Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/29803/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/29803/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Козак О.Д.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 (суддя Грєхова О. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А"

про стягнення 23809,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 по справі №910/29803/14 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віейбі Лізинг" 40 грн. 49 коп. - пені, 11312 грн. 00 коп. - штрафу, 255 грн. 75 коп. - 30 % річних та 1827 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 21.04.2015.

В судове засідання 21.04.2015 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представником позивача в судовому засіданні подано відзив на апеляційну скаргу, який за резолюцією судді зареєстровано у відділі документального забезпечення суду та приєднано до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

11 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс А" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А (далі - Договір).

Предметом укладеного Договору є автомобіль "Honda"; загальна вартість предмета лізингу 235666,67 грн., ПДВ 20% 47133,33 грн., разом з ПДВ 282800,00 грн. (пункт 4 Договору).

Згідно з п. 2.4. Загальних умов Договору всі чергові платежі, відповідно до Графіку, Лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.7.1. Загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.1.7. Загальних умов Договору число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Пунктом 2.1.7.1 Загальних умов Договору встановлено, що у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та зобов'язання сторін за Договором виникають (окрім умов пункту 2.3 загальних умов Договору) з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, згідно з пунктом 2.3 Договору, та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому умови пункту 2.3 Договору застосовуються до відносин між сторонами до набуття чинності Договору. Сторони досягли згоди про те, що в разі непідписання сторонами будь-якого із вказаних додатків до Договору, окрім додатку "Технічний асістанс", Договір вважається таким, що не укладений (пункт 10.1 Загальних умов Договору).

11 вересня 2013 року між сторонами підписано додаток до Договору "Графік сплати лізингових платежів" відповідно до якого лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 36 місяців, загальний лізинговий платіж становить 463598,88 грн.

Додатковою угодою від 11.09.2013 до Договору сторони погодили, що лізингоодержувач повинен сплачувати чергові лізингові платежі за період 24 місяців; загальний лізинговий платіж становить 394964,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв універсал-В Honda CR-V, 2013 року випуску. Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором, в частині своєчасної оплати належним сином не виконав, внаслідок чого виникло прострочення сплати заборгованості

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Твердження апелянта, що останній не порушив умови оплати лізингових платежів, колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до 2.1.7.1 Загальних умов Договору у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту. У випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то Числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

30 вересня 2013 року сторони підписали акт приймання-передачі предмета лізингу в користування за Договором. Таким чином, відповідач зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі наступним чином: 1-ий лізинговий платіж до 20.10.2013, наступні чергові лізингові платежі кожного 20 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив оплату лізингових платежів, а саме: 19.12.2014 оплачено 7500,00 грн., 22.12.2014 - 45.06.27 грн., 06.01.2015 - 10724,95 грн. та 28.01.2015 - 10553,38 грн., тобто з порушенням строку оплати.

Крім того, відповідач підтвердив несвоєчасну оплату чергового лізингового платежу, про що зазначив у листі №31 від 17.12.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами Договору фінансового лізингу № 130911-11/ФЛ-Ю-А сторони визначили що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 ЦК України, останній зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості (пункт 2.7 загальних умов Договору).

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Загальних умов Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовилися, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців від дня, коли сплата мала відбутися.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та пені, який складений арифметично вірно, приходить до висновку про його обґрунтованість.

Пунктом 7.1.3. Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, в порушення умов п.п. 2.15., 2.16, 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов договору - лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком "Довідка" по договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що остаточна вартість предмету лізингу, згідно з актом прийому-передачі майна від 30.09.2013, становить 282800,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів надсилання відповідних звітів в установленій формі позивачу, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 11312,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс А" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 по справі №910/29803/14 - без змін.

Матеріали справи №910/29803/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.04.2015