Ухвала

від 28.01.2015 по справі 826/9927/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9927/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСІСТЕМС» до Держаної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІСІСТЕМС» звернулось з до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним дії щодо проведення звірки, результати якої оформлені актом «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПОЛІСІСТЕМС», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 24.12.2013 року по 30.04.2014 року» №367/26-53-22-01-15 від 25.06.2014 року, та зобов'язання виключити з ІС «Зустрічні звірки» інформацію щодо проведеної зустрічної звірки.

Також позивачем було подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони використання співробітниками податкового органу вищезазначеного акту про неможливість проведення зустрічної звірки, зокрема, використовувати як доказ при проведенні зустрічних звірок до набрання законної сили рішенням по суті справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року клопотання задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та законним інтересам позивача, що може призвести до нанесення значної шкоди фінансовій репутації позивача.

Колегія суддів не погоджується з наведеною правовою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.117 КАС України , суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Правова позиція щодо даного питання висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається з адміністративного позову, однією з його вимог є зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ГУ Міндоходів України у місті Києві виключити з ІС «Зустрічні звірки» інформацію щодо проведеної зустрічної звірки.

Разом з тим, ухвалою від 14.08.2014 року про забезпечення позову, суд задовольнив клопотання позивача шляхом зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві та іншим податковим органам використовувати інформацію, що викладена у Акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПОЛІСІСТЕМС», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 24.12.2013 року по 30.04.2014 року» №367/26-53-22-01-15 від 25.06.2014 року.

Таким чином, суд певною мірою задовольнив вимоги адміністративного позову без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин відокремлених матеріалів справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що забезпечуючи даний адміністративний позов у такий спосіб, суд вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України .

Крім того, обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення адміністративного позову є надання заявником доказів: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливості без вжиття таких заходів захистити ці права, свободи та інтереси; необхідності докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення; очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Таких доказів, які б відповідали вимогам, передбаченим ст.70 КАС України, надано до суду не було.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу . Відповідач як суб'єкт владних повноважень, згідно вимог ч.2 ст.72 КАС України , надав до суду належні докази правомірності своїх дій та обгрунтував їх у встановленому законом порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні порушив норми матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги, спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 14.08.2014 року, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ч.1 ст.202 КАС України , апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись ст.ст. 41 , 160 , 195 , 196 , 199 , 204 , 205 , 206 , 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року - скасувати.

В задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.