Постанова

від 11.12.2014 по справі 820/18481/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 грудня 2014 р. № 820/18481/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Даншиної Г.О.,

представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.11.2014 року № 0004642203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2014 року ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області складено акт №4288/20-31-22-03-07/34013604 "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Сібол" за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. та по взаємовідносинах з ТОВ "Софія" ЛТД за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання". На підставі висновків, викладених у згаданому акті, податковою інспекцією 05.11.2014 р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0004642203. Позивач стверджує, що дії ДПІ щодо проведення перевірки є протиправними та такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства. Так, зі змісту акту вбачається, що спірну перевірку проведено на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України. Разом з тим, фактичних мотивів, що слугували підставою для проведення перевірки, суб'єктом владних повноважень в тексті не зазначено. Позивач надав на запит ДПІ всі необхідні документи в строки, встановлені законодавством. Отже, підстав, визначених п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у податкового органу, за судженням позивача, не було. Позивач також стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "Гравеліт-21" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.116-118) відповідач вказав, що викладені в акті №4288/20-31-22-03-07/34013604 від 17.09.2014р. судження ДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Сібол", які надійшли з ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, податковим органом зроблено висновок про вчинення позивачем порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Будь - які документи, за судженням відповідача, у т.ч. договори, накладні, рахунки, тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. В даному випадку, перевіряючи контрагентів позивача - ТОВ "Софія" ЛТД та ТОВ "Сібол", контролюючі органи об'єктивно дійшли висновку про неможливість встановити об'єм виконаних робіт за умовами укладених правочинів, що ставить під сумнів реальність здійснення таких робіт за один робочий день, як то вбачається з податкових накладних, виписаних однією датою. За таких підстав, податкове повідомлення - рішення від 05.11.2014 року №0004642203 цілком правомірне та обґрунтоване.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код ЄДРПОУ - 34013604.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу від 01.09.2014р. №1175, виданого ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21", податковий номер 34013604, з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Сібол", код ЄДРПОУ 37265968, за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014 р. та по взаємовідносинах з ТОВ "Софія ЛТД", код ЄДРПОУ 19321287, за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та подальшого ланцюга постачання. (а.с.119).

Результати перевірки оформлені актом № 4288/20-32-22-03-07/34013604 від 17.09.2014р. (а.с.11-30), за висновками якого позивачем - ТОВ "Гравеліт-21", порушено ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у загальній сумі 550031,00 грн. по податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року, та податок на додану вартість в сумі 548056,17 грн. по податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року. (а.с.30).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0004542203 від 05.11.2014 року, яким ТОВ "Гравеліт-21" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1372608,75 грн., з яких 1098087,00 грн. - основний платіж, 274521,75грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.9).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 4288/20-32-22-03-07/34013604 від 17.09.2014р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібол" (код ЄДРПОУ 37265968).

Так, на підставі договору підряду №1/01-3 від 02.01.2014 р. (а.с.41-42), укладеного між ТОВ "Гравеліт-21"(замовник) та ТОВ "Сібол" (підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по відновленню пропускної здатності трубопроводів ДN 114 мм та ДN 89 мм на амбарі для аварійного спалення газу УПГ Денисівського з використанням матеріалів підрядника.

На підтвердження доводів щодо реальності господарських операцій за правочином платник податків подав до суду документи: довідку щодо договірної ціни по ціні станом на 02.01.2014 р., довідку про вартість будівельних робіт та затрат від 30.01.2014 р., (а.с.44), звідний кошторисний розрахунок об'єкту будівництва (а.с.45-46), акт прийому - передачі будівельних робіт №1 за січень 2014 р. на загальну суму 1900193,00 грн., в т.ч. ПДВ 316698,83 грн. (а.с.47-50), сумарну відомість ресурсів за січень 2014 р. (а.с.51-54), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 за січень 2014р. (а.с.55-58), податкову накладну №29020 від 30.01.2014 р. на загальну суму 1900193,00 грн. (в.т.ч. ПДВ у сумі 316698,83 грн.) (а.с.59), квитанцію №1 від 10.02.2014 р. (а.с.60).

