Постанова

від 27.01.2015 по справі 826/9610/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/56602/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року по справі №826/9610/14 за позовом Виробничо-комерційного підприємства «Аметіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне підприємство «Аметіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій по формуванню в акті від 12.05.2014 року №911/26-53-22-01-21-21527639 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВКП «АМЕТІС» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Сельта», ТОВ «Алві Груп» по податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період: березень, липень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ВКП «АМЕТІС» за період березень, липень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, зобов'язання поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ВКП «АМЕТІС» за період березень, липень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВКП «Аметіс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Сельта», ТОВ «Алві Груп» по податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 12.05.2014 року № 911/26-53-22-01-21-21527639.

За результатами перевірки відповідачем податкові повідомлення-рішення не приймалися та не направлялися.

Задовольняючи адміністративний позов, суди виходили з того, що відповідач у ході здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що, в свою чергу, призвело до порушення прав позивача. А відтак, на думку судів, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій по формуванню в акті перевірки певних висновків підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, з такими висновками судів колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 20.1.8. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками.

Таким чином, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Відповідно до пункту 3 розділу 1, пункту 7 розділу 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації № 984 від 22 грудня 2010 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, тобто, він не є обов'язковим до виконання та не тягне сам по собі для платника податків правових наслідків.

Так само і діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства. Тому як, власне, акт перевірки, так і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки та зі складення цього акта не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав.

У той же час, щодо іншої частини позовних вимог встановлено, що податковий орган дійшов висновку про недостовірність задекларованих контрагентами даних податкового обліку та вніс інформацію Акту перевірки до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», що у свою чергу, стало підставою для коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість Товариства за вказаний період, а саме податковий орган зменшив суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість до « 0» грн.

За змістом пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань, відмінну від тієї, що визначена платником податків податковій звітності, у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України у таких випадках контролюючий орган приймає податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення надає податковому органу право на вчинення дій, пов'язаних із його прийняттям виключно після узгодження визначеного у ньому податкового зобов'язання у порядку, встановленому ст. 56 ПК України.

Визнання недостовірними показників податкової декларації платника податків у інший спосіб, ніж винесення податкового повідомлення-рішення, чинним законодавством - не передбачене.

Так, системний аналіз норм чинного законодавства України свідчить про те, що висновок щодо недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

З урахуванням того, що податковим органом на підставі зазначеного Акту перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо необхідності зобов'язання відповідача вилучити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» коригування, внесені на підставі Акту перевірки.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

З урахуванням викладеного, рішення судів слід змінити лише у відповідній помилковій частині. У той же час, в іншій частині оскаржувані рішення є законними та такими, що підлягають залишенню без змін із наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року по справі №826/9610/14 змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій по формуванню в акті від 12.05.2014 року №911/26-53-22-01-21-21527639 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВКП «АМЕТІС» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Сельта», ТОВ «Алві Груп» по податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків за період: березень, липень, жовтень, листопад, грудень 2011 року.

Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у зазначеній частині.

В решті ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2014 року по справі №826/9610/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.