Рішення

від 02.02.2015 по справі 5015/2323/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015 р. Справа № 5015/2323/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БЕТОН", м. Львів;

до відповідача: Приватного підприємства "НОВ Будсервіс", м. Львів;

про визнання права власності.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Попіль П.М. - представник

від відповідача : Дмитренко В.П. - представник

Слідзьона Н.П.- ліквідатор

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БЕТОН" до Приватного підприємства "НОВ Будсервіс" про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.07.2012 р. у справі № 5015/2323/12 (суддя Ділай У.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БЕТОН" задоволено повністю, визнано за ним право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 341.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2012 р. у справі № 5015/2323/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "НОВ Будсервіс" Слідзьони Надії Петрівни без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 р. касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "НОВ Будсервіс" Слідзьони Надії Петрівни задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.07.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 у справі № 5015/2323/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. У мотивувальній частині постанови Вищим господарським судом України зазначено, що суди попередніх інстанцій, не надали належної оцінки цивільно-правовим підставам переходу у власність позивача об'єктів нерухомого майна, не встановили, чи набув на момент звернення із позовом до суду першої інстанції саме позивач право власності на спірні об'єкти нерухомості, та, відповідно, чи міг позивач з посиланням на ст. 392 ЦК України звертатись до господарського суду із позовом для захисту свого порушеного чи оспорюваного права, з наданням оцінки усім доказам, які б підтверджували наявність такого права у позивача, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору, адже, звернення до суду із позовом для визнання права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.01.2015 р. справу № 5015/2323/12 прийнято до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 26.01.2015 р.

В судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судових засіданнях, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представники відповідача в судові засідання з'явилися, позовні вимоги заперечили, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмових та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БЕТОН" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "НОВ Будсервіс" (надалі - відповідач) про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 341, а саме: будівлю баків запасу води 160 мЗ (4 шт. по 40 мЗ ) під літерою "К-1", загальною площею 189,0 кв.м.; будівлю компресорної під літерою "Л-1", загальною площею 13,2 кв.м.; будівлю диспетчерської під літерою "М-1", загальною площею 8,6 кв.м.; будівлю лабораторії під літерою "Н-1", загальною площею 11,0 кв.м.; будівлю поста охорони під літерою "О-1", загальною площею 12,5 кв.м.; будівлю трансформаторної підстанції під літерою "П-1", загальною площею 10,6 кв.м.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 27.01.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про надання поворотної допомоги (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе обов'язок надати поворотну безвідсоткову фінансову допомогу відповідачу в сумі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок), а відповідач у свою чергу зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

В подальшому, 16.09.2010 р. сторони уклали додаток № 1 до договору № 1 про надання поворотної допомоги від 27.01.2009 року (надалі - додаток № 1).

На виконання договірних зобов'язань позивачем 27.01.2009 р. та 02.02.2009 р. було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення від 27.01.2009 р. № 326 на суму 200 000,00 грн. та від 02.02.2009 р. № 328 на суму 800 000,00 грн.

У п.п. 3.1., 3.2. договору, з урахуванням додатку № 1, сторони погодили, що допомога надається строком до 26.01.2011 року. Після закінчення вказаного строку відповідач зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів повернути позивачу суму поворотної допомоги.

Пунктом 4.1. додатку №1 передбачено, що за несвоєчасне повернення суми фінансової допомоги відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 50 % від простроченої суми поворотної допомоги, що становить 500 000 грн.

Пунктом 4.2. додатку №1 передбачено, що у випадку неспроможності відповідача виконати зобов'язання перед позивачем у грошовій формі, останній вправі задоволити свої вимоги шляхом отримання у власність нерухомого майна належного відповідачу на праві власності, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 341 та включає в себе наступні об'єкти: будівля баків запасу води 160 мЗ (4 шт. по 40 мЗ ) під літерою "К-1", загальною площею 189,0 кв.м.; будівля компресорної під літерою "Л-1", загальною площею 13,2 кв.м.; будівля диспетчерської під літерою "М-1", загальною площею 8,6 кв.м.; будівля лабораторії під літерою "Н-1", загальною площею 11,0 кв.м.; будівля поста охорони під літерою "О-1", загальною площею 12,5 кв.м.; будівля трансформаторної підстанції під літерою "П-1", загальною площею 10,6 кв.м.

07.02.2011 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу № 01/021, в якій зазначив, що оскільки, станом на 07.02.2011 р. заборгованість останнього за договором про надання поворотної допомоги не погашена, позивач вимагає протягом 30 календарних днів виконати договірні зобов'язання - повернути суму поворотної допомоги у розмірі 1 000 000,00 грн., а також згідно п. 4.1. договору сплатити штраф у розмірі 50 % від простроченої суми поворотної допомоги, що становить 500 000,00 грн.

Листом від 21.02.2011 р. відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з браком коштів він не має можливості виконати зобов'язання згідно договору та додатку № 1 в частині повернення суми поворотної фінансової допомоги, у розмірі 1 000 000,00 грн. та сплати штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн. Також, відповідач зазначив, що відповідно до п. 4.2. додатку №1 у випадку його неспроможності виконати зобов'язання перед позивачем у грошовій формі, останній вправі задоволити свої вимоги шляхом отримання у власність нерухомого майна належного відповідачу на праві власності, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 341. На виконання зобов'язань за договором відповідач готовий погасити борг шляхом передання позивачу права власності на вказані вище об'єкти нерухомого майна.

У листі від 28.02.2011 р. позивач погодився на запропонований відповідачем варіант погашення заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн. та вказав, що після передання відповідачем нерухомого майна у власність позивачу шляхом підписання акту приймання-передачі об'єктів нерухомості, всі фінансові зобов'язання згідно даного договору будуть вважатись виконаними.

15.03.2011 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єктів нерухомості за яким відповідач передав позивачу у власність вищевказані об'єкти нерухомого майна.

20.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою у 10-ти денний термін передати усі правовстановлюючі документи на об'єкти нерухомого майна, що були передані згідно акту від 15.03.2011 р.

Однак в задоволенні вищевказаної вимоги позивача відповідач відмовив, у листі від 18.05.2012 р. вказавши, що з моменту підписання акту прийому-передачі об'єктів нерухомого майна від 15.03.2011 р. пройшло більше року, а відтак позивач втратив своє право власності на майно, що було передане йому за вказаним актом.

Позивач вважає, що відповідач заперечуючи факт переходу права власності на передані ним об'єкти порушує законні права позивача як власника даного майна, позбавляє його можливості реалізовувати правомочності власника, тому просить визнати за ним право власності на вказані вище об'єкти.

У додаткових поясненнях на позовну заяву, а також у апеляційній та касаційних скаргах на рішення господарського суду при попередньому розгляді справи, представники відповідача позовні вимоги заперечили, посилаючись на те, що позивач при зверненні з позовом до суду про визнання права власності повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Так, право власності підтверджується правовстановлюючим документом, який є письмовою формою здійснення правочину, за яким набуто відповідне право власності, в сукупності із доказами реєстрації у встановленому порядку уповноваженим органом права власності на відповідне нерухоме майно, а відтак моментом набуття особою права власності на нерухоме майно є момент реєстрації цього речового права за відповідною особою у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, представники відповідача зазначають, що позивач не будучи власником спірного майна звертається до суду з метою набуття права власності на таке майно, в той час як визнання в судовому порядку права власності на річ є способом захисту, а не підставою його виникнення.

На думку представників відповідача, майнові вимоги позивача до відповідача про визнання права власності не нерухоме майно підлягали розгляду Господарським судом Львівської області в межах справи № 5015/3290/12 про банкрутство відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 27.01.2009 р. №1 про надання поворотної допомоги та додатку до договору від 16.09.2010 р. № 1, на виконання умов яких позивач в якості поворотної допомоги перерахував відповідачу кошти в сумі 1 000 000 грн. Виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується представленими суду платіжними дорученнями від 27.01.2009 р. № 326 на суму 200 000 грн. та від 02.02.2009 р. № 328 на суму 800 000 грн.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору та додатку № 1 надану позивачем суму поворотної допомоги відповідач зобов'язався повернути до 05.02.2011 р., однак вимог вказаних пунктів договору не виконав.

Пунктом 4.1. додатку №1 передбачено, що за несвоєчасне повернення суми фінансової допомоги відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 50 % від простроченої суми поворотної допомоги, що становить 500 000 грн.

Пунктом 4.2. додатку №1 передбачено, що у випадку неспроможності відповідача виконати зобов'язання перед позивачем у грошовій формі, останній вправі задоволити свої вимоги шляхом отримання у власність нерухомого майна належного відповідачу на праві власності, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 341 та включає в себе наступні об'єкти: будівля баків запасу води 160 мЗ (4 шт. по 40 мЗ ) під літерою "К-1", загальною площею 189,0 кв.м.; будівля компресорної під літерою "Л-1", загальною площею 13,2 кв.м.; будівля диспетчерської під літерою "М-1", загальною площею 8,6 кв.м.; будівля лабораторії під літерою "Н-1", загальною площею 11,0 кв.м.; будівля поста охорони під літерою "О-1", загальною площею 12,5 кв.м.; будівля трансформаторної підстанції під літерою "П-1", загальною площею 10,6 кв.м.

Сторонами 15.03.2011 р. було підписано акт приймання-передачі об'єктів нерухомості, за яким відповідач передав у власність позивачу вищевказані об'єкти нерухомого майна.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Момент набуття права власності за договором визначений статтею 334 ЦК України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Приписами ст. 215 ЦК Ураїни визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У відповідності до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, додаток № 1 до договору від 27.01.2009 р. № 1 яким передбачено відчуження відповідачем на користь позивача нерухомого майна, що був підписаний сторонами без нотаріального посвідчення, є нікчемними в частині переходу права власності на об'єкти нерухомого майна з моменту вчинення цього правочину, відтак жодних юридичних наслідків для сторін що його вчинили не створює, тому відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, судом встановлено, що відповідач не міг відчужувати спірне майно, оскільки воно перебувало під публічними обтяженням (арештом), накладеним, зокрема Сихівським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, згідно постанови від 09.09.2011 р. № 28624637 про арешт нерухомого майна відповідача та оголошення заборони про його відчуження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.11.2012 р. (копії яких долучені до матеріалів справи).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно згідно ст. 392 ЦК України є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності повинно входити встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

З матеріалів справи, зокрема листа ОКП "БТІ та ЕО" від 20.07.2012 р. № 7204, вбачається, що передані за актом приймання-передачі від 15.03.2011 р. об'єкти нерухомого майна, станом на час звернення позивача з позовом до суду були зареєстровані на праві приватної власності за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12.10.2009 р.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновків, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного чи оспорюваного права щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно, в той час коли право власності на яке, у встановленому законом порядку, він не набув, тому позовні вимоги не є обгрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Судові витрати, сплачені позивачем, залишаються за ним. Крім цього, відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарького суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Враховуючи наведене, сплачений відповідачем при поданні апеляційних та касаційних скарг судовий збір в розмірі 30 000, 00 грн. покладається на позивача.

Зважаючи на наведене, керуючись статтею 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-БЕТОН" (79056, м. Львів, вул. Пластова, 12, код ЄДРПОУ 35621219) на користь Приватного підприємства "НОВ Будсервіс" (79049, м. Львів, вул. пр-т. Червоної Калини, 51/53, код ЄДРПОУ 33195824) 30 000,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 09.02.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.