Постанова

від 11.03.2019 по справі 826/2482/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2019 року

Київ

справа №826/2482/14

адміністративне провадження №К/9901/7214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 (головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р., судді: Бєлова Л.В., Гром Л.М.)

у справі № 826/2482/14

за позовом Приватного підприємства ТИС і КО

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ТИС і КО (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 23.01.2014: № 0000212203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 121617,00 грн. за основним платежем та 30404,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 23.01.2014 № 0000212203.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм пунктів 198.1. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та залишити в силі постанову суду першої інстанції. ДПІ у своїй касаційній скарзі посилається на те, що апеляційним судом не було дано належної оцінки обставинам фіктивності діяльності ТОВ Альта-ком та ТОВ Капексбуд , що підтверджується вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 та поясненнями керівника та засновника ТОВ Капексбуд - ОСОБА_2

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на правильність застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки від 09.01.2014 № 7/26-52-22-03-14/34625280. Згідно з цим актом позивачем порушило норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 121617,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2013 року, внаслідок формування сум податкового кредиту за господарськими операціями з поставки товарів (послуг) від ТОВ Альта-ком та ТОВ Капексбуд , які не мали реального характеру.

За наслідками висновків акту перевірки ДПІ відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2014: № 0000212203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 121617,00 грн. за основним платежем та 30404,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем було сформовано показники податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові періоди на підставі податкових накладних, виписаних: від імені ТОВ Альта-ком з посиланням на поставку позивачу підрядних послуг за договором виконання робіт від 01.03.2013 № 0103; від імені ТОВ Капексбуд з посиланням на поставку товару (будівельні матеріали) за договором поставки від 03.01.2013 №_1т/2013 та поставку підрядних послуг за договором на виконання підрядних робіт від 15.07.2013.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з реального характеру поставки позивачу товарів (послуг) від ТОВ Альта-ком та ТОВ Капексбуд . Вказані висновки судів зроблені на підставі оцінки доданих позивачем у суді першої інстанції до матеріалів справи копій: актів здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, а також доданих позивачем у суді апеляційної інстанції копій: банківських виписок по рахунку позивача; доказів на підтвердження наявності приміщень та транспортних засобів: копії договорів оренди нежитлових приміщень, акту приймання-передачі майна в оренду; а також доказів використання послуг та товарів. отриманих від ТОВ Альта-ком та ТОВ Капексбуд для виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ ВП Фасадні системи . Даючи оцінку висновку суду першої інстанції щодо оцінки вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 у справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_3 (керівник ТОВ Альта-ком ) визнано винним у вчиненні злочину. передбаченого частиною 5 ст. 27, частиною 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, апеляційний суд вказав, що ним не було дано оцінки господарській діяльності позивача та ТОВ Альта-ком за період, що перевірявся; а тому вирок не може свідчити про наявність умислу на вчинення неправомірних дій від імені ТОВ Альта-ком саме під час здійснення господарських операцій з позивачем.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись.

Заперечуючи проти адміністративного позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальний характер поставки позивачу від ТОВ Альта-ком та ТОВ Капексбуд товарів та послуг, позбавляють документи, виписані з посиланням на операції з поставки між позивачем і цими постачальниками, значення доказів права позивача на збільшення податкового кредиту в податковому обліку. Так контролюючий орган звертав увагу суду на те, що первинні документи від вищевказаних постачальників підписані невідомими особами. На підтвердження цих обставин ДПІ додала до матеріалів справи вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 у справі № 761/19615/13-к, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 ст. 27, частиною 1 ст. 205 КК України; а також протокол допиту свідка від 27.08.2013. Так у вказаному вироці було встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрував ТОВ Альта-Ком за грошову винагороду, без наміру здійснювати господарську діяльність та усвідомлюючи, що вказане товариство буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності невідомими особами. Аналогічного змісту пояснення ОСОБА_2 (керівник ТОВ Капексбуд ) були зафіксовані у протоколі допиту свідка від 27.08.2013.

Вказані докази та обставини судом першої інстанції були оцінені як свідчення відсутності реального характеру поставки позивачу від ТОВ Альта-ком та ТОВ Капексбуд підрядних послуг та товарів; позбавляють документи, які підписані з посилання на правочини з цими контрагентами, значення доказів виникнення у позивача права на збільшення сум податкового кредиту в податковому обліку. Такі висновки суду першої інстанції були зроблені також із врахуванням ненадання позивачем у суді першої інстанції, не зважаючи на витребування цих доказів судом, доказів транспортування товару позивачу, копій журналів обліку довіреностей як доказу підтвердження отримання товару, доказів наявності складських приміщень, необхідних для зберігання поставлених товарів; належно завірених доказів оплати за товари та послуги. Тоді як апеляційним судом усупереч нормам частини 2 ст. 195 КАС України (у редакції. чинній на дату ухвалення постанови апеляційного суду), від позивача було прийнято та оцінено докази, які не були надані при розгляді у суді першої інстанції за відсутності умов, з якими вищевказана норма дозволяє суду апеляційної інстанції досліджувати такі докази - відхилення їх судом першої інстанції або встановлення обставин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції. Оцінка доказів судом першої інстанції відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до частини 1 ст. 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 за № 1333/20071 (втратив чинність 01.03.2014), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Висновок суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, при вирішенні спору відповідає вищевказаним позиціям Верховного Суду України, а отже у апеляційного суду не було підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 352 , 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко