Постанова

від 04.02.2015 по справі 903/1034/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

04 лютого 2015 року Справа № 903/1034/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С. ,

за участю представників:

позивача - Пронюк Владислав Ярославович ( довіреність № 14-182 від 15.07.2014 р. )

відповідача - Шаталова Лілія Миколаївна (директор; паспорт серії АС №362539; протокол зборів №6 від 18.07.2013 р, наказ №16 від 18.07.2013 р.)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 12.11.14 р. у справі № 903/1034/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс -Луцьк" (Волинська область, м.Луцьк)

про стягнення 110 623, 97 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.11.2014 р. у справі №903/1034/14 (суддя Вороняк А.С.) відмовлено у позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" у стягненні 22391,84 грн., з них 8285,53 грн. - пені, 2833,90 грн. - 3% річних, 11272,41 грн. - інфляційних втрат. Припинено провадження у справі в частині стягнення 88232,13 грн. заборгованості за поставлений природний газ. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1764,64 грн. сплаченого позивачем судового збору (арк.справи 85-87).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав через господарський суд Волинської області апеляційну скаргу (арк.справи 94-98).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що договір № 554/30 не містить положень про те, що умови договору застосовуються до відносин між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ТОВ «Теплосервіс-Луцьк», які виникли до моменту укладення договору. Оскільки договір № 554/30 було укладено 2 жовтня 2014 року, він, в силу положень ч.ч.2, 3 ст.631 Цивільного кодексу України, не може розповсюджувати свою дію на відносини, що виникли між сторонами в період з 14 лютого 2013 року по 11 серпня 2014 року. Таким чином, суд неправомірно застосував договір №554/30 до правовідносин, які існували раніше, чим порушив ст.631 Цивільного кодексу України.

На переконання позивача, суд неправильно послався на п.15 договору №554/30, яким сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору, оскільки мається на увазі, що після виконання договору сторони не мають одна до одної претензій стосовно організації проведення сторонами взаєморозрахунків, а не претензій як таких.

На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 12.11.2014р. у справі №903/1034/14 в частині відмови у стягненні 8285,53 грн. - пені. 2833.90 грн. - 3% річних. 11272.41 грн. - інфляційних втрат, Прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з ТОВ "Теплосервіс-Луцьк" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 8285.53грн. пені 2833.90 грн. - 3% річних, 11272.41 грн. - інфляційних втрат, в стягненні яких було відмовлено господарським судом Волинської області.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№2282/15 від 29.01.2015р., арк.справи 107, 108), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві зазначає, що зобов'язання по заявленому в позові договору №13/2655-ТЕ-2 припинені шляхом укладення договору №554/30 по якому зобов'язання виконанні відповідачем в повному обсязі, а тому немає жодних правових підстав для стягнення боргу, неустойки, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання, а також: виконання інших вимог позивача за первісним та додатковими зобов'язанням по договору М13/2651-ТЕ-2 від 28.12.2012р.

Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Волинської області вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи свої доводи, відповідач посилається на норми ст.ст.1, 3, 48 Конституції Україні, ст.ст.604, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 59, 83, 96, 99, 103 Господарського процесуального кодексу України

Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 12.11.14 р. у справі №903/1034/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015р. апеляційну скаргу ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 93).

У судовому засіданні 04.02.2015р. представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 12.11.14 р. у справі № 903/1034/14 скасувати в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволити.

Представник відповідача заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.2012р. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс-Луцьк" (покупець) уклали договір №13/2655-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу (арк.справи 9-14).

Згідно п.1.1 договору №13/2655-ТЕ-2 продавець зобов'язався передати у власність покупцю в 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно п.5.2 договору №13/2655-ТЕ-2, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн..

Як встановлено п.6.1 договору №13/2655-ТЕ-2 оплата за газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.7.2 договору №13/2655-ТЕ-2 у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

За пунктом 11.1 договір №13/2655-ТЕ-2 набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013р., а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.

Отже, відносини між сторонами носять договірний характер; укладений між останніми договір, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом січня-грудня 2013р. природний газ на загальну суму 145102,58 грн., що стверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2013р. на суму 24006,81 грн., від 28.02.2013р. на суму 13152,23 грн., від 31.03.2013р. на суму 19483,51 грн., від 30.04.2013р. на суму 13919,41 грн., від 31.05.2013р. на суму 2702,19 грн., від 30.06.2013р. на суму 4618,86 грн., від 31.07.2013р. на суму 4409,39 грн., від 31.08.2013р. на суму 4786,43 грн., від 30.09.2013р. на суму 6172,87 грн., від 31.10.2013р. на суму 8700,95 грн., від 30.11.2013р. на суму 14947,14 грн., від 31.12.2013р. на суму 28202,79 грн. (арк.справи 15-26).

На дату звернення позивача до суду першої інстанції з позовом, тобто станом на 17.10.2014р. відповідачем здійснено часткову оплату по договору в сумі 56870,45 грн., що вбачається з довідки про операції та довідки про сальдо по ТзОВ "Теплосервіс-Луцьк" (арк.справи 27, 28).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: платіжного доручення №6 від 27.10.2014р., після порушення провадження у справі за даним позовом, відповідачем здійснено повну оплату наявного перед позивачем боргу по договору в сумі 88232,13 грн.

Згідно п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідно до п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки основна заборгованість в сумі 88232,13 грн. погашена після порушення провадження у даній справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 88232,13 грн. основної суми заборгованості слід припинити через відсутність предмету спору.

Крім цього, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22391,84 грн., з них 8285,53 грн. - пені, 2833,90 грн. - 3% річних, 11272,41 грн. - інфляційних втрат.

02.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів та бюджету Луцької міської ради, ТзОВ "Теплосервіс-Луцьк" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір № 554/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік")(далі - Договір №554/30)(арк.справи 67, 68).

Договір №554/30 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до п.1 договору №554/30, його предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевими бюджетами на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалася та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р..

Пунктами 2-7 договору №554/30 сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків, згідно якого Казначейство перераховує кошти в сумі 88232,13 грн., які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014 р." Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області, яке в свою чергу перераховує дану суму Департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації. Департамент перераховує дані кошти Управлінню фінансів та бюджету Луцької міської ради, яке перераховує цю суму відповідачу. Відповідач перераховує дану суму - 88232,13 грн. позивачу для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договору №13/2655-ТЕ-2 від 28.12.2012р..

Сторони у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"", а також дату та номер договору (п.9 договору №554/30).

Підпунктами 2 пункту 10 договору №554/30 з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно п.13 договору №554/30, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Як встановлено п.15 договору №554/30 сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Враховуючи умови договору №554/30 строк виконання зобов'язання по даному договору пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Колегія суддів погоджується, що з умов договору №554/30 вбачається, що сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором №13/2655-ТЕ-2 у розмірі 88232,13 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету до бюджету Луцької міської ради для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалася та постачалися населенню. Тобто, сторони по справі, уклавши договір №554/30 змінили порядок і строк проведення розрахунків по оплаті 88232,13 грн. за переданий природний газ згідно умов договору №13/2655-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу, зокрема сторони погодили, що дана оплата проводиться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої п. 7.2 Договору №13/2655-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору №13/2655-ТЕ-2 купівлі-продажу природного газу, зобов'язання по договору №554/30 про організацію взаєморозрахунків виконано відповідачем в межами порядку і строків, встановлених даним договором, що стверджується платіжним дорученням №6 від 27.10.2014р.

Для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 Договору №13/2655-ТЕ-2 та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом України у постановах від 30.09.2014р. по справі № 3-114гс14 та від 09.09.2014р. по справі №3-101гс14.

Згідно ч.1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Зважаючи, що зобов'язання з оплати природного газу в сумі 88232,13 грн. на умовах спірного договору №13/2655-ТЕ-2 купівлі -продажу природного газу сторонами припинено згідно укладеного та виконаного відповідачем договору №554/30, прострочення оплати на умовах договору №554/30 про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові в частині стягнення 22391,84 грн., з них 8285,53 грн. - пені, 2833,90 грн. - 3% річних, 11272,41 грн. - інфляційних втрат за прострочення сплати 88232,13 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 12.11.14 р. у справі № 903/1034/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.