Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/29803/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/29803/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А"

про стягнення 23 809,84 грн. Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Козак О. Д. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 23 809,84 грн., в т.ч. 12006,27 грн. основного боргу, 235,82 грн. пені, 255,75 грн. 30% річних, 11312,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з виплати на користь позивача лізингових платежів в порядку ту у строки, передбачені договором фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А від 11.09.2013, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12006,27 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.01.2015 порушено провадження у справі №910/29803/14 та призначено до розгляду на 02.02.2015.

В судове засідання 02.02.2015 представник позивача з'явився та надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 40,49 грн. пені, 255,75 грн. 30% річних та 11312,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 05.01.2015 була надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 14.01.2015 була отримана ухвала суду від 05.01.2015, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.02.2015 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

11.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс А" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А.

Предметом укладеного Договору є автомобіль "Honda"; загальна вартість предмета лізингу 235666,67 грн., ПДВ 20% 47133,33 грн., разом з ПДВ 282800,00 грн. (пункт 4 Договору).

Як встановлено у п. 2.4. Загальних умов Договору лізингу, всі чергові платежі, відповідно до Графіку за Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.7.1. Загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.1.7. Загальних умов Договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Відповідно до підпункт 7.1.1 пункту 7.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися.

Згідно пункту 10.1 Договору, останній набирає чинності після його підписання сторонами та зобов'язання сторін за Договором виникають (окрім умов пункту 2.3 загальних умов Договору) з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно з пунктом 2.3 загальних умов Договору і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому умови пункту 2.3 загальних умов Договору застосовуються до відносин між сторонами до набуття чинності Договору. Сторони досягли згоди про те, що в разі непідписання сторонами будь-якого із вказаних додатків до Договору, окрім додатку "Технічний асістанс", Договір вважається таким, що не укладений.

Відповідно до додатку до Договору "Графік сплати лізингових платежів" лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 36 місяців; загальний лізинговий платіж становить 463598,88 грн.

Додатковою угодою від 11.09.2013 до договору сторони погодили, що лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 24 місяців; загальний лізинговий платіж становить 394964,88 грн.

На підставі акта від 30.09.2013 приймання-передачі предмета лізингу в користування за Договором лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: новий універсал-В Honda CR-V, 20134 року випуску, а лізингоодержувач прийняв вказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та передав в користування відповідачу предмет лізингу.

Таким чином, як вказує позивач у поданому до суду позові, відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі наступним чином: 1-ий лізинговий платіж до 20.10.2013, наступні чергові лізингові платежі кожного 20 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу.

Проте, в порушення умов укладеного Договору лізингу, Відповідач зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів виконує не вчасно, внаслідок чого у відповідача виникло прострочення сплати заборгованості.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача за Договором фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А пеню у розмірі 40,49 грн. та 255,75 грн. 30% річних. А також за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна позивач нарахував штраф у розмірі 11312,00 грн..

У судові засідання відповідач не з'являвся, відзиву на позовну заяву, а також заперечень щодо фактів викладених позивачем, відповідачем суду не надано. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи.

За приписом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У пункті 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що відповідачем невчасно вносилися лізингові платежі нараховані у період з жовтня 2014 року по листопад 2014 року.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, тоді як, відповідачем обов'язок щодо сплати лізингових платежів згідно умов Договору, виконано з простроченням внесення платежів.

Таким чином, факт порушення відповідачем умов договору судом встановлено.

У зв'язку з наведеним позивач також просить суд стягнути з відповідача 40,49 грн. пені, 11312, 00 грн. штрафу та 255,75 грн. - 30% річних.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 40,49 грн., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 40,49 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним між сторонами Договором фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А сторони визначили що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі статті 625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (пункт 2.7 загальних умов Договору).

Таким чином відсоток річних слід враховувати з розрахунком у 30%.

Згідно розрахунку позивача сума 30% річних складає 255,75 грн. Контррозрахунку суми 30% річних відповідачем суду не надано. Розрахунок 30% річних відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 30% річних у розмірі 255,75 грн. підлягає задоволенню.

Крім цього, відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком "Довідка" по договору.

Проте жодного звіту в установленій формі відповідач не надав. Зворотнього до суду не представлено.

Пунктом 7.1.3. Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов п.п. 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов договору - лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5. Загальних умов Договору визначено, що остаточна загальна вартість предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 30.09.2013 року становить 282800,00 грн.

Таким чином, на підставі зазначеного, позивачем обґрунтовано заявлено у своїх позовних вимогах штраф у розмірі 11312,00 грн. (загальна вартість предмету лізингу (282800,00 грн.) помножена 4% (4 - кількість випадків порушення відповідачем п. 5.2.1. Договору).

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Укладеним між сторонами Договором фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А сторони визначили що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів на підставі статті 625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (пункт 2.7 загальних умов Договору).

Таким чином відсоток річних слід враховувати з розрахунком у 30%.

Згідно розрахунку позивача сума 30% річних складає 255,75 грн. Контррозрахунку суми 30% річних відповідачем суду не надано. Розрахунок 30% річних відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення 30% річних у розмірі 255,75 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача суду не надано, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 11608,24 грн., з яких 11312,00 грн. - штраф, 40,49 грн. - пеня, 255,75 грн. - 30% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А" (03056, м. Київ, вулиця Виборзька, 38, квартира 36; ідентифікаційний код 24077579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т; ідентифікаційний код 33880354) 40 (сорок) грн. 49 коп. пені; 11312 (одинадцять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп. штрафу; 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп. 30 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 06.02.2015

Суддя О.А.Грєхова