Постанова

від 04.02.2015 по справі 826/2482/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2482/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ТИС і КО" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ТИС і КО" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Приватне підприємство "ТИС і КО" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000212203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Приватне підприємство "ТИС і КО" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "ТИС і КО" з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Альта-Ком" за березень - вересень місяці 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 09 січня 2014 року № 7/26-52-22-03-14/34625280.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на суму 121 617,00 грн., в т.ч. у березні 2013 року на суму 26 140,00 грн., у квітні 2013 року на суму 27 985,00 грн., у червні 2013 року на суму 31 810,00 грн., у липні 2013 року на суму 5 833,00 грн., у серпні 2013 року на суму 20 498,00 грн., у вересні 2013 року на суму 9 351,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212203, згідно якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 152 021,25 грн. (за основним платежем - 121 617,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 404,25 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 п. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ВП "Фасадні системи" (Замовник) та ПП "ТИС і КО" (Виконавець, Підрядник) було укладено договір виконання робіт № 010213 від 25 лютого 2013 року, згідно умов якого Виконавець зобов'язувався за завданням Замовника виконати ремонтно-оздоблювальні роботи, реконструкцію фасадів за адресою: Україна, м. Київ, просп. Московський, 16, а Замовник зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.2 договору, розрахунки за цим Договором здійснювалися в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі виставлених ним рахунків.

Згідно п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору, Замовник зобов'язувався забезпечити технічне завдання для Виконавця на момент підписання цього Договору; прийняти належним чином виконані роботи та підписати акт приймання-передачі виконаних робіт.

Підпунктом 5.1 договору передбачено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється за актами приймання-передачі виконаних робіт та відповідно до правил та норм, що діють в Україні.

На підтвердження виконання вищевказаного договору, позивачем надано до суду належним чином завірені копії: податкових накладних № 2 від 12 квітня 2013 року, № 3 від 16 квітня 2013 року, № 4 від 17 квітня 2013 року, № 8 від 30 квітня 2013 року, рахунок-фактуру № СФ-0000016 від 08 квітня 2013 року, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000004, № ОУ-0000005, № ОУ-0000006, № ОУ-0000007, платіжних доручень № 1396 від 12 квітня 2013 року, № 1297 від 16 квітня 2013 року, № 1410 від 17 квітня 2013 року, № 1427 від 30 квітня 2013 року (Т.1. а.с. 42-55).

Як було зазначено судом першої інстанції, відсутність технічного завдання свідчить про те, що ремонтно-оздоблювальні роботи та реконструкція фасадів за адресою: Україна, м. Київ, просп. Московський, 16 взагалі не замовлялися позивачем.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в силу п. 4.2.1 договору № 010213 від 25 лютого 2013 року, обов'язок забезпечити технічне завдання для Виконавця покладено саме на Замовника, яким у даному випадку є ТОВ "ВП "Фасадні системи".

На виконання договору виконання робіт № 010213 від 25 лютого 2013 року, між ПП "ТИС і КО" (Замовник) та ТОВ "Альта-Ком" (Виконавець, Підрядник) було укладено договір виконання робіт № 0103 від 01 березня 2013 року, згідно умов якого Виконавець зобов'язувався за завданням Замовника виконати ремонтно-оздоблювальні роботи, реконструкцію фасадів за адресою: Україна, м. Київ, просп. Московський, 16, а Замовник зобов'язувався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Виконання вищевказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 259 від 12 березня 2013 року, № 458 від 20 березня 2013 року, № 736 від 19 березня 2013 року, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002, № ОУ-0000005, № ОУ-0000007 (Т.1 а.с.36-41).

Крім того, між ПП "ТИС і КО" (Покупець) та ТОВ Фірма "Капексбуд" (Постачальник) було укладено договір поставки № 1т/2013 від 03 січня 2013 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язувався на вимогу Покупця поставляти та передавати у власність Покупцеві будівельно-оздоблювальні матеріали (товар), а Покупець зобов'язувався приймати та оплачувати поставку вказаного товару.

На підтвердження факту отримання будівельно-оздоблювальних матеріалів від ТОВ "Капексбуд", позивачем надано копії рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, амортизаційних довідок, актів списання, карток обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, оборотно-сальдових відомостей, платіжних доручень (Т.1 а.с. 58-72).

Також, між ПП "ТИС і КО" (Замовник) та ТОВ "Капексбуд" (Підрядник) було укладено договір на виконання підрядних робіт від 15 липня 2013 року, згідно умов якого Замовник доручав, а Підрядник приймав на себе зобов'язання виконати фарбування дошки "Цедрал".

На підтвердження факту отримання вищевказаних підрядних робіт від ТОВ "Капексбуд", позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур та податкових накладних (Т.1 а.с. 101-122).

Крім того, до суду апеляційної інстанції позивачем надано належним чином завірені копії банківських виписок, які підтверджують здійснення розрахунків між ПП "ТИС і КО", ТОВ "ВП "Фасадні системи", ТОВ "Альта-Ком" та ТОВ "Капексбуд" (Т.2 а.с. 33-45).

Також, на підтвердження наявності приміщень та транспортних засобів, позивачем надано копії: договору оренди нежитлових приміщень № ОР-2 від 01 серпня 2012 року (строком дії до 01 серпня 2013 року), акт прийому-передачі майна в оренду, додаткову угоду до зазначеного договору від 01 серпня 2013 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 01 серпня 2014 року; договір оренди нежилого приміщення № 13/03/01 від 01 березня 2013 року (термін дії до 31 грудня 2013 року).

Слід також зазначити, що виконання умов договору № 010213 від 25 лютого 2013 року, укладеного між ТОВ "ВП "Фасадні системи" (Замовник) та ПП "ТИС і КО", предметом якого є виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, реконструкція фасадів за адресою: Україна, м. Київ, просп. Московський, 16, позивачем надано локальний кошторис № 2-1-1 (монтаж навісних вентильованих фасадів з алюмін-профілю), локальний кошторис № 2-1-1 (зовнішнє оздоблення фасадів), акт приймання виконаних будівельних робіт (підсумковий) за квітень місяць 2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи підтверджують вчинення позивачем дій спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, надання послуг, оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності з третіми особами.

Так, судом першої інстанції взято до уваги вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року у справі № 761/19615/13-к по обвинуваченню гр. Картатого С.А. (директора ТОВ "Альта-Ком") у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема протокол допиту свідка від 27 серпня 2013 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вищевказаним вироком не було надано оцінки господарській діяльності позивача та контрагента за період, що перевірявся.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року не може свідчити про умисел щодо вчинення неправомірних дій від імені ТОВ "Альта-Ком" саме під час здійснення господарських операцій з ПП "ТИС і КО".

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними у судовому порядку, або доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб Приватного підприємства "ТИС і КО".

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи податкового органу щодо заниження ПП "ТИС і КО" податку на додану вартість на суму 121 617,00 грн. у період, що перевірявся, є необґрунтованими та безпідставними.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "ТИС і КО" та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 23 січня 2014 року № 0000212203, а тому постанова суду підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТИС і КО" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТИС і КО" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 23 січня 2014 року № 0000212203.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст постанови виготовлено 09.02.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.