Постанова

від 21.01.2015 по справі 2а-14743/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2015 року № 2а-14743/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метсо (Україна) до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення коштів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що митницею незаконно скориговано митну вартість товару за шостим (резервним) методом, оскільки позивачем було надано всі документи, необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

В позовній заяві, з урахуванням уточненого адміністративного позову, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької митниці №113000006/2010/000406/1 про визначення митної вартості товарів від 25 травня 2010 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00606 від 25.05.2010року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТСО (УКРАЇНА)» ( 50000, Дніпропетровської область, м. Кривий Ріг, вул. Леніна, 60Б, код ЄДРПОУ 35921921) надмірно сплачене мито у сумі 139 645, 32 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять гривень тридцять дві копійки) та ПДВ в сумі 705 768,61грн. (сімсот п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень шістдесят одну колійку);

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Дніпропетровську митницю ДФС правонаступника Криворізької митниці вчинити дії по поверненню надмірно сплаченого мита у сумі 139 645, 32 грн. (сто тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять гривень тридцять дві копійки) та ПДВ в сумі 705 768,61грн. (сімсот п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень шістдесят одну копійку , а також зобов'язати Дніпропетровську митницю ДФС правонаступника Криворізької митниці вчинити дії по внесенню до оригіналу та електронної копії вантажної митної декларації №113050000/2010/004456 відповідних змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.10р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.11р. відмовлено в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Метсо (Україна) до Криворізької митниці, Дніпропетровської митниці, Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення та стягнення коштів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.10р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.11р. - скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Направлення справи на новий розгляд мотивовано, тим, що в даній справі не перевірено, чи подавав позивач із самого податку всі необхідні та належні документи, які б позволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (першим методом), а також не надано оцінки обставинам, якими позивач обґрунтовував неможливість надання додаткових документів на вимогу митного органу та яку саме інформацію, яка не була б підтверджена документами, первісно наданими декларантом, мали підтвердити зазначені документи.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - 1- Дніпропетровської митниці ДФС, в судове засіданні, не з'явився, надавши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до заперечень на адміністративний позов, наявних в матеріалах справи, відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність Висновку митного органу, на підставі якого здійснюється повернення надмірно зарахованих до бюджету України митних та інших платежів, а отже підстави для такого повернення відсутні.

Представник відповідача - 3 - Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, в судове засідання, не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Міністерство доходів і зборів реорганізувано в Державну фіскальну службу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіс кальної служби», створено територіальні органи Державної фіскальної служби як юридичних осіб публічно го права, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311 «Про утворення територіа льних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», Наказу Державної митної служби України від 14.10.2010 р. № 1218 «Про оптимізацію структу ри митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей», яким припинено Криворізьку митницю шляхом приєднання її до Дніпропетровської митниці.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 р. № 346 «Про ліквідацію урядо вих органів» Державне казначейство України було ліквідовано. Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. №460/2011 «Про Положення про Державну казначейську службу України», було затверджено відповідне Поло ження та встановлено, що Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Дер жавного казначейства України - урядового органу державного управління, що діяв у системі Міністерства фі нансів України.

Судом встановлено, що на підставі контракту MСT-Sala/2009-06/UA від 28.07.2009р. та додатку №10 до даного контракту, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Метсо (Україна)"( далі -позивач) та Metso Minerals (Sala) (Швеція) позивачем було придбано на умовах - DDU м.Кривий ріг, товар, зокрема: імпеллер (№310045-М2), вартістю 5071,57 євро; вал(№31029-М3), вартістю 1148,60 євро; вал з корпусами підшипників (310326-М1), вартістю 3459,25 євро; вал(180642-М1) вартістю 842,00 євро.

13 травня 2010 року до вантажного відділу митного посту "Кривбас" Криворізької митниці від імені ТОВ "Метсо (Україна)"декларантом були подані вантажна митна декларація №113050000/2010/003858 та декларація митної вартості щодо ввезення в Україну наступних товарів: Імпеллер (№ 310045-М2) у кількості 12 штук, вартістю EUR 5071,57 за одиницю; Вал (№ 310329-M3) у кількості 6 штук, вартістю EUR 1148,60 за одиницю; Вал з корпусами підшипників (№ 31036-М13) у кількості 3 штук, вартістю EUR 3459,25 за одиницю; Вал (№ 180642-М1) у кількості 8 штук, вартістю EUR 842,00 за одиницю.

В даній декларації митної вартості позивачем було задекларовано вартість товарів у відповідності до вищезазначених умов контракту. У графах 7а та 7б декларації митної вартості декларантом було повідомлено про те, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, проте, ця обставина на ціну товару не вплинула.

25 травня 2010 року Криворізькою митницею прийнято рішення №113000006/2010/000406/1 про визначення митної вартості, оформлено картку відмови в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00606, внесено запис до вантажної митної декларації №113050000/2010/003858 про відмову в митному оформленні.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, на момент виникнення спірних правовідносин, визначав Митний кодекс України від 11.07.2002, № 92-IV, який регулював економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. (ст.259 Митного кодексу).

За змістом ст.260 Митного кодексу, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно ст.262 Митного кодексу, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до абзацу 1-2 ст.264 Митного кодексу, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.265 Митного кодексу, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження, визначає Прядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 20.12.2006, № 1766 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.(п.7 Порядку №1766).

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. (п.9 Порядку №1766).

Відповідно до абз.2 п.11 Порядку №1766, для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Пунктом 13 Порядку №1766 встановлено, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2010 року старшим інспектором відділу тарифів та митної вартості Сінагіною Л.В. до декларації митної вартості №113050000/2010/003858 було внесено запис про витребування додаткових документів, а саме: прайс-листа фірми виробника; калькуляції фірми-виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

25 травня 2010 року на підтвердження митної вартості товарів декларантом митному органу надано прайс-лист та калькуляцію фірми-виробника, про що в декларації внесено відповідний запис. Щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то позивачем було повідомлено про неможливість їх надання з огляду на закороткі строки для виготовлення на направлення до Криворізької митниці.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. (п.14 Порядку №1766).

Відповідно до змісту ст.264 Митного кодексу, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

У випадках, передбачених статтею 264 Митного кодексу України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку. Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку встановлюється Мінфіном. (п.15 Порядку №1766).

ВАТ «Північний гірничозбагачувальний комбінат», 31 травня 2010 року ТОВ «МЕТСО (УКРАЇНА) листом № 1/31 звернулося до Криво різької митниці із проханням провести митне оформлення товарів згідно наказу ДМСУ № 230 від 17 березня 2008 р, тобто випустити товари у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. При цьому ТОВ «МЕТСО (УКРАЇ НА) зобов'язалося надати документи, що підтверджують митну вартість товарів, не пізніше 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

31 травня 2010 року Криворізька митниця листом № 45-15-2/3076 повідомила ТОВ «МЕТСО (УКРАЇ НА)» про надання дозволу на проведення митного оформлення товарів під гарантійні зобов'язання у відпові дності до наказу ДМСУ № 230 від 17.03.2008 р.

02 червня 2010 року зазначені вище товари були оформлені відповідно до вантажної митної декла рації №113050000/2010/004456, декларації митної вартості №113050000/2010/004456.

При цьому вартість товарів була задекларована у відповідності до рішення про визначення митної вартості від 25 травня 2010 року: імпеллери - EUR 122760,00, вали - EUR 313937,69.

Відповідно до змісту п.10 Порядку №1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Судом встановлено, що 09.06.2010р. ТОВ «МЕТСО (УКРАЇ НА)» звернулося до Криворізької митниці із листом №3/09-06, про роз'яснення причини підвищення митної вартості товарів.

Листом Криворізької митниці від 08.07.10р. №45-04-1/4046, повідомлено, що декларантом надано не повний пакет документів, що були витребувані митним органом для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів, а саме: не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

21.06.2010р. ТОВ «МЕТСО (УКРАЇ НА)» направлено до Криворізької митниці додаткові документи, серед яких Висновок від 25.05.10р. №9/712 про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений ДП «Держзовнішінформ».

Листом Криворізької митниці від 02.08.10р. №45-04-2/4595 повідомлено, про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, оскільки: калькуляція затрат (імпеллер (№310045-М2), вал(№31029-М3), вал (310326-М1), вал(180642-М1) та прайс-лист оформлені з порушенням вимог п.12 Порядку №1766, а саме: 1) довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних характеристик товару, повинні містити реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки; 2) Висновок від 25.05.10р. №9/712 про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений ДП «Держзовнішінформ» свідчить про відсутність інформації, достатньої для проведення цінової експертизи.

Відповідно до змісту абз.7 ст.267 Митного кодексу, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Так, відповідно до положень статті 267 МК у випадку, якщо покупець та продавець є взаємопов'язаними особами, митна вартість імпортованого товару може бути визначена за ціною договору за умови, що такий характер відносин між продавцем та покупцем не вплинув на ціну товару. При цьому митний орган має повідомити декларанта про наявність у нього сумніву щодо впливу таких відносин на ціну товару та надати йому можливість довести відсутність такого впливу. Сумнів митного органу щодо відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну товару має бути обґрунтованим.

Як встановлено судом позивач та контрагент Metso Minerals (Sala) є пов'язаними особами. Однак, як вбачається з матеріалів справи, сумніву щодо впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну товару, у податкового органу не виникало.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Абз.1, 2 ст.273 Митного кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Відмовляючи у митному оформленні за основним методом, митницею не зазначено, які сумніви щодо складових митної вартості стали причиною для витребування у позивача саме таких додаткових документів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи, визначені у пункті 11 Порядку декларування для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі передбачені пунктом 11 зазначеного Порядку. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

При цьому, суд звертає увагу на те, що підставою для відмови у визначенні митної вартості товару за першим методом може бути неподання декларантом не будь-яких документів, а лише тих, які необхідні для усунення обґрунтованих сумнівів у достовірності або правильності всіх числових даних. Таким чином, неподання на вимогу митниці, у встановлений строк, додаткових документів не є достатньою підставою для коригування митної вартості.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні митної декларації надано всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а документи не містять сумнівів та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, суд вважає, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Об'єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем-1.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товарів, а отже воно підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів прийнята на підставі рішення про визначення митної вартості товару, яке прийняте з порушенням діючого законодавства, то суд прийшов до висновку про наявність підстав для скасування картки відмови.

Щодо позовних вимоги відносно стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТСО (УКРАЇНА)» надмірно сплаченого мита у сумі 139 645, 32 грн. та ПДВ в сумі 705 768,61грн., суд зазначає наступне.

Питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішення митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суд, постановляючи у справі, що розглядається, рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь Підприємства суми надмірно сплаченого ПДВ, фактично визначає митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підміняє митний орган.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року №21-439а13.

Як передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Дніпропетровську митницю ДФС правонаступника Криворізької митниці вчинити дії по поверненню надмірно сплаченого мита у сумі 139 645, 32 грн. та ПДВ в сумі 705768,61грн., а також зобов'язати Дніпропетровську митницю ДФС правонаступника Криворізької митниці вчинити дії по внесенню до оригіналу та електронної копії вантажної митної декларації №113050000/2010/004456 відповідних змін, є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької митниці №113000006/2010/000406/1 про визначення митної вартості товарів від 25 травня 2010 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113050000/0/00606 від 25.05.2010року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов