Постанова

від 30.01.2015 по справі 826/16772/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2015 року № 826/16772/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Весна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Весна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Весна») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002792204 від 12 червня 2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що у відповідності до вимог податкового законодавства до складу податкового кредиту за березень 2014 року включено суму податку на додану вартість, сплачену КП «Водоканал», яким податкова накладна, видана на відповідну суму податку, не була зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних разом з поданням до податкового органу заяви із скаргою на зазначеного контрагента. Крім того, на момент проведення відповідачем камеральної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, у нього були в наявності документи, зазначені у абзаці 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити. Зауважив, що висновки Акта перевірки являються правомірними, а документи на підтвердження факту сплати податку на додану вартість, включеного до складу податкового кредиту, надані позивачем не вчасно.

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

16 квітня 2014 року ПАТ «Весна» на виконання вимог Податкового кодексу України було подано податкову декларацію з податку на додану вартість, додаток 5 та додаток 8 за березень 2014 року.

У зв'язку з несвоєчасним наданням з боку КП «Водоканал» податкової накладної на адресу ПАТ «Весна», а також враховуючи факт не проведення зазначеним суб'єктом господарювання своєчасної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, до декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року позивачем складено скаргу та у додатку 8 включено податкову накладну №20 від 03 лютого 2014 року на суму 100401,23 грн., в тому числі ПДВ 16733,54 грн.

Відповідна податкова декларація з додатками згідно квитанцій №1 та №2 прийнята податковий органом.

15 квітня 2014 року на адресу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві позивачем направлено лист №92 з проханням прийняти та прикріпити до декларації ПДВ за березень 2014 року копії первинних документів, які надав КП «Водоканал» та які дають право на включення до податкового кредиту в березні 2014 року суми податку, до якого додано копія податкової накладної №20 від 03 лютого 2014 року та копія акту виконаних робіт №192/1 від 03 лютого 2014 року.

21 травня 2014 року за результатами проведення посадовою особою відповідача камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «Весна» за березень 2014 року складено Акт №234/26-53-22-04-21.

У зв'язку з виявленням під час здійснення контрольного заходу порушення ПАТ «Весна» вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, а саме надання копій підтверджуючих документів із запізненням - 23 квітня 2014 року, податковим органом зроблено висновок, що у порушення вимог пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України суб'єкт господарської діяльності неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16734 грн., що призвело до безпідставного заниження суми податкових зобов'язань, заявлений у податковій декларації.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, платником податків були подані заперечення, за результатами розгляду яких листом від 06 червня 2014 року №12695/10/26-53-22-04-10 висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акта №234/26-53-22-04-21 від 21 травня 2014 року, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 12 червня 2014 року винесла податкове повідомлення - рішення №0002792204, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 201.10. статті 201 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначила грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20918,00 грн., з яких за основним платежем - 16734,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4184,00 грн.

Не погоджуючись з названим податковим повідомленням - рішенням ПАТ «Весна» звернулось зі скаргами до Головного управління Міндоходів у м. Києві та до Державної фіскальної служби України. Проте, за результатами розгляду скарг платника податків у їх задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з виявленим порушенням та нарахованим грошовим зобов'язанням, ПАТ «Весна» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами конституції України, Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) у відповідній редакції та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Абзацом одинадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено: відмова продавця товарів/послуг надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) передбачає надання покупцем таких товарів/послуг до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника (додаток до податкової декларації з ПДВ), яка є підставою для включення сум податку до складу податного кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У разі недотримання платником податків вимог абзацу одинадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України, право покупця на включення сум ПДВ до податкового кредиту згідно податкових накладних, незареєстрованими у ЄРПН, не виникає.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, ПАТ «Весна» в установлені статтею 49 ПК України строки було подано податкову декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року - від 16 квітня 2014 року з додатками. Зокрема, в додатках до податкової декларації було надано Додаток 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8).

Зазначені документи були подані контролюючому органу електронною поштою, що підтверджується квитанцією № 2 та не заперечується відповідачем.

Одночасно, документи, що підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту суми в розмірі 16733,54 грн. за березень 2014 року були надіслані платником податку окремо на адресу ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом 15 квітня 2014 року та отримані останнім 23 квітня 2014 року.

Як визначено в пункті 2 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за № 2094/24626 (далі - Порядок № 678) декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з підпункту 14.8 пункту 14 розділу III Порядку № 1492 додатками до декларації є Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Відповідно до пункту 21 розділу III Порядку № 1492 у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній в момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, податковим законодавством, чинним в момент подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, визначено, що платник податку (позивач) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період, в разі відмови контрагента (КП «Водоканал») надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, заяву із скаргою на такого постачальника (КП «Водоканал»), яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі, в строк, визначений нормами Податкового кодексу України (16 квітня 2014 року), подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року разом з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8).

Підтверджуючі документи щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 16733,54 грн. були надіслані позивачем окремо, а саме 15 квітня 2014 року.

Як вбачається з аналізу наведених вище норм права, податковим законодавством не визначено граничного строку подання копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви, в паперовій формі, після подання останньої засобами електронного зв'язку в електронній формі.

Отже, висновки відповідача, що позивач в порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України подав скаргу з копіями підтверджуючих документів щодо сплати податку на додану вартість до контролюючого органу тільки 23 квітня 2014 року, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Такі висновки суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 12 травня 2014 року у справі №К/800/38071/13, від 26 червня 2014 року у справі № К/800/11157/13 та від 09 липня 2014 року у справі №К/800/13015/14.

Крім того, суд зазначає, що станом на дату проведення податковим органом камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість - 21 травня 2014 року, у контролюючого органу були в наявності документи, що підтверджують факт сплати податку на додану вартість в розмірі 16733,54 грн.

Також суд зазначає, що надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Разом з тим, такі перевірки контрагентів позивача проведені не були, матеріали справи таких відомостей не містять.

Зазначене вище дає суду підстави стверджувати, що збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року № 0002792204, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 червня 2014 року № 0002792204.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Весна» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ЄДРПОУ 14311941) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник