Ухвала

від 16.04.2015 по справі 914/4162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.04.2015 р. Справа № 914/4162/14

За заявою:Приватного підприємства «Сандрик», м. Львів; про:розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 02.02.2015р. у справі:№ 914/4162/14 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський бетон», м. Львів; до відповідача:Приватного підприємства «Сандрик», м. Львів; про:стягнення 47943,51 грн. заборгованості

Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від заявника:Лапка І.С. - представник (довіреність №25-064 від 03.03.2015р.); від позивача:Кордіяка Т.В. - представник (довіреність вих. №131 від 29.09.2014р.).

Представникам сторін заявника роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

ВСТАНОВИВ:

24.03.2015р. від відповідача по справі - ПП «Сандрик», надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду від 02.02.2015р.

Так як станом на день подання вказаної заяви матеріали справи №914/4162/14 не повернулися з Львівського апеляційного господарського суду, ухвалою від 27.03.2015р. суд відклав розгляд питання про прийняття заяви до повернення матеріалів справи.

Оскільки 02.04.2015р. матеріали справи №914/4162/14 повернулися до суду, ухвалою від 06.04.29015р. суд прийняв заяву про розстрочку виконання рішення до розгляду, який призначив на 16.04.2015р.

Представник заявника в судове засідання 16.04.2014р. з'явився, вимог ухвали суду від 06.04.2015р. не виконав.

Як вбачається з поданої заяви, відповідач свої вимоги мотивує тим, що ПП «Сандрик» перебуває в скрутному фінансовому становищі у зв'язку з заборгованістю контрагентів відповідача на загальну суму 550,9 тис. грн. Сума, заявлена до стягнення є досить великою для ПП «Сандрик», а тому сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки роботи підприємства боржника та зумовить його неплатоспроможність взагалі, загрожує звільненням працівників та унеможливить виконання зобов'язань по сплаті податків в бюджет. Натомість завадити настанню негативних фінансових наслідків для підприємства та сприяти належному виконанню рішення суду в даному випадку може лише розстрочення виконання такого.

Представник позивача в судове засідання 16.04.2014р. з'явився, просив суд у задоволенні заяви відмовити. Вимог ухвали суду від 06.04.2015р. не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2015р. у справі № 914/4162/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП «Сандрик» на користь ТОВ «Львівський бетон» 40887,37 грн. боргу, 5969,55 грн. інфляційних втрат, 759,49 грн. три відсотки річних та 1814,58 грн. судового збору.

16.02.2015р. господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач 12.03.2015р. подав апеляційну скаргу. Однак, Ухвалою від 19.03.2015р. Львівський апеляційний господарський суд відмовив ПП «Сандрик» у задоволенні клопотання про поновлення строку встановленого для апеляційного оскарження та повернув скаржнику апеляційну без розгляду.

04.03.2014р. на підставі заяви позивача, державним виконавцем Сихівського ВДВС ЛМУЮ Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46735949 по примусовому виконанню наказу господарського суду Львівської області №914/4162/14 від 16.02.2015р.

Проте, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства, заявник (відповідач) просить суд розстрочити виконання рішення суду.

Встановивши наведені обставини, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як зазначив Пленум ВГС України в абз.2 п. 7.1 Постанови «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012р. (надалі - Постанова Пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012р.) оскільки стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 Постанови Пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вбачається з долучених до заяви документів, одним з доказів важкого фінансового становища підприємства являється довідка ПАТ «Полтава-Банк» вих.№078-18/1 від 24.03.2015р., котра свідчить про те, що залишок коштів на рахунку ПП «Сандрик» станом на 24.03.2015р. складає 595,16 грн.

Однак, вказана довідка на думку суду, не є належним доказом тяжкого фінансового становища відповідача, оскільки залишок коштів на рахунку сформовано банком станом на 24.03.2015р., тобто більше трьох тижнів назад до судового засідання. Відтак суду невідомо, який саме залишок коштів існує на момент розгляду заяви. Крім цього, згадана довідка виведена лише по одному банківському рахунку, що не виключає ймовірності існування інших банківських рахунків у позивача не лише в ПАТ «Полтава-Банк», але й інших фінансових (банківських) установах.

Крім цього, до заяви про розстрочення рішення суду відповідачем подано копії заяв про примусове виконання наказів господарського суду Львівської області та самі накази, як докази того, що відповідачем вживаються дії щодо покращення фінансового становища. При цьому, докази того, що виконавче провадження за такими наказами не закінчене заявником подано не було. А тому, вказані документи не можуть братися судом до уваги при розгляді питання про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою від 06.04.2015р. суд зобов'язував заявника надати докази того, що у випадку розстрочення виконання рішення суду, таке буде виконане боржником у терміни, вказані в заяві. Проте, вказаних вимог відповідач не виконав, відповідних доказів не подав.

Натомість посилання відповідача в заяві на те, що у зв'язку з підняттям тарифів на комунальні послуги у підприємства з'являться кошти на погашення боргу, а також очікуються поступлення коштів від замовників, як обставину покращення матеріального становища боржника судом відхиляються, оскільки такі не підтвердженої жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено, що згодом матеріальне становище ПП «Сандрик» покращиться і розстрочка виконання рішення суду дасть змогу у повному обсязі та у строки, визначені в заяві розрахуватися з позивачем.

Беручи до уваги складну економічну ситуацію, яка склалася на сьогодні в державі, невеликий розмір боргу, який складає 47616,41 грн., наявність інфляційних процесів, недоведеність покращення фінансового становища підприємства, враховуючи той факт, що невиконання рішення суду завдає також негативний вплив на господарську діяльність позивача - ТОВ «Львівський бетон», суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити приватному підприємству «Сандрик» в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Суддя Крупник Р.В.