Також, між ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) та ТОВ "Сібол" (підрядник) укладений договір підряду №1/01-2 від 02.01.2014 р., згідно якого замовник доручає, а підрядчик зобов'язується виконати комплекс робіт по розчищенню під'їздного автошляху до майданчика УПГ Денисівського ГКР з використанням матеріалів підрядчика. (а.с.61-62).

На підтвердження реальності виконання договору позивач надав наступні документи: довідку щодо договірної ціни по ціні станом на 02.01.2014 р. (а.с.63), довідку про вартість будівельних робіт та затрат від 31.01.2014 р., (а.с.64), акт прийому - передачі будівельних робіт №1 за січень 2014 р. на загальну суму 1400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 233333,33 грн.) (а.с.65-67), звідний кошторисний розрахунок об'єкту будівництва (а.с.68-69), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 за січень 2014р. (а.с.70-71), сумарну відомість ресурсів за січень 2014 р. (а.с.72-74), податкову накладну №30055 від 31.01.2014 р. на загальну суму 1400000,00 грн. (в.т.ч. ПДВ у сумі 233333,33 грн.) (а.с.75), квитанцію №1 від 10.02.2014 р. (а.с.76).

У перевіреному періоді позивач також мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Софія" ЛТД (код ЄДРПОУ 19321287).

Так, ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) та ТОВ "Софія" ЛТД (підрядник) уклали договір підряду №9/3 від 03.03.2014 р. за яким, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з ліквідації размоїн на вихідному газопроводі ДN 150 на ділянці ПК 41 + 54 - ПК43+16 Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів. (а.с.77-78).

На підтвердження реальності виконання договору позивач надав наступні документи: звідний кошторисний розрахунок об'єкту будівництва станом на 3 березня 2014р. (а.с.79-81), довідку щодо договірної ціни станом на 03.03.2014 р. (а.с.82), довідку про вартість будівельних робіт та затрат від за березень 2014 р., (а.с.83), акт прийому - передачі будівельних робіт №1 за березень 2014 р. на загальну суму 2140000,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 356666,67 грн.) (а.с.84-87), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 за березень 2014р. (а.с.88-93), податкову накладна №131 від 31.03.2014 р. на загальну суму 2140000,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 356666,67 грн.) (а.с.94).

За договором №10/3 від 03.03.2014 р. ТОВ "Гравеліт-21" (замовник) доручає, а ТОВ "Софія" ЛТД (підрядник) бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з термічної обробки вхідних та вихідних трубопроводів, ємностей ЕК-1, ЕК-2, ЕК-3 УПГ Денисівського ГКР з використанням власних матеріалів. (а.с.95-96).

На підтвердження реальності виконання договору позивачем надані документи: акт прийому - передачі будівельних робіт №1 за березень 2014 р. на загальну суму 1148337,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 191389,50 грн.) (а.с.97-100), договірну ціну станом на 03.03.2014 р. (а.с.101), довідку про вартість будівельних робіт та затрат від за березень 2014 р., (а.с.102), звідний кошторисний розрахунок об'єкту будівництва станом на 3 березня 2014р. (а.с.103-104), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 станом на 03.03.2014р. (а.с.105-110), податкову накладну №132 від 31.03.2014 р. на загальну суму 1148337,00 грн. (в т.ч. ПДВ у сумі 191389,50 грн.) (а.с.111).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені вище правочини закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним у судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначені вище правочини податковою інспекцією у судовому порядку не оспорені.

Оцінивши надані суду та перелічені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно висновків, викладених в акті ДПІ Бабушкінського району м.Дніпропетровська №663/223/19321287 від 02.07.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Софія" ЛТД щодо підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Гравеліт-21" (а.с.124-130) та акті ДПІ у Печерському районі м.Києва №1011/26-55-22-07/37265968 від 03.04.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сібол" за січень-лютий 2014 р." (а.с.131-134), суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у січні 2014 року та березні 2014 року не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Враховуючи, що в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, 159, ст.160-163, ст.167, ст.186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравеліт-21" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.11.2014 року № 0004642203.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 16 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Панченко