Рішення

від 03.02.2015 по справі 904/3106/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.15р. Справа № 904/3106/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП-100", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Плюс", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності на нерухоме майно та зняття з нього арешту

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Чесноков К.О., дов. б/н від 28.01.15р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП-100" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:

- визнати за позивачем право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5 загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області звільнити з під арешту майно (нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5 загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.08.12р. між ПАТ „Терра Банк", ТОВ „ТОП-100" та ТОВ „Рада-Інвест" укладений договір відступлення права вимоги (цесії, заміни сторони в зобов'язанні) № КЛ/2012/08-15 (надалі - Договір відступлення), відповідно до умов якого ТОВ „ТОП-100" (новий кредитор) замінює ПАТ „Терра Банк" (первісний кредитор) та приймає на себе право первісного кредитора щодо вимоги грошових коштів на загальну суму 1 140 000 грн. 00 коп. від ТОВ „Рада-Інвест" (позичальник, боржник) по кредитному договору № 02-ЮЛ/11/15 від 17.02.11р. (надалі - Кредитний договір), забезпеченого іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.02.11р. № 02-ЮЛ/11/15-і, укладеного між ПАТ „Терра Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ „Мост-Плюс" (іпотекодавець, майновий поручитель позичальника) (надалі - Іпотечний договір). У зв'язку із укладанням між сторонами Договору відступлення, додатковою угодою № 3 від 13.08.12р. внесені відповідні зміни до Іпотечного договору. У зв'язку із порушенням боржником основного зобов'язання за Кредитним договором та невиконанням боржником та поручителем вимоги позивача про усунення порушення щодо погашення заборгованості в сумі 1 140 000 грн. 00 коп. від 20.08.2012р., позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Воронова, будинок 15, приміщення І на підставі умов Іпотечного договору та ст. 37 Закону України „Про іпотеку", в задоволенні якої позивачу було відмовлено, у зв'язку із тим, що на зазначене приміщення накладено два арешти на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.12.2012р., ВП № 35803031. Звернення позивача до відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області про вилучення спірного приміщення із опису арештованого майна або зняття арешту залишене державним виконавцем без задоволення за відсутності підстав. Як зазначає позивач, оскільки його право на задоволення вимог за рахунок іпотеки є першочерговим, а заборгованість позичальника за Кредитним договором перевищує вартість заставного майна, арешт, накладений відповідачем-2 на спірне нерухоме майно відповідно до постанови від 24.12.12р., перешкоджає реалізації законних прав позивача на переважне перед іншими кредиторами задоволення забезпечених вимог, за захистом яких ТОВ „ТОП-100" звернулося із даним позовом до господарського суду.

Відповідач-1 у відзиві на позов підтвердив, що ТОВ «Мост-Плюс» 17.02.2011р. уклало з ПАТ «Терра Банк» іпотечний договір № 02-ЮЛ/11/15-і. Предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору виступає нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр-т Воронцова, буд. 15, прим. № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз.1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ґанок літ. аб. 13.08.2012р. сторонами підписаний додатковий договір № 3 до вказаного іпотечного договору та ТОВ «Терра Банк» відступило та передало свої права позивачу. Відповідачем-1 була отримана вимога про усунення порушення та попередження, що у разі невиконання вказаної вимоги, позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, зокрема звернути стягнення на предмет іпотеки. Через важкий фінансовий стан відповідач-1 не має можливості виконати вимоги ТОВ „ТОП-100", у зв'язку із чим проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У своєму відзиві на позов відповідач-2 вказує, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 35803031, відкрите 24.12.2012р., з виконання постанови ВП № 28097289 від 22.08.2011р., що видав Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, про стягнення з боржників - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алада - Керам" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Плюс" виконавчого збору у розмірі 527 826 грн. 71 коп.; залишок суми складає 521 348 грн. 78 коп. З метою забезпечення виконання рішення, 24.12.2012р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржників та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт, зокрема, на нежиле приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, буд. 15, приміщення І, що належить відповідачу-1., у зв'язку із чим 24.12.2012р. та 26.12.2012р. внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № № 13441930, 13441964, 13429022, 13429035. У відповідь на звернення позивача від 01.08.13р. державний виконавець листом від 30.08.13р. повідомив про відсутність підстав для звільнення спірного нерухомого майна з-під арешту згідно ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", якою визначено вичерпний перелік таких підстав. Відповідач-2 зазначає, що даний спір може бути вирішений лише судом у відповідності до ч. 5 ст. 60 вказаного Закону.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2014р. за ініціативою суду призначено судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

26.12.2014р. справу повернуто на адресу господарського суду із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2492-14 від 15.12.2014р., у зв'язку із чим ухвалою господарського суду від 29.12.14р. провадження у справі поновлене та призначений її розгляд в судовому засіданні.

В судове засідання 29.01.15р. відповідачі явку своїх повноважних представників не забезпечили.

На адресу суду повернулися конверти з ухвалами, що направлялися на адресу відповідача-1, з відміткою поштового відділення: „Повернуто за закінченням строку зберігання".

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, оскільки позовна заява з доданими до неї документами і ухвали суду направлялися за юридичною адресою, яка значаться у спеціальному витязі з ЄДРЮОФОП від 08.07.14р., наданому на вимогу суду Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Одночасно, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-Інвест» (позичальник) укладений кредитний договір № 02-ЮЛ/11/15 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 1 250 000,00 грн. з подальшою можливістю (з 01.04.2011р.) збільшення кредитного ліміту до 1 500 000,00 грн. на основі окремого рішення Кредитного комітету та умови відповідного фінансового стану позичальника, виконання позичальником всіх обов'язкових умов кредитування, інші умови цього договору залишаються без змін, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3 цього Договору, в розмірі 22% річних, сплатити комісійну винагороду за надання (управління) кредитом (п. 1.1 Кредитного договору).

Кредит видається банком з метою поповнення обігових коштів позичальника строком до 17.08.2012р. (п. п. 1.2, 1.3 Кредитного договору).

За умовами п. 8.10 Кредитного договору він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього Договору.

17.02.2011р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мост-Плюс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №02-ЮЛ/11/15-і із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № -2-ЮЛ/11/15 від 17.02.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-Інвест», а також договорів про внесення змін та доповнень, що можуть бути укладені до нього в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).

Іпотечний договір в дату його укладення посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П., зареєстровано в реєстрі за номером 138.

Предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору виступає нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд.15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а 1 , ґанок літ. а 6 . Реєстраційний номер за РПВН: 5627231, що належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.07.2004р., укладеного між іпотекодавцем та Приватним підприємством „Магазин № 115 „Взуття", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. за реєстровим номером 2838 (п. 2.1 Іпотечного договору).

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку», 18.02.2011р. за №10851378 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С.П проведено державну реєстрацію Іпотечного договору та зареєстровано обтяження на вказане нерухоме майно, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек.

Договорами № 1 від 13.07.11р., №2 від 20.12.11р. сторони за Кредитним договором вносили до нього зміни в частині ліміту кредитної лінії, процентної ставки за користування кредитними коштами та розміру комісійної винагороди за зміну умов кредитування та, відповідно, вносилися зміни до Іпотечного договору шляхом укладання додаткових договорів № 1 від 13.07.11р., № 2 від 20.12.11р.

13.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (цедент, первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОП-100" (цесіонарій, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада-Інвест" (боржник, позичальник) укладений договір відступлення права вимоги (цесії, заміни сторони в зобов'язанні) № КЛ/2012/08-15 (надалі - Договір цесії), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за Кредитним договором № 02-ЮЛ/11/15 від 17.02.11р., шляхом передачі новому кредитору всіх належних первісному кредитору прав та прийнятих на себе обов'язків за Кредитним договором у повному обсязі, а саме: зобов'язань по сплаті боргу за кредитом у сумі 1 140 000 грн. 00 коп. (п. 2.1 Договору цесії).

Згідно п. 2.2 Договору цесії відступлення права вимоги первісного кредитора новому кредитору набирає чинності з моменту укладання цього договору сторонами шляхом його підписання і скріплення печатками сторін, та сплати новим кредитором грошових коштів у розмірі 1 140 000 грн. 00 коп. на користь первісного кредитора.

На виконання умов п. 2.3 Договору цесії, сторонами до Кредитного договору та до Іпотечного договору внесені відповідні зміни щодо заміни кредитора шляхом укладання додаткових договорів № 3 від 13.08.12р.

Так, зокрема, відповідно до Додаткового договору №3 до Іпотечного договору, ТОВ «Терра Банк» відступило та передало свої права іпотекодержателя за вищевказаним іпотечним договором, а іпотекодавець не заперечував, шляхом підписання договору погодився з таким відступленням та набуттям ТОВ «ТОП-100» прав іпотекодержателя за Іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 02-ЮЛ/11/15-і від 17.02.2011р.

За умовами п. 6.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, його реалізацію одержання задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки на свій розсуд (з урахуванням умов цього Договору) у разі настання будь-яких або всіх випадків, визначених цим пунктом, зокрема, у разі порушення, невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим Договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або шляхом позасудового врегулювання згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 7 цього договору (п. 6.2 Іпотечного договору).

Відповідно п. 7.1 Іпотечного договору це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно ст.. 36 Закону України „Про іпотеку" за своїми правовими наслідками для сторін є договором про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок можливого невиконання зобов'язань по Кредитному договору № -2-ЮЛ/11/15 від 17.02.2011р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-Інвест», і визначає один із можливих позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя без будь-якого додаткового погодження (окремого уповноваження) з боку іпотекодавця, а саме шляхом, зокрема, визначеним п.п. 7.1.2 Іпотечного договору, в редакції додаткового договору № 4 від 12.08.12р. до Іпотечного договору, яким передбачено набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому ціною придбання іпотекодержателем у власність предмету іпотеки є ринкова вартість предмету іпотеки, яка визначається незалежним суб'єктом оціночної діяльності, визначеним за вибором іпотекодержателя. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та розмірі, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Підписанням Іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 32 денного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця (або вручення представнику іпотекодавця особисто) попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. В даному випадку Іпотечний договір буде виступати правовстановлювальним документом та правовою підставою для реєстрації права власності на ім'я іпотекодержателя на предмет іпотеки.

20.08.2012р. у зв'язку з порушенням основного зобов'язання за Кредитним договором позивачем вручено особисто директору ТОВ «Рада-Інвест» та директору ТОВ «Мост-Плюс» нотаріально засвідчені вимоги про усунення порушення щодо погашення суми заборгованості у розмірі 1 140 000 грн. 00 коп. по Кредитному договору в строк до 22.10.2012р. та попереджено, що у разі невиконання вказаної вимоги, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, зокрема звернути стягнення на предмет іпотеки.

У зв'язку із невиконанням позичальником та його майновим поручителем вказаних вимог, позивач відповідно до умов п.п. 7.1.2 Іпотечного договору звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою від 20.03.13р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Воронцова, будинок 15, приміщення І.

Як зазначає позивач, 09.04.2013р. державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №1485978, у зв'язку із тим, що на спірне приміщення накладено два арешти на нерухоме майно на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.12.2012р. ВП №35803031.

Згідно відповіді відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 30.08.13р. № 1814/19149, державним виконавцем відмовлено в задоволенні заяви позивача від 01.08.13р. № 6 про вилучення із опису арештованого майна або зняття арешту зі спірного нежитлового приміщення через відсутність підстав, визначених ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження" для звільнення майна з-під арешту.

Позивач із посиланням на ч. 6 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" зазначає, що його право на задоволення вимог за рахунок іпотеки є першочерговим, заборгованість позичальника за Кредитним договором перевищує вартість заставного майна, в той час як арешт, накладений відповідачем-2 на спірне нерухоме майно відповідно до постанови від 24.12.12р., перешкоджає реалізації законних прав позивача на переважне перед іншими кредиторами задоволення забезпечених вимог, порушує його майнові інтереси, що і змусило позивача звернутись в порядку ст.ст.1, 3 Закону України "Про іпотеку", ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" за захистом своїх інтересів до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника.

