Рішення

від 03.02.2015 по справі 911/5346/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" лютого 2015 р. Справа № 911/5346/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» , м. Київ,

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» , с. Мархалівка Васильківського району Київської області,

2) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» , с. Сокологірне Генічеського району Херсонської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» ,

смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області,

про стягнення 1 970,91 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Грищенко О.М. , уповноважений, довіреність від 02.06.2014р. б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 03.11.2014р. №03-2/11 до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району, 2) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро», с. Сокологірне Генічеського району Херсонської області, в якій просить суд:

1) солідарно стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 2963,52 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08, угоди від 30.04.2014р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) та на підставі договору поруки від 07.08.2014р. №07-08-2014-21;

2) стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 8345,86 грн. інфляційних втрат нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08, угоди від 30.04.2014р. про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України);

3) солідарно стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» адвокатські витрати у розмірі 1100,00 грн. згідно договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 29.08.2014р. №29-21/08-14;

4) солідарно стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що первісним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» здійснювались відповідачу 2 - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» поставки товару згідно договору поставки від 12.05.2008р. №КП 120508/1. У зв'язку із неналежною несвоєчасною оплатою отриманого товару товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» зверталось з позовом до господарського суду Херсонської області про стягнення заборгованості із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро». Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08 позов задоволено повністю та з відповідача стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» основну заборгованість, пеню, штраф, проценти річних, інфляційні втрати, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Угоди від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) первісний кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» відступило новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» право вимоги виконання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08. Вартість зобов'язання, що відступлено за Угодою від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), становить 25000,00 грн. Крім того, за угодою новий кредитор набув право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних та інфляційних втрат за весь період неналежного та/або несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання згідно рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08.

З метою забезпечення виконання зобов'язань сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» (боржник) за угодою від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), 07.08.2014р. між позивачем (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено договір поруки №07-08-2014-21, за яким відповідач 1 взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за Угодою від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), щодо сплати 3% річних в розмірі 3000,00 грн.

Оскільки грошове зобов'язання відповідачем 2 - сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» не виконано, позивач просить суд солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» 2963,52 грн. 3% річних з 09.01.2009р. (набрання законної сили рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08) по 03.11.2014р., нарахованих на суму 20607,05 грн. (за рішенням суду 19679,30 грн. основного боргу + 185,93 грн. 3% річних + 318,08 грн. інфляційних втрат + 305,74 грн. державного мита + 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Інфляційні втрати в сумі 8345,86 грн., нараховані на цю ж суму 20607,05 грн. за період січень 2009 року - вересень 2014 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/5346/14 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду Київської області на 13.01.2015р. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, первісного кредитора товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез».

13.01.2015р. до господарського суду від представника позивача надійшли витребувані судом додаткові документи та докази. Ухвалою від 13.02.2015р. розгляд справи було відкладено.

Відповідачі та третя особа своїх представників в судові засідання 13.01.2015р. та 03.02.2015р. не направили, витребувані судом документи та докази не подали, хоча про день, час та місце проведення судових засідань були повідомлені належним чином.

05.01.2015р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов без номеру та дати, в якому відповідач 1 просить суд розглянути справу без участі представника відповідача 1.

Згідно позиції, викладеної у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»), до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», с. Мархалівка Васильківського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «ПК Трейдсервісгруп»), 2) сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро», с. Сокологірне Генічеського району Херсонської області (далі по тексту - СТОВ «Реал Агро»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», смт. Гніздичів Жидачівського району Львівської області (далі по тексту - ТОВ «Корпорація «Агросинтез»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини третьої ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08 встановлено наявність простроченої заборгованості СТОВ «Реал Агро» перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез», яка виникла у зв'язку з неналежною несвоєчасною сплатою СТОВ «Реал Агро» коштів за отриманий від ТОВ «Корпорація Агросинтез» товар за договором поставки від 12.05.2008р. № КП 12058/1. Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08 повністю задоволено позов ТОВ «Корпорація Агросинтез» та стягнуто з боржника СТОВ «Реал Агро» 19679,30 грн. основного боргу, 1487,46 грн. пені, 8903,79 грн. штрафу, 185,93 грн. 3% річних, 318,08 грн. інфляційних втрат, 305.74 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач твердить, що рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08, яке набрало законної сили, до теперішнього часу не виконано. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Частиною 2 ст. 614 ЦК України обов'язок щодо доведення відсутності вини законом покладено на особу, яка порушила зобов'язання. Суд ухвалами від 15.12.2014р. та від 13.01.2015р. двічі зобов'язував відповідача подати документальні відомості щодо оскарження рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. № 4/468-08, документальні відомості про стан виконавчого провадження з виконання зазначеного рішення, а також докази погашення заборгованості за договором поставки від 12.05.2008р. № КП12058/1. Відповідач доказів фактичного виконання рішення суду, сплати коштів та погашення заборгованості суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).відповідно до ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, судом встановлено наявність права у кредитора - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» нараховувати відповідно до ст. 625 ЦК України та стягувати з боржника проценти річних та інфляційні втрати, за період після прийняття рішення господарським судом Херсонської області, до моменту фактичного виконання зобов'язання боржником.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Основний боргПеріод прострочення 3% річнихІнфляційні втрати 19679,30 09.01.2009р. - 29.04.2014 3133,05 7222,30 суд встановив, що станом на 29.04.2014р. у первісного кредитора ТОВ «Корпорація «Агросинтез» було наявне право на нарахування та стягнення з боржника СТОВ «Реал Агро» 3133,05 грн. процентів річних та 7222,30 грн. інфляційних втрат, а всього 10355,35 грн.

Уступка права вимоги.

30.04.2014р. між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) укладено Угоду №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), згідно первісний кредитор - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» відступило новому кредитору - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» право вимоги виконання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08. за умовами угоди про заміну кредитора у зобов'язанні:

- вартість зобов'язання, що відступається становить, але не обмежується сумою 25000,00 грн. (пункт 2.1 Угоди);

- новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за весь період неналежного та/або несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання згідно рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. № 4/468-08, що набрало законної сили (пункт 1.2 Угоди);

- первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цією угодою (пункт 4.3 Угоди);

- ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (пункт 6.1. Угоди).

На виконання ст. 517 ЦК України первісний кредитор - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» передав новому кредитору - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» документи на підтвердження зобов'язань боржника СТОВ «Реал Агро», про що свідчить залучена до матеріалів справи копія Акту прийому-передачі документів від 30.04.2014р.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій опису вкладення у цінний лист від 16.08.2014р. та фіскального чеку «Укрпошти» від 16.08.2014р. №0894, ТОВ «Корпорація «Агросинтез» належним чином направив боржнику - СТОВ «Реал Агро» повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні та докази прав нового кредитора (копії Угоди від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні, Акту прийому-передачі документів від 30.04.2014р.) цінним листом з описом.

За таких обставин судом встановлено факт заміни в основному зобов'язанні первісного кредитора - ТОВ «Корпорація «Агросинтез» на нового кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», яке здійснено шляхом укладення в належній формі, з погодженням всіх необхідних умов Угоди від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні, про яку боржник - СТОВ «Реал Агро» був належно повідомлений цінним листом з описом та з наданням доказів прав нового кредитора.

В результаті новий кредитор ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» отримав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості (3% річних та інфляційних втрат) в розмірі 10355,35 грн. грн.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем не подано доказів виконання рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08, не подано доказів погашення інфляційних втрат та процентів річних новому кредитору ТОВ «Компанія Ніко-Тайс».

За умовами пункту 1.2 Угоди про заміну кредитора у зобов'язанні від 30.04.2014р. № 30-04/14-11 новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат, за весь період неналежного та/або несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання згідно рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. № 4/468-08, що набрало законної сили.

За таких обставин, судом встановлено факт наявності права нового кредитора ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» нараховувати відповідно до ст. 625 ЦК України та стягувати з боржника проценти річних та інфляційні втрати з моменту укладення угоди про заміну кредитора у зобов'язанні до моменту належного виконання боржником основного зобов'язання, таким чином, виходячи з наступного розрахунку:

Основний боргПеріод прострочення 3% річних, грн.Інфляційні втрати, грн. 19679,30 09.01.2009р. - 29.04.2014 3133,05 7222,30 30.04.2014 - 03.11.2014 304,09 2322,16 всього 3437,14 9544,46 судом встановлено, що у нового кредитора станом на 03.11.2014р. наявне право стягувати з боржника СТОВ «Реал Агро» 3437,14 грн. процентів річних та 9544,46 грн. інфляційних втрат.

Разом із тим, включення позивачем до бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат, крім основного боргу 19679,30 грн., також стягнуті рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08 додатково 185,93 грн. 3% річних + 318,08 грн. інфляційних втрат + 305,74 грн. державного мита + 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, не відповідає чинному законодавству та природі грошових відносин сторін.

Оскільки статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань (підпункт 1.3. пункту 1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відтак, для застосування статті 625 Цивільного кодексу України суду необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все, виходити з правил частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (постанова Верховного Суду України від 18.02.2014р. у справі № 302гс14).

Стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами інших, а не зобов'язальних, правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність (лист Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві").

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже було зазначено, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Для забезпечення майнових інтересів кредитора в умовах знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання кредитором плати за користування утримуваними боржником грошовими коштами законом кредитору надано право нараховувати проценти річних та інфляційні втрати на суму простроченого зобов'язання до моменту його фактичного виконання. Підтвердження цього факту судовим рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. № 4/468-08 та стягнення основного боргу 19679,30 грн. та нарахованих на основний борг 3% річних в сумі 185,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 318,08 грн. не змінює суті зобов'язальних відносин кредитора і боржника та не збільшує розмір зобов'язання 19679,30 грн. на суму інфляційних та річних.

Згідно підпункту 3.3. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", на суму інфляційних нарахувань не нараховуються проценти.

Розподіл судом судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України та віднесення на рахунок відповідача відшкодування позивачу державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також не змінює та не створює зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем в розумінні ст. 509 ЦК України, за таких обставин ст. 625 ЦК України до сплати відповідачем судових витрат у справі № 4/468-08 не може бути застосована.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не на невиконання будь-якого судового рішення, яким стягнуто кошти. Прийняття судового рішення про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені, відшкодування судових витрат не змінює їх правову природу. Обов'язок сплатити зазначені вище вимоги, що не виконані відповідачем за рішенням суду - не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України. Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 22.10.2014р. у справі № 911/1902/14).

Порука

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

07.08.2014р. між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) укладено Договір поруки №07-08-2014-21 (далі - Договір поруки), згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку сільськогосподарського ТОВ «Реал Агро» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно рішення господарського суду Херсонської області від 16.12.2008р. у справі № 4/468-08. Відповідно до умов Договору поруки:

- відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 3000,00 грн. (пункт 3.1 Договору поруки);

- у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за Основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 4.1 Договору поруки);

- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 6.2 Договору поруки).

Приписами статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, визначених договором або законом.

Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 1.1., 3.1., 4.1. Договору поруки встановлено, що боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в межах обсягу відповідальності поручителя зі сплати розміру 3% річних у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Суду не подано жодних доказів того, що сторонами спірних відносин укладалися угоди щодо зміни спірних зобов'язань, в результаті яких збільшилась відповідальність поручителя.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави вважати припиненим зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання в межах обсягу відповідальності, тобто судом встановлено факт наявності солідарного боргу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручителя) та СТОВ «Реал Агро» (боржника) перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в сумі 3000,00 грн. 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 2963,52 грн. процентів річних. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та встановлення судом факту солідарного обов'язку ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СТОВ «Реал Агро» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 трьох процентів річних за Угодою від 30.04.2014р. №30-04/14-11 про заміну кредитора у зобов'язанні є обґрунтованими, законними, матеріалами справи підтверджуються та підлягають задоволенню в заявленій сумі 2963,52 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 СТОВ «Реал Агро» 8345,86 грн. інфляційних втрат. Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог.

Судом встановлено факт наявності заборгованості СТОВ «Реал Агро» перед ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» всього в сумі 12981,60 грн., в тому числі 3437,14 грн. 3% річних та 9544,46 грн. інфляційних втрат. 3% річних є солідарним боргом ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та СТОВ «Реал Агро» і підлягає стягненню з боржників солідарно в заявленій позивачем сумі 2963,52 грн. Інфляційні втрати не є солідарним боргом і підлягають стягненню з відповідача 2 - СТОВ «Реал Агро» в заявленій позивачем сумі - 8345,86 грн.

Позивач просить суд до складу судових витрат по справі включити витрати позивача на послуги адвоката в сумі 1100,00 грн. На підтвердження зазначених витрат до позову додано копія договору від 29.08.2014р. №29-21/08-14 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), укладеного між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та адвокатом Грищенком О.М., згідно якого адвокат Грищенко О.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009р. №3888, копія якого залучена до матеріалів справи) надає позивачу правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та СТОВ «Реал Агро», надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржника заборгованості, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо спірних договорів, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи з поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця з даним договором, а замовник - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» приймає та оплачує зазначені послуги. Крім того, суду подана копія акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 03.11.2014р. на суму 1100,00 грн. та оригінал платіжного доручення від 17.11.2014р. №703, яким позивач сплатив адвокату Грищенку О.М. обумовлену суму 1100,00 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 29 Листа Вищого господарського суду України, від 18.03.2008р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002р. у справі №30/63.

За таких обставин вимога позивача про віднесення до судових витрат оплату послуг адвоката в сумі 1100,00 грн., які підтверджуються належними фінансовими документами, підлягає задоволенню.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» повністю. У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката суд, відповідно до ст. 49 ЦК України, покладає на відповідачів порівну з кожного із солідарних боржників.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, частиною 3 ст. 6, ст. ст. 256, 257, частиною 1 ст. 259, частиною 1 ст. 261, ст. 262, частинами 1, 3 ст. 264, частинами 3, 4, 5 ст. 267, пунктом 1 частини 1 ст. 512, частиною 1 ст. 513, ст. ст. 516, 517, частиною 2 ст. 524, ст. ст. 525, 526, частиною 2 ст. 533, ст. 541, частиною 1 ст. 543, частиною 1 ст. 546, ст. ст. 547, 553, 554, частиною 1 ст. 559, частиною 1 ст. 598, ст. 599, 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст. 629, частинами 1, 2 ст. 632, ст. 712 Цивільного кодексу України, частинами 3, 4, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно

з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861) та

товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» (75521, Херсонська обл., Генічеський район, с. Сокологірне, код ЄДРПОУ 31947438)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

2963,52 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три гривні п'ятдесят дві копійки) 3% річних.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» (75521, Херсонська обл., Генічеський район, с. Сокологірне, код ЄДРПОУ 31947438)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

8345,86 грн. (вісім тисяч триста сорок п'ять гривень вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Агро» (75521, Херсонська обл., Генічеський район, с. Сокологірне, код ЄДРПОУ 31947438)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору,

550,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят гривень нуль копійок) витрат на послуги адвоката.

5. Стягнути з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 38267861)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, кв. 23, код ЄДРПОУ 38039872)

913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень п'ятдесят копійок) судового збору,

550,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят гривень нуль копійок) витрат на послуги адвоката.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 05.02.2015р.