Рішення

від 03.02.2015 по справі 922/5618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 922/5618/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохіміному обслугованню сільського господарства "Агрохім", м. Луганськ до Приватного підприємства "Лама-С", с. Микільск про стягнення 592583,76 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пономарьов Р.М., генеральний директор;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Лама-С" про стягнення коштів у розмірі 592583,76 грн., з яких: 346301,00 грн. основного боргу за договором поставки № 8/14-14 від 25.03.2014 року, 110625,00 грн. штрафу, 3330,18 грн. пені, 740,04 грн. 3% річних, 131587,54 грн. сума індексації платежу. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

У призначеному судовому засіданні був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав заяву за вх. № 4056 про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Надані документи долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, докази отримання процесуальних документів в матеріалах справи відсутні. У зв'язку із призупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складено акти суду від 08.12.2014 року про неможливість направлення поштової кореспонденції за місцезнаходженням відповідача.

Також, 23.01.2015 року господарським судом Харківської області, на офіційному веб-порталі "Судова влада України" було розміщено оголошення, для Приватного підприємства "Лама-С", в якому господарський суд повідомляв відповідача про відкладення розгляду справи № 922/5618/14 на 03.02.2015 року, електронний витяг вищевказаного оголошення долучено судом до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

25 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (позивачем) та Приватного підприємства "Лама-С" було укладено договір поставки товару № 8/14-14 (надалі договір).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставляти (передавати) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом постачання є товар, вказаний в специфікаціях до цього договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що партія товару, яка погоджена відповідною специфікацією, має бути поставлена покупцеві не пізніше дати, вказаної в специфікації.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, вартість та термін оплати кожної партії, що поставляється визначається в специфікації.

Пунктом 4.2. Договору, оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору відповідно до специфікації № 1 - НАС (К) від 28.03.2014 року передав відповідачу насіння гібридів соняшнику, а саме: насіння соняшнику "ГЕНА" (СТАНДАРТ) у кількості 150 посівних одиниць, насіння соняшнику "ТИТАНІК" (СТАНДАРТ) у кількості 200 посівних одиниць, насіння соняшнику "КОНГРЕС" (СТАНДАРТ) у кількості 50 посівних одиниць, на загальну суму (з урахуванням ПДВ) 368750,00 грн. Кінцевий термін оплати за поставлений товар визначено -

Одже, позивач виконав свої зобов'язання за договором. Вказане підтверджується видатковою накладною № 78 від 03.04.2014 року та довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) серії: ААБ № 242141 від 01.04.2014 року на ім'я Азімова М.С., які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 346301,00 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором складає 346301,00 грн., доказів про сплату заборгованості відповідачем надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 346301,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем, та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем була заявлена вимога щодо стягнення з відповідача суми індексації платежу у розмірі 131587,54 грн.

Вказану вимогу позивач обгрунтовує наявністю п. 6 у специфікації № 1- НАС (К) від 28.03.2014 року, що є додатком до Договору постачання № 8/14-14 від 25.03.2014 року. Даним пунктом сторони визначили особливі умови оплати товару по даній специфікації, а саме те, що у випадку збільшення платежу (по даній специфікації) середньозваженого курсу долару США або Євро на міжбанківському ринку більше ніж на 1% від середньозваженого його курсу на дату підписання специфікації, за письмовою вимогою постачальника покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по Специфікації.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Дослідивши умови договору поставки № 8/14 та специфікації до нього, судом встановлено, що ціна договору виражена в гривні, сторони не визначили суму зобов'язання в іноземній валюті, тому суд не знаходить правових підстав для індексації суми платежу та відмовляє в цій частині позовних вимог.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3330,18 грн. за період з 01.11.2014 року по 27.11.2014 року та 30% штрафу від загальної суми специфікації у розмірі 110625,00 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 6.3. Договору передбачено, що за недотримання покупцем термінів оплати товару визначених специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації по якій допущено прострочення і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по специфікації по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочення.

Перерахувавши суму пені відповідно до діючого законодавства та суму штрафу, судом встановлено, що сума пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором складає 3330,18 грн., а сума штрафу - 110625,00 грн. Одже, вимога щодо стягнення вказаних сум підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 740,04грн. за період з 01.11.2014 року по 27.1.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування 3% річних та суми визначені вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 740,04 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 524, 526, ч.1 ст.530, 549, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ЛАМА-С" (92510, Луганська область, Міловський район, с. Микільск, вул. Чапаєва, 110, код ЄДРПОУ 34311555, р/р 26005017960413 в ЛФ АБ "Брокбизнесбанк", МФО 304632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (91055, м. Луганськ, вул. Свердлова, 58, код ЄДРПОУ 21833721, р/р 26001420126 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 346301,00 грн. боргу, 110625,00 грн. штрафу, 3330,18 грн. пені, 740,04 грн. 3% річних, 9219,94 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення суми індексації платежу у розмірі 131587,54 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 06.02.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/5618/14