 2011 року на суму 10048,33 грн., № 201072 за грудень 2011 року на суму 11087,03 грн.

23.12.2011 року платіжним дорученням № 229, Відповідач частково розрахувався за виконані позивачем роботи, сплативши суму 5000,00 грн., в зв'язку з чим, заборгованість за вказаними актами склала 17693,42 грн.

01.10.2012 року між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів. Відповідно до п. 1 цього Договору, Позивач надав Відповідачеві розстрочку у погашенні заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів на суму 253 750,08 грн., що утворилася станом на 01.10.2012 року, з розподілом по рокам та місяцям, згідно графіку.

В рамках зазначеного вище договору про реструктуризацію, Відповідачем була частково погашена сума боргу, в тому числі, та яка виникла по актах виконаних робіт за грудень 2011 року, на суму 4955,98 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3782/13 від 24.06.2014 року, зазначений договір було розірвано.

Таким чином, в зв'язку з розірвання в судовому порядку договору про реструктуризацію заборгованості від 01.10.2012 року, зобов'язання за ним є припиненою, з одночасним відновленням зобов'язання, яке передбачено договором на технічне обслуговування ліфті № 72 від 01.04.2011 року, в тому числі, зобов'язання Відповідача сплатити вартість виконаних Позивачем в грудні 2011 року робіт, залишкова вартість яких становить 12737,44 грн. (22693,42 - 5000,00 - 4955,98 = 12737,44).

На час розгляду справи, Відповідач доказів погашення заборгованості в зазначеному розмірі суду не надав.

Згідно листа за вих.№904/7554/14/4012/15 від 29.01.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили 18.12.2014р.

Відповідач на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області платіжним дорученням №1 від 08.01.2015р. погасив заборгованість у сумі 14300,00грн., з яких 12737,44грн., основної заборгованості, яка входила в суму заборгованості за договором про реструктуризацію і яка встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014р. по справі №904/3782/13.

Таким чином, непогашеною залишається заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 177662,64грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 177662,64грн. основного боргу, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Строк оплати спірної заборгованості є таким, що настав.

Доказів оплати спірної заборгованості в сумі 177662,64грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 2584,63грн. за період з 21.07.2014р. по 13.01.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 20431,20грн. за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4013,57грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 448,88грн. за платіжним дорученням №7 від 13.01.2015р.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Житлово-експлуатаційна компанія „Тополь" (49041, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 22, кв. 37, ідентифікаційний код 23367565) на користь товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства „Ліфт-1" (49041, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9-А, ідентифікаційний код 32293660) 177662,64грн. (сто сімдесят сім тисяч шістсот шістдесят дві грн. 64 коп.) - основна заборгованість; 2584,63грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн. 63 коп.) - три відсотки річних; 20431,20грн. (двадцять тисяч чотириста тридцять одна грн. 20 коп.) - інфляційні втрати; 4013,57грн. (чотири тисячі тринадцять грн. 57 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю спеціалізованому підприємству „Ліфт-1" (49041, м.Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9-А, ідентифікаційний код 32293660) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 448,88грн. (чотириста сорок вісім грн. 88 коп.) надміру сплачений за платіжним дорученням №7 від 13.01.2015р.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.02.2015р.

Суддя І.В. Петренко