Ухвала

від 21.01.2015 по справі 2а-6908/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/26515/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Цвіркун Ю.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці

на постанову Окружного адміністративного суду від м. Києва 30.08.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012

у справі №2а-6908/11/2670

за позовом приватного підприємства "Уніс" (далі - ПП «Уніс»)

до Київської регіональної митниці

про скасування податкових повідомлень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від м. Києва 30.08.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 81 та № 82 з посиланням на недоведеність митним органом факту заниження платником митної вартості імпортованого товару.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, Київська регіональна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що при визначенні митної вартості товару позивачем не було враховано транспортні витрати, виходячи з фактичних умов поставки, що призвело до заниження ПП «Уніс» митних платежів.

ПП «Уніс» подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що на підставі контракту від 01.04.2008 № 6, укладеного ПП «Уніс» (покупець) та компанією "Millwood Assets", B.V.I. (продавець) , позивач імпортував товар - плитку зі сланцю пиляного, бруківку колоту з сірого пісковику з оформленням вантажних митних декларацій від 23.04.2009 № 100000028/2009/025209, від 03.06.2009 № 10000028/2009/025817, від 11.06.2009 № 100000028/2009/025924, від 18.06.2009 № 100000028/2009/026017, від 25.06.2009 № 100000028/2009/026119 та від 12.06.2009 № 100000028/2009/025957.

Під час проведення невиїзної документальної перевірки дотримання ПП «Уніс» законодавства з питань митної справи, оформленої актом від 10.03.2011 № 3/11/100000000/23163070, Київською регіональною митницею зроблено висновок про заниження позивачем митної вартості імпортованого товару за вантажними митними деклараціями від 23.04.2009 № 100000028/2009/025209, від 03.06.2009 № 10000028/2009/025817, від 11.06.2009 № 100000028/2009/025924, від 18.06.2009 № 100000028/2009/026017, від 25.06.2009 № 100000028/2009/026119.

На обґрунтування цього висновку відповідач зазначає, що відправниками цієї продукції виступали компанія Earh Stone Worldwide (Індія) та компанія Jai International (Індія); за наслідками аналізу документів, отриманих від митних органів Індії, було встановлено, що спірний товар поставлявся з Індії через Великобританію в Україну. При цьому у документах, отриманих від митної служби Індії, визначено умови поставки FOB (що передбачає покладення витрат з транспортування товару на покупця), тоді як при визначенні митної вартості цього товару ПП «Уніс» застосовано умови поставки CIF (згідно з якими витрати на перевезення товару покладаються на продавця).

На підставі цього Київською регіональною митницею було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 81, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ввізного мита у сумі 65421,94 грн. (у тому числі 52337,55 грн. за основним платежем та 13084,39 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 № 82 про донарахування ПП «Уніс» податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 142 111,96 грн. (у тому числі 113 689,57 грн. за основним платежем та 28422,39 грн. за штрафними санкціями).

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В силу вимог статті 267 цього Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, доводи відповідача про безпідставне неврахування ПП «Уніс» при визначенні митної вартості імпортованого товару транспортних витрат ґрунтуються на умовах поставки, визначених між продавцем компанією "Millwood Assets", B.V.I. (Великобританія) та його постачальниками - компанією Earh Stone Worldwide (Індія) та компанією Jai International (Індія), тобто між третіми особами.

При цьому суди цілком правомірно зазначили, що умови поставки спірного товару між попередніми учасниками поставок не можуть змінювати обсяг прав та обов'язків позивача у правовідносинах з компанією "Millwood Assets", B.V.I. (у тому числі з транспортування товару), визначений у контракті від 01.04.2008 № 6. А відтак поставка товару між компанією "Millwood Assets", B.V.I. та компаніями Earh Stone Worldwide, Jai International на умовах FOB не породжує обов'язок позивача з оплати товару, поставленого на умовах CIF за контрактом від 01.04.2008 № 6.

Наведене обумовлює правильність висновку судів про відсутність у позивача обов'язку враховувати вартість транспортування товару при визначенні його митної вартості, в зв'язку з чим у відповідача не було правових підстав для донарахування ПП «Уніс» оспорюваних сум грошових зобов'язань.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду від м. Києва 30.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 у справі №2а-6908/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько Ю.І. Цвіркун