Ухвала

від 04.02.2015 по справі 826/15418/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15418/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Єврофасад» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Спільне українсько-польське підприємство «Єврофасад» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про: визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин із ТОВ «Енерджи прас», ТОВ «Аструм Груп», ТОВ «Епіцентр К» за період із 01 по 31 березня 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 18 липня 2014 року № 1758/26-53-22-05-21/32222935; визнання протиправними дій по формуванню в акті висновків про відсутність реального здійснення операцій із придбання послуг у ТОВ «Енерджи прас» та ТОВ «Аструм Груп» за період із 01 по 31 березня 2014 року та відсутність реального здійснення операцій із надання (реалізації) послуг ТОВ «Епіцентр К» за період із 01 по 31 березня 2014 року; визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності з ПДВ за березень 2014 року; зобов'язання поновити показники податкової звітності з ПДВ позивача за березень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період із 07 по 11 липня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 липня 2014 року складено акт, яким встановлено відсутність здійснення операцій із придбання послуг у ТОВ «Енерджи прас» та ТОВ «Аструм Груп» за період із 01 по 31 березня 2014 року, а також із надання (реалізації) послуг ТОВ «Епіцентр К» за період із 01 по 31 березня 2014 року.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту залишені без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності проведення перевірки, формуванню в акті висновків про відсутність реального здійснення операцій із придбання послуг у ТОВ «Енерджи прас» та ТОВ «Аструм Груп», а також щодо коригування показників податкової звітності, судова колегія виходить з наступного.

Перевірку відповідачем проведено на підставі наказу від 03 липня 2014 року № 1244 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», оформленого на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Зважаючи на отримання податкової інформації, яка свідчить про ймовірне ухилення позивача від сплати ПДВ та податку на прибуток у частині взаємовідносин із ТОВ «Енерджи прас», ТОВ «Аструм Груп», ТОВ «Епіцентр К», відповідачем оформлено письмовий запит від 12 травня 2014 року № 11006/10/26-53-22-03-10 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження з питання правильності нарахування та сплати ПДВ на підставі взаємовідносин із вказаними підприємствами.

Листом від 21 травня 2014 року № 045/2014 позивач повідомив відповідача про те, що письмовий запит є безпідставним із обґрунтуванням незаконності вимог.

Статтею 73 ПК України передбачено звільнення платника податків від обов'язку надавати відповідь на запит, який складено з порушенням вимог, передбачених абзацами 1 та 2 п. 73.3. ст. 73 ПК України, зокрема, коли у письмовому запиті не визначено або визначено із порушенням законодавства підстави для отримання інформації, позивач не мав підстав для надання інформації та документів, які витребувано відповідачем.

Таким чином, оскільки запит було складено з порушенням вимог, передбачених абзацами 1 та 2 п. 73.3. ст. 73 ПК України, зокрема, не визначено конкретно підстави для отримання інформації, то це свідчить про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки.

З матеріалів справи слідує, що на підставі ліцензії серії AB № 557495, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, у періоді, що підлягав перевірці, позивач, як підрядник, уклав ряд договорів на здійснення будівельно-монтажних робіт (ремонт стін, підлоги, стелі, оздоблювальні роботи) для торгових центрів (далі - ТЦ) TOB «Епіцентр К». Дані договори за своїм змістом є типовими та передбачають виконання робіт у порядку та на умовах, визначених ними, а саме підрядник зобов'язався на свій ризик, власними або залученими силами і засобами, згідно з чинними в Україні будівельними нормами і правилами, виконати роботи з ремонту підлоги, покрівлі та оздоблення ТЦ будівельних матеріалів за визначеними у договорах адресами (далі - роботи), а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Факт належного виконання позивачем, підрядником, робіт за договорами підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт за формою № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3 на весь об'єм робіт.

Вартість робіт за договорами визначалась відповідно до договірних цін та локальних кошторисів, які є невід'ємними частинами договорів.

Строк виконання робіт становив, як правило, 70 календарних днів із моменту укладання договорів.

Оплата вартості робіт за договорами здійснювалась після підписання та скріплення печатками сторін актів виконаних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3 на весь об'єм робіт або в інші погоджені сторонами строки.

Також, позивач, як підрядник, маючи передбачене законодавством право на залучення до виконання робіт третіх осіб уклав ряд договорів субпідряду із TOB «Енерджи прас» та TOB «Аструм Груп», як субпідрядниками, на виконання ремонтних робіт. Дані договори за своїм змістом також є типовими та передбачають виконання робіт у порядку та на умовах, визначеним ними, а саме підрядник зобов'язався на свій ризик, власними або залученими силами і засобами, згідно з чинними в Україні будівельними нормами і правилами, виконати роботи з ремонту підлоги, покрівлі та оздоблення ТЦ будівельних матеріалів за адресами, вказаними у договорах, а замовник - прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Факт належного виконання позивачем, підрядником, робіт за договорами також підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін, актами виконаних робіт за формою № КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3 на весь об'єм робіт.

Вартість робіт за договорами відповідно до договірних цін та локальних кошторисів визначається сторонами у додатках № 1, які є невід'ємними частинами договорів.

Роботи повинні бути виконані, як правило, протягом 120 календарних днів, з моменту укладання договорів.

Оплата вартості робіт за договорами здійснюється після підписання та скріплення печатками сторін актів виконаних робіт за формою № КБ-2в, довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за формою № КБ-3 на весь об'єм робіт або в інші погоджені сторонами строки.

На час проведення перевірки роботи виконано у повному обсязі та передано від субпідрядників до позивача, а від позивача до TOB «Епіцентр К». Виконання будівельно-монтажних робіт оформлено первинними документами відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивачем до перевірки надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, підписані замовником та підрядником, які містять інформацію про вартість будівельних робіт та інші витрати, а також акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, оформлені належним чином, які містять інформацію про найменування робіт і витрати. Крім того до перевірки також надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 й акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в щодо виконання робіт субпідрядниками для позивача.

Матеріали справи також містять копію ліцензії серії AB № 557495, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком). Вказану ліцензію видано 31 грудня 2010 року. Строк її дії із 28 грудня 2010 року по 28 грудня 2015 року.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на акти податкових органів:

акт від 08 травня 2014 року № 1280/26-55-22-07/38703938 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тенза ліга» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності із 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року;

акт від 08 травня 2014 року № 1303/26-55-22-07/38704575 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аструм Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень 2014 року;

акт від 07 липня 2014 року № 1865/26-55-22-10/38489192 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Енерджи прас» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за березень 2014 року.

Разом з тим:

постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року у справі № 826/6922/14 визнано неправомірними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві щодо складання акту від 08 травня 2014 року № 1280/26-55-22-07/38703938, зобов'язано вилучити результати перевірки, відновити показники податкових декларацій ТОВ «Тенза Ліга» та вилучити інформацію, внесену на підставі вказаного акту із АІС «Податковий блок». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року другий абзац резолютивної частини викладено у наступній редакції: визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, що виразилися у проведенні зустрічної звірки ТОВ "Тенза Ліга", результати якої оформлені актом від 08 травня 2014 року № 1280/26-55-22-07/38703938. У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2014 року залишено без змін;

постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2014 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2014 року, у справі № 826/10585/14 визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві по проведенню у тому числі документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Аструм Груп», за результатами якої складено акт від 08 травня 2014 року № 1303/26-55-22-07/38704575;

постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Енерджи прас», за результатами якої складено акт від 07 липня 2014 року № 1865/26-55-22-10/38489192, зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві вилучити з АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 07 липня 2014 року № 1865/26-55-22-10/38489192, та поновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларовані TOB «Енерджи прас» за жовтень 2013 року, січень та березень 2014 року.

Наведене вище дає підстави судовій колегії прийти до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах. Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України викладена від 19 червня 2013 року у справі № К/9991/63643/12, а також підттримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13 , відповідно до якої чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Слід зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітні періоди відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України. Також відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину. Позиція апелянта ґрунтується виключно на актах податкових органів, складених відносно контрагентів позивача.

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Крім того, протиправність дій щодо проведення перевірки, як наслідок, тягне за собою визнання протиправними дій щодо складання акту за результатами такої перевірки, а також формуванню висновків в ньому.

Протиправними є також дії відповідача стосовно коригування показників податкової звітності, з огляду на наступне.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого контролюючий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Висновок про наявність підстав для коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за перевіряємий період, а саме, зменшення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ до « 0» ґрунтується на співставленні податкових зобов'язань контрагентів та даних податкового обліку до прийняття вищезгаданих судових рішень відносно цих контрагентів.

Разом з тим, зміни в облікові дані операцій з ПДВ здійснюються тільки на підставі податкових повідомлень-рішень або на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2014 року у справі № 826/17892/13-а (К/800/10934/14).

Внесення змін до облікових карток платника податків, що не пов'язані зі зміною податкового навантаження (тобто, податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) з ПДВ, можливе тільки на підставі або самостійно поданої декларації платника ПДВ, або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Оскільки без поновлення показників податкової звітності з ПДВ позивача за березень 2014 року, не відбудеться повного та належного захисту порушених прав позивача, то позовні вимоги в цій частині також правомірно задоволено судом першої інстанції.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення та довів правомірність своїх дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, формуванню висновків в акті перевірки та коригуванню показників податкової звітності.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та не спростували висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 04.02.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.