Ухвала

від 12.01.2015 по справі 2а-2728/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Київ К/9991/91134/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011

у справі № 2а-2728/09/1370 (2693/10/9104)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДТГО «Львівська залізниця» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2009 № 0000451701/0 та від 23.03.2009 № 0000451701/1.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 позов задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Скадовському районі Херсонської області від 03.03.2009 № 0000451701/0 та від 23.03.2009 № 0000451701/1.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

ДТГО «Львівська залізниця» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ч. 7 ст. 1, ст.ст. 14, 15 Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2009 № 0000451701/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 15004,5 грн., в т.ч. 5001,5 грн. основного платежу та 10003 грн. штрафних санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.02.2009 № 66/23/22735067, про порушення позивачем вимог п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV, що полягали у тому, що позивач безпідставно не включив до складу загального річного оподатковуваного доходу виплачені ним як податковим агентом доходи фізичним особам ОСОБА_2 в сумі 5445,03 грн., ОСОБА_3 в сумі 900 грн., ОСОБА_4 в сумі 16320,78 грн., ОСОБА_5 в сумі 5676 грн., а також не нарахував та не утримав податок з таких доходів. Податковий орган вважає, що виплачені вказаним особам кошти не є доходами від відчуження власниками сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ними на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, оскільки за вказаними фізичними особами не закріплено земельних ділянок, що підтверджується листом Лазурненської селищної ради від 18.02.2009 № 2 11-147 у відповідь на запит від 17.02.2009 № 160/9/17-041.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 03.03.2009 № 0000451701/0, з метою доведення до платника податку нового строку сплати податкового зобов'язання, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009 № 0000451701/1.

Викладена в касаційній скарзі позиція позивача, з якою погодився суд першої інстанції, щодо протиправності прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, полягає в тому, що визначений у вказаних рішеннях платіж - « 5011010122 штрафн. санки. лазурн. прибутковий податок з робітників і службовців» не встановлений Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХІІ, яким визначено вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності вчинення позивачем порушень, зафіксованих актом перевірки. Виявлені під час перевірки порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV визначені в акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, тому помилкове зазначення податковим органом виду платежу в таких рішеннях не може слугувати підставою для їх скасування.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини та надав їм правову оцінку.

Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (далі - Закону № 889-ІV) податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

У відповідності до п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Форма довідки, термін дії, порядок її видачі та застосування розробляються центральним податковим органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за фізичними особами не закріплено земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Інформація в довідках форми № 3 ДФ щодо права на отримання доходу в джерела його виплати, виписані на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суперечить відомостям, викладеним у листі Лазурненської селищної ради від 18.02.2009 № 2 11-147. Довідка форми № 3 ДФ щодо права на отримання доходу ОСОБА_5 видана 10.02.2009, тобто після здійснення виплат позивачем на користь вказаної фізичної особи.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо відсутності закріплених за фізичними особами для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для нарахування таким особам доходу від відчуження сільськогосподарської продукції без утримання податку з суми такого доходу,

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун