Постанова

від 03.02.2015 по справі 826/17668/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17668/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Куракіна Ю.В.,

представника відповідача - Сперкача С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капс Сервіс Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капс Сервіс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Капс Сервіс Груп» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо не реєстрації його як платника податку на додану вартість на підставі реєстраційної заяви 1-ПДВ від 03.10.2014, зобов'язати податковий орган вчинити дії щодо такої реєстрації з 01.11.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем під час вчинення оскаржуваних позивачем дій не було допущено порушення норм чинних нормативно-правових актів.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що ТОВ «Капс Сервіс Груп» 03.10.2014 подано до відповідача реєстраційну заяву за формою 1-ПДВ про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Листом від 10.10.2014 №50663/10/26-55-18-04 відповідачем повідомлено позивача про залишення його заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що, за висновком контролюючого органу, наведені в заяві відомості про місцезнаходження платника є недостовірними. При цьому, відповідач керувався пунктом 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 № 26.

Не погоджуючись із таким висновком і діями відповідача щодо не реєстрації його платником податку на додану вартість, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зазначає наступне.

Положеннями пункту 181.1 статті 181 та пункту 182.1 статті 182 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Відповідно до пунктів 183.3, 183.5 статті 183 Кодексу у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Зазначені особи можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних.

Згідно пункту 183.7 цієї норми заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до пункту 183.14 статті 183 Податкового кодексу України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до цієї норми порядок реєстрації платників податку на додану вартість на час спірних правовідносин визначений ІІІ розділом Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 № 26.

Пунктом 3.5 цього Положення передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (додаток 1). Заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Відповідно до пункту 3.8 Положення при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

З метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.

Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (для юридичних осіб, які подали заяву до контролюючого органу у спосіб, визначений в абзаці першому підпункту 1 пункту 3.5 цього розділу), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої) (пункт 3.9 Положення).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно не прийняв заяву позивача, виходячи з того, що відповідачем надано суду довідку від 10.10.2014 №5435/01/26-55-07-03 про те, що місцезнаходження платника податків не встановлено, а також повідомлення від 10.10.2014 №8718/26-55-18-05-14 до державного реєстратора про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма 18-ОПП) для вжиття останнім заходів у відповідності до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». У той же час, суд констатував, що позивачем не надано доказів на підтвердження достовірності відомостей про його місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1.

Обговорюючи такі висновки, судова колегія зазначає, що порядок встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків визначений розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року № 1588.

Пунктами 12.1 - 12.5 цього Порядку передбачено, що з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Підрозділи контролюючого органу:

стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи;

стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Стаття 19 вказаного Закону регулює порядок та підстави внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Аналіз приведених норм Порядку обліку платників податків і зборів дає підстави стверджувати, що повідомлення за формою N 18-ОПП, яке складається контролюючим органом на основі даних, отриманих від підрозділу податкової міліції, призначене для подальшого направлення до державного реєстратора.

У відповідності до абзацу 2 частини 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно частини 14 цієї норми у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Частиною 1 статті 18 цього Закону встановлено, що у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи приведені норми, надані відповідачем довідка від 10.10.2014 №5435/01/26-55-07-03 про те, що місцезнаходження платника податків не встановлено, та повідомлення від 10.10.2014 №8718/26-55-18-05-14 до державного реєстратора про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма 18-ОПП), не можуть являтись належними доказами відсутності платника податків за місцезнаходженням, адже дана обставина може підтверджуватись лише шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи наявна виписка з указаного Реєстру, з якої вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи позивача є адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1.

Також, у запереченнях проти позову, відповідачем зазначається про те, що 30 вересня 2014 року до нього надійшли відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «Капс Сервіс Груп» про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, місцезнаходження юридичної особи позивача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1 підтверджується відомостями з вищевказаного Єдиного державного реєстру, зокрема, наданим суду апеляційної інстанції витягом №19735459 від 09.12.2014.

Матеріали справи свідчать про те, що саме вказана адреса зазначалась позивачем у поданій податковому органу реєстраційній заяві платника податку на додану вартість, тобто ним вказувалась адреса, що відповідає підтвердженим відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія доходить висновку, що у відповідача не було законних підстав для висновків про недостовірність зазначених позивачем у згаданій заяві відомостей щодо його місцезнаходження та неприйняття у зв'язку з цим відповідної заяви на підставі пункту 3.9 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

На користь вказаного висновку також свідчить наступне.

Відповідно до пункту 183.8 статті 183 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пунктами 183.1, 183.3 - 183.7 цієї статті.

Так, положеннями статті 184 Податкового кодексу України визначено таку підставу для анулювання реєстрації як наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (пп. «ж» п. 184.1).

Зазначене вкотре підтверджує відсутність законних підстав для відмови в реєстрації особи платником податку на додану вартість чи для неприйняття його заяви у зв'язку з відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням допоки відповідні відомості не будуть внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, бездіяльність відповідача суперечить приписам частини 2 статті 19 Конституції України та статті 21 Податкового кодексу України.

Згідно п. 3.11 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість та п. 183.9 ст. 183 Податкового кодексу України у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ контролюючий орган зобов'язаний внести до Реєстру запис про реєстрацію такої особи як платника ПДВ з бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника ПДВ контролюючим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, контролюючий орган зобов'язаний внести до Реєстру запис про реєстрацію такої особи як платника ПДВ не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника ПДВ, зазначеного у його заяві.

Перебіг строку у 5 робочих днів, установленого для податкової реєстрації, розпочинається з першого календарного дня, що настає за днем отримання контролюючим органом заяви про реєстрацію платника ПДВ. У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

Враховуючи приведені норми, за відсутності підстав для відмови в реєстрації особи платником податку на додану вартість, у разі якщо платник в заяві зазначив бажану дату реєстрації, і така наступає пізніше 5-ти денного строку з дати надходження його заяви, контролюючий орган зобов'язаний зареєструвати дану особу у визначений платником день.

Як убачається із реєстраційної заяви платника податку на додану вартість, яка подавалась позивачем до контролюючого органу 03 жовтня 2014 року, як бажану дату реєстрації позивачем у ній вказано 01 листопада 2014 року. Відтак, за відсутності допущення відповідачем протиправної бездіяльності, позивач вправі був розраховувати на реєстрацію його платником податку з указаної дати.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

З огляду на викладене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом задоволення позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що в прохальній частині позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо не реєстрації його платником податку на додану вартість. Слід зазначити, що дії щодо не вчинення певних дій за своє суттю є бездіяльністю.

Тобто, позивач фактично оскаржує бездіяльність контролюючого органу щодо відповідної реєстрації.

Тому, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і ґрунтуються на помилковому застосуванні норм податкового законодавства.

Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню на підставі ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 1, 4 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капс Сервіс Груп» задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року скасувати .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Капс Сервіс Груп» задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Капс Сервіс Груп» як платника податку на додану вартість на підставі реєстраційної заяви 1-ПДВ від 03.10.2014.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вчинити дії щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Капс Сервіс Груп» платником податку на додану вартість з 01 листопада 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.