Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/26499/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26499/14 03.02.15 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад плюс К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+"

про стягнення 116 834,25 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гальцова І.К. за довіреністю № 17/14 від 01.11.2014 р.;

від відповідача: Невстуєв Л.Б. за довіреністю № б/н від 26.01.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Влад плюс К" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+" про стягнення 116 834,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.01.2015 р.

14.01.2015 р. від позивача надійшли додаткові документи по справі та підтвердження про відсутність аналогічного спору.

19.01.2015 р. через відділ діловодства від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.01.2015 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів, проти відкладення розгляду справи не заперечила.

Ухвалою від 22.01.2015 р. продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд справи відкладено на 03.02.2015 р.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. представник відповідача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з її підписанням особою, яка не мала на те права.

Представник позивача заперечила проти задоволення вказаної заяви.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність належних та допустимих доказів того, що позовну заяву підписано уповноваженою особою, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача, виходячи з наступного.

Подана позовна заява підписана генеральним директором ТОВ «Влад плюс К» Шмирьовим Г.М.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з якого здійснено судом, станом на 01.11.2014 р. (дату підписання позовної заяви), керівником юридичної особи позивача являється Шмирьов Геннадій Михайлович.

Статтею 89 ЦК України встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи встановлюються законом. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав, ніж встановлені законом, не допускається. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Враховуючи викладене, суд вважає заперечення відповідача щодо відсутності повноважень у Шмирьова Г.М. на підписання позовної заяви такими, що не відповідають обставинам справи та чинному законодавству України.

Представник позивача у засіданні подала клопотання про долучення документів до матеріалів справи; позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 03.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Влад плюс К" (надалі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Влад+" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір на виконання робіт № 10-01 (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору, Виконавець зобов'язується виконати за завданням Замовника визначені цим Договором роботи, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи й оплатити їх. Виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання наступних робіт: модернізація та доопрацювання інженерних комунікацій (мережі високого тиску) виробничого приміщення Замовника, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Тальне, вул. Чорновола, 81. Мета виконання робіт: роботи виконуються з метою забезпечення безпечної експлуатації нового обладнання дільниці «Сканія».

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору, строк виконання робіт за даним Договором - по 31.03.2011 р. включно. Передбачені цим Договором строки можуть бути змінені тільки за письмовим погодженням Сторін.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору сторони погодили, що Замовник сплачує Виконавцю 60 000,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до 31.12.2013р. (включно). Оплата повної вартості виконаних робіт здійснюється Замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується Актом виконаних від 31.03.2011 р. на суму 60 000,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт належним чином та у встановлений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 60 000,00 грн.

При цьому, відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що строк позовної давності до вимог за Договором сплив 29.06.2014 р.

Статтями 256 - 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наявної у матеріалах справи копії Акту виконаних робіт від 31.01.2011 р. (п. п. 3 - 5) вбачається, що Замовник зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт не пізніше 90 (дев'яноста) днів з моменту підписання даного акту. Сторони претензій одна до одної не мають. Даний акт є підставою для оплати та закриття робіт по Договору на виконання робіт № 10-01 від 10.01.2011 р.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що усі зміни та доповнення до цього Договору дійсні тільки у випадку, якщо вони оформлені письмово та підписані обома Сторонами.

За правилами ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Дослідивши зібрані матеріали, судом встановлено, що граничний строк оплати виконаних позивачем робіт за Договором встановлений у п. 5.1. Договору, у той час коли підписаний сторонами Акт не містить положень щодо зміни умов Договору та являється доказом належного виконання позивачем робіт; відтак, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що він дізнався про порушення свого права відповідачем після 31.12.2013 р., у зв'язку з чим строк позовної давності станом на день подання позовної заяви до суду не сплинув, а тому відсутні підстави для застосування наслідків такого спливу.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що Замовник за даним Договором у разі прострочення платежу має сплатити пеню Виконавцю в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що він суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок пені за Договором:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 60000 01.01.2014 - 14.04.2014 104 6,5000 % 0,036 % 2222,47 60000 15.04.2014 - 30.06.2014 77 9,5000 % 0,052 %* 2404,93

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 4627,40 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 11 340,00 грн. інфляційних втрат та 1 494,25 грн. 3 % річних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. заборгованості, 4 627,40 грн. пені, 11 340,00 грн. інфляційних втрат та 1 494,25 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позову належить відмовити.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад+" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 18, оф. 2; код ЄДРПОУ 25408883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад плюс К" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 18, оф. 4; код ЄДРПОУ 34352832) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 4 627 (чотири тисячі шістсот двадцять сім) грн. 40 коп. пені, 1 494 (одну тисячу чотириста дев'яносто чотири) грн. 25 коп. 3 % річних, 11 340 (одинадцять тисяч триста сорок) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 549 (одну тисячу п'ятсот сорок дев'ять) грн. 25 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.02.2015 р.

Суддя Н.І. Зеленіна