Рішення

від 02.02.2015 по справі 914/4162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 р. Справа № 914/4162/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон», м. Львів; до відповідача:Приватного підприємства «Сандрик», м. Львів; про:стягнення 47943,51 грн. заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Кордіяка Т.В. - представник (довіреність вих. №131 від 29.09.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

24.11.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон» (надалі - Позивач) до Приватного підприємства «Сандрик» (надалі - Відповідач) про стягнення 47943,51 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 08.12.2014р. У зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався на 22.12.2014р., 15.01.2015р. та 02.02.2015р. Крім цього, ухвалою від 15.01.2015р. суд на підставі клопотання позивача, продовжив строк розгляду справи до 09.02.2015р.

Представник позивача в судове засідання 02.02.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Через канцелярію суду супровідним листом подав довідку про розмір боргу відповідача та акт звірки взаємних розрахунків, підписаний зі сторони позивача.

Позовні вимоги мотивує тим, що 14.11.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання залізобетонних виробів №14/11-12л, відповідно до положень якого позивач як постачальник зобов'язувався поставляти відповідачу (покупцю) залізобетонні вироби в кількості, асортименті і в строки відповідно до дійсного договору. Крім цього, 23.11.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання товарного бетону №23/11-12л, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити бетон в кількості, асортименті та у строки відповідно до дійсного договору і додатково погоджених специфікацій. На виконання вказаних договорів, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар (бетон та залізобетонні вироби) на загальну суму 437720,27 грн. Одержаний товар відповідач оплатив частково, в розмірі 396832,90 грн., до сплати залишилося 40887,37 грн. У зв'язку з тим, що в досудовому порядку врегулювати спір сторонам не вдалося, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 02.02.2015р. повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 25.11.2014р., від 08.12.2014р. та від 22.12.2014р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що систематична неявка належним чином повідомленого про час, дату та місце судового розгляду відповідача чи його представника не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2012р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання залізобетонних виробів №14/11-12л (надалі - Договір-1), за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити залізобетонні вироби (надалі - Товар) в кількості, асортиментах і в строки відповідно до дійсного договору і додатково погоджених специфікацій, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Крім цього, 23.11.2012р. між цими ж сторонами укладено Договір на постачання товарного бетону №23/11-12л (надалі - Договір-2), згідно п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити товарний бетон (надалі - Товар) в кількості, асортиментах і в строки відповідно до дійсного договору і додатково погоджених Специфікацій, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Положеннями п. 2.2. Договорів визначено, що продукція вважається зданою постачальником і прийнятою покупцем по кількості - відповідно до товарно-транспортної накладної або видаткової накладної.

На виконання умов укладених Договорів, позивачем протягом листопада 2012р. по березень 2014р. було поставлено, а відповідачем прийнято товарний бетон та залізобетонні вироби на загальну суму 437720,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та відповідними довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, на виконання Договору-1 відповідачу поставлено залізобетонні вироби на підставі наступних видаткових накладних: №РН-0005453 від 28.12.2012р. на суму 6156,95 грн., №РН-0001149 від 11.04.2013р. на суму 1155,20 грн., №РН-0001684 від 16.05.2013р. на суму 630,00 грн., №РН-0000400 від 06.02.2013р. на суму 3706,89 грн., №РН-0000387 від 06.02.2014р. на суму 1707,14 грн., №РН-0000836 від 04.03.2014р. на суму 6489,44 грн., №РН-0001028 від 19.03.2014р. на суму 12109,64 грн., №РН-0001029 від 19.03.2014р. на суму 6311,80 грн., №РН-0001052 від 19.03.2014р. на суму 16419,00 грн.

На виконання умов Договору-2 позивачем поставлено товарний бетон за такими видатковими накладними: №РН-0005190 від 30.11.2012р. на суму 6134,10 грн., №РН-0005204 від 01.12.2012р. на суму 5790,00 грн., №РН-0005205 від 01.12.2012р. на суму 5790,00 грн., №РН-0005206 від 01.12.2012р. на суму 5790,00 грн., №РН-0005207 від 01.12.2012р. на суму 4230,00 грн., №РН-0005209 від 01.12.2012р. на суму 5790,00 грн., №РН-0005210 від 01.12.2012р. на суму 5790,00 грн., №РН-0005260 від 07.12.2012р. на суму 4708,60 грн., №РН-0005261 від 07.12.2012р. на суму 3455,00 грн., №РН-0005426 від 26.12.2012р. на суму 5308,50 грн., №РН-0005427 від 26.12.2012р. на суму 1389,75 грн., №РН-0000417 від 13.02.2013р. на суму 5400,00 грн., №РН-0000557 від 23.02.2013р. на суму 5778,00 грн., №РН-0000558 від 23.02.2013р. на суму 5778,00 грн., №РН-0000559 від 23.02.2013р. на суму 5778,00 грн., №РН-0000561 від 23.02.2013р. на суму 1488,00 грн., №РН-0000562 від 23.02.2013р. на суму 5778,00 грн., №РН-0000650 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000651 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000652 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000653 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000654 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000655 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн.; №РН-0000656 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000657 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000658 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000659 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000660 від 01.03.2013р. на суму 7950,00 грн., №РН-0000661 від 01.03.2013р. на суму 7950,00 грн., №РН-0000662 від 01.03.2013р. на суму 7950,00 грн., №РН-0000620 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000670 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000621 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000623 від 01.03.2013р. на суму 5565,00 грн., №РН-0000671 від 01.03.2013р. на суму 3577,50 грн., №РН-0000855 від 19.03.2013р. на суму 5586,00 грн., №РН-0000873 від 21.03.2013р. на суму 3272,00 грн., №РН-0000904 від 27.03.2013р. на суму 6376,00 грн., №РН-0001075 від 05.04.2013р. на суму 7710,00 грн., №РН-0001076 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001077 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001078 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001063 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001064 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001065 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001066 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001067 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001068 від 05.04.2013р. на суму 5397,00 грн., №РН-0001069 від 05.04.2013р. на суму 7710,00 грн., №РН-0001070 від 05.04.2013р. на суму 6939,00 грн., №РН-0001071 від 05.04.2013р. на суму 2130,00 грн., №РН-0001083 від 05.04.2013р. на суму 7710,00 грн., №РН-0001416 від 27.04.2013р. на суму 6777,00 грн., №РН-0001509 від 08.05.2013р. на суму 5271,00 грн., №РН-0001515 від 08.05.2013р. на суму 7530,00 грн., №РН-0001516 від 08.05.2013р. на суму 5271,00 грн., №РН-0001517 від 08.05.2013р. на суму 5271,00 грн., №РН-0001518 від 08.05.2013р. на суму 3012,00 грн., №РН-0001684 від 16.05.2013р. на суму 630,00 грн., №РН-0001742 від 17.05.2013р. на суму 2489,00 грн., №РН-0001864 від 22.05.2013р. на суму 5543,12 грн., №РН-0003238 від 27.07.2013р. на суму 3035,00 грн., №РН-0000048 від 04.01.2014р. на суму 6115,00 грн., №РН-0000049 від 04.01.2014р. на суму 4300,00 грн., №РН-0000050 від 04.01.2014р. на суму 4300,00 грн., №РН-0000051 від 04.01.2014р. на суму 4300,00 грн., №РН-0000052 від 04.01.2014р. на суму 4300,00 грн., №РН-0000053 від 04.01.2014р. на суму 3741,00 грн., №РН-0000366 від 05.02.2014р. на суму 5882,00 грн., №РН-0000455 від 08.02.2014р. на суму 3182,00 грн., №РН-0000944 від 13.03.2014р. на суму 5110,56 грн., №РН-0000945 від 13.03.2014р. на суму 5110,56 грн., №РН-0000946 від 13.03.2014р. на суму 1703,52 грн.

За змістом п. 1.2. Договору-1 загальна вартість договору складає суму видаткових накладних, а згідно п. 1.2. Договору-2 загальна вартість договору становить суму вартостей Специфікацій, за наявності чітко визначених партій та термінів постачання замовлень або сумі видаткових накладних.

Як вбачається з долучених до позовної заяви банківських виписках по рахунку, поставлений товар оплачений відповідачем частково, в розмірі 396832,90 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем неоплаченим залишився товар за видатковими накладними: №РН0000945 від 13.03.2014р. на суму 5110,56 грн., №РН-0000946 від 13.03.2014р. на суму 1703,52 грн., №РН-0001028 від 19.03.2014р. на суму 12109,64 грн., №РН-0001029 від 19.03.2014р. на суму 6311,80 грн., №РН-0001052 від 19.03.2014р. на суму 16419,00 грн., всього 40887,37 грн.

У зв'язку з тим, що поставлений товар у повному обсязі оплачений не був, 13.10.2014р. позивач звернувся до покупця з претензією вих. №141 від 13.10.2014р., якою вимагав погасити заборгованість в сумі 40887,37 грн. Вказана претензія була одержана відповідачем 25.10.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки в досудовому порядку відповідач борг не сплатив, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що станом на день розгляду справи судом, жодних грошових коштів в якості погашення боргу від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України.

В пункті 1.7. Постанови від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ВГС України зазначив, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Оскільки, при укладенні Договорів сторонами не було погоджено чітких строків оплати товару, відповідач зобов'язаний був розрахуватися за товар за видатковими накладними №РН0000945 та №РН-0000946 від 13.03.2014р. - 13.03.2014р., а за видатковими накладними №РН-0001028, №РН-0001029 та №РН-0001052 від 19.03.2014р. - 19.03.2014р., тобто в дні, коли відбулася передача товару та були підписані відповідні видаткові накладні.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений законом строк, кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 40887,37 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 6296,65 грн. інфляційних втрат та 759,49 грн. 3% річних.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних втрат господарський суд відмічає, що такі розраховані позивачем неправильно, всупереч вимогам Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зокрема, інфляційні розраховувалися в сукупності за період, а не за кожен місяць окремо.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд прийшов до висновку, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача, в розмірі 5969,55 грн. В решті цих вимог суд відмовляє.

Щодо нарахованих трьох відсотків річних суд зазначає, що при їх розрахунку позивачем допущено помилку, а саме вказано, що річні нараховані за період з 20.03.2014р. по 20.11.2014р., що складає 226 днів, в той час як вказаний період складає 246 календарних днів. Так як заяви про збільшення розміру позовних вимог від позивача не надходило, а господарський суд не в праві виходити за межі позовних вимог, провівши перерахунок річних, господарський суд відмічає, що 3% річних підлягають стягненню з відповідача повністю, в розмірі 759,49 грн. за 226 днів, починаючи з 20.03.2014р.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 81, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сандрик» (79066, м. Львів, вул. Довженка, 10/12; код ЄДРПОУ 20824128) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Львівський бетон» (79066, м. Львів, вул. Грунтова, 1; код ЄДРПОУ 34814969) 40887,37 грн. боргу, 5969,55 грн. інфляційних втрат, 759,49 грн. три відсотки річних та 1814,58 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.