Як встановлено судом та вбачається з наданих відповідачем-2 документів, 22.08.11р. в межах виконавчого провадження № 28097289 з примусового виконання наказу господарського суду від 21.07.11р. № 5005/3155/2011 про солідарне стягнення з ТОВ „Алада-Керам" та ТОВ „Мост-Плюс" на користь ПАТ „Дельта Банк" заборгованості, державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржників виконавчого збору у розмірі 527 826 грн. 71 коп.

Постановою від 24.12.12р. державним виконавцем постанову про стягнення з вказаних вище боржників виконавчого збору в сумі 527 826 грн. 71 коп. виведене у окреме виконавче провадження № 35803031.

Одночасно, в межах зазначеного виконавчого провадження № 35803031, постановою від 24.12.12р. про арешт майна боржників та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем накладено арешт, зокрема, на нежиле приміщення за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, буд. 15, приміщення І, що належить відповідачу-1., у зв'язку із чим 24.12.2012р. та 26.12.2012р. внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № № 13441930, 13441964, 13429022, 13429035.

Згідно положень ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Верховний Суд України у пункті 4 постанови Пленуму від 27.08.1976р. № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису", пункті 16 постанови Пленуму №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", Вищий господарський суд України у пункті 5 постанови пленуму від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказали, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально - правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

Так, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному

посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що іпотекодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета іпотеки зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших осіб, права чи вимоги яких на іпотечне майно не зареєстровані, по-друге, вправі реалізувати своє переважне право (вимогу) в будь-який час з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови чинності іпотечного договору.

За даних обставин позивач має переважне право перед іншими особами на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки згідно іпотечного договору. З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація іпотеки відбулася 18.02.2011р. з наступним внесенням обтяження та 16.08.2012р. внесено зміни до реєстру іпотек щодо заміни іпотекодержателя на ТОВ „ТОП-100", а реєстрація обтяжень про накладення державним виконавцем арешту на спірне майно проводилась у грудні 2012 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача вищого пріоритету звернення стягнення на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І, а також наявність у нього права вимагати звільнення майна з під арешту.

Як вже зазначалося, згідно з ч.1 ст.60 Закону України „Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто, законодавством передбачено саме судовий порядок скасування такого арешту за зверненням заставодержателя.

Беручи до уваги, що позивач відповідно до чинного законодавства та на підставі Іпотечного договору із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 17.02.11р. № 02-ЮЛ/11/15-і в порядку ст.. 37 Закону України „Про іпотеку" набув право власності на спірне нерухоме майно, має пріоритет задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки, суд робить висновок про правомірність його звернення до суду з позовом про зняття арешту з вищевказаного майна, накладеного в рамках виконавчого провадження №№ 35803031, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимог ТОВ „ТОП-100" обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, суд, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат шляхом покладення витрат позивача по сплаті судового збору в сумі 16 316 грн. 90 коп. та вартості судової експертизи в розмірі 3 542 грн. 40 коп. на відповідача-1, оскільки не вбачає вини відповідача-2, який діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у виникненні даного спору.

Крім того, як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 5 741 грн. 10 коп. судового збору, тому вказана сума підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" шляхом винесення судом відповідної ухвали.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОП-100" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Киснева, б. 3-А, код ЄДРПОУ 37986708) право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а 1 , ганок літ. а 6 .

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Комсомольська, б. 56, код ЄДРПОУ 34984907) звільнити з-під арешту майно - нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а 1 , ганок літ. а 6 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мост-Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, б. 15, код ЄДРПОУ 32329052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-100" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Киснева, б. 3-А, код ЄДРПОУ 37986708) 16 316 грн. 90 коп. (шістнадцять тисяч триста шістнадцять грн.. 90 коп.) витрат по сплаті судового збору, 3 542 грн. 40 коп. (три тисячі п'ятсот сорок дві грн.. 40 коп.) витрат по сплаті вартості судової експертизи.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОП-100" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Киснева, б. 3-А, код ЄДРПОУ 37986708) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 5 741 грн. 10 коп. (п'ять тисяч сімсот сороку одну грн. 10 коп.), перерахованого згідно квитанції № 3081343441 від 23.07.14р., яка знаходиться в матеріалах справи № 904/3106/14.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено - 03.02.15р.