Рішення

від 08.10.2007 по справі 2-128/2007

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-128/2007 p

Справа

№2-128/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08

жовтня   2007 року    Красноокнянський районний суд Одеської області

у складі

головуючого судді                 ЧЕБОТАРЕНКО

О.Л.

при

секретарі                                        ЧАПОВСЬКІЙ

О.О.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду в с. м. т.Красні Окни цивільну

справу за

позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1.

звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування матеріальних збитків

у сумі 270 грн та моральної шкоди у сумі 1100 грн,  посилаючись на те ,  що 02 серпня 2006 року ОСОБА_2. із його

домогосподарства в АДРЕСА_1 скоїв таємне викрадення грошей та майна на загальну

суму 1161 грн. Вироком Красноокнянського районного суду від 16 лютого 2007 року

ОСОБА_2. був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого  ст. 185 ч.3 КК України.

У

зв»язку із цим позивач просив стягнути з відповідача завдану йому моральну

шкоду у розмірі 1100 грн , так як винними діями ОСОБА_2. йому була завдана

моральна шкода як власнику , тому що було порушено його звичний спосіб життя,

він переніс моральні страждання у зв»язку з самим фактом злочину відносно

нього; він позбавлений деякий час права користуватися своїми грошами ,  а він , 

до того ж,  є пенсіонером.

Крім

того, ним були витрачені кошти на поїздки до міліції, суду;в ці дні він

витрачав кошти на харчування і тому він просив стягнути його витрати у сумі 270

грн, а також відшкодувати його витрати на правову допомогу та витрати

інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В  судовому засіданні позивач наполягав на

заявленому позові,  а в подальшому просив

розглядати справу у його відсутність.

Відповідач

і представник відповідача позов не визнали , пояснивши , що те, що було

викрадено, повернуто позивачу у повному обсязі; доказів завдання шкоди позивач

не навів і, крім того, у відповідача відсутнє майно, на яке може бути звернено

стягнення. В подальшому відповідач і представник відповідача просили розглядати

справу у їх відсутність.

Судом

встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами

справи встановлено,  що вироком

Красноокнянського районного суду від 16 лютого 2007 року ОСОБА_2. був визнаний

винним у скоєнні злочину, передбаченому 

ст. 185 ч.3 КК України ,  а саме у

скоєнні таємного викрадення із домогосподарства ОСОБА_1. грошей та майна

загальною вартістю 1161 грн./а.с.  11-13

/

Відповідно

до ч.4  ст. 61 ЦПК України вказані

обставини не підлягають доказуванню,  так

як вирок суду відносно ОСОБА_2. вступив в законну силу і є обов"язковим

для суду,  що розглядає справу про

цивільно-правові наслідки дій особи, 

стосовно якої ухвалено вирок.

Відповідно

до  ст. 48 Закону України « Про

власність» ,   ст.  ст. 23, 386, 1167 ЦК України

власник,  права якого порушені , та

особа, якій завдана моральна шкода неправомірними діями іншої особи,  має право на відшкодування завданої йому

моральної шкоди.

Так

,  судом встановленого позивачу ,  як власнику було завдано моральну шкоду у

зв"язку з порушенням його права власності на майно,  обумовленими 

ст.  317 ЦК України,  у зв"язку з чим він був деякий час

позбавлений можливості користуватися належним йому майном,  відносно нього було скоєно злочин і він

переніс у зв"язку з цим душевні страждання і,

будучи особою похилого віку / а.с. 

9-10 /,  змушений

був застосовувати додаткові зусилля для організації свого приватного житті і

тому відповідно до роз"яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №

4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування

моральної /немайнової/ шкоди " та вимог 

ст.  ст. 23, 386, 1167 ЦК України

,  враховуючи вимоги розумності та

справедливості, суд вважає що в цій частині позов підлягає задоволенню.

Посилання

відповідача на те, що у нього немає майна, достатнього для відшкодування шкоди

не можуть бути прийняті до уваги,  так як

відповідно до  ст.  1178 ЦК України неповнолітня особа відповідає

за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах,  а у разі відсутності у неповнолітнього

майна,  достатнього для відшкодування

завданої нею шкоди , ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає , або

у повному обсязі її батьками або піклувальниками , якщо вони не доведуть , що

шкода завдана не з їх вини.

Таким

чином,  завдану відповідачем ОСОБА_2.

шкоду слід стягнути з матері неповнолітнього відповідача - ОСОБА_3, яка

належним чином повідомлялася про день та час слухання справи, однак просила

розглянути справу у її відсутність.

Доказів

того, що шкода неповнолітнім відповідачем ОСОБА_2. завдана не по вині матері

неповнолітнього ОСОБА_2- ОСОБА_3.- останньою не надано.

Відповідно

до  ст. 88 ЦПК України з відповідача на

користь позивача слід стягнути витрати, 

пов"язані з оплатою правової допомоги позивачу/ а.с.  3 /,  витрати

на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи/ а.с. 2/ , а в доход

держави - судовий збір.

Що

стосується стягнення витрат позивача на здійснення поїздок до органів

досудового слідства , суду у зв"язку із розглядом кримінальної

справи,  то за своєю природою ці витрати

є судовими витратами і,  відповідно до

ч.4  ст. 92 КПК України, зазначені

виплати провадяться з коштів органів дізнання , досудового слідства і суду.

Порядок

виплати і розмір сум, що підлягають виплаті , визначається Інструкцією про

порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що

викликаються до органів дізнання, попереднього слідства , прокуратури, суду,

або до органів, в провадження яких перебувають справи про адміністративні

правопорушення,  та виплати державним

науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками

функцій експертів і спеціалістів затверджених постановою Кабінету Міністрів

України № 710 від 01 липня 1996 року зі змінами від 26 липня 2001 року.

Відповідно

до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду від 07.07. 1995 року № 11 із змінами

,  внесеними Постановою Пленуму

Верховного Суду № 12 від 03.12.19997 року " Про відшкодування витрат на

стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових

витрат", стягнення із засудженого безпосередньо на користь потерпілого

витрат , пов"язаних з їх явкою за викликом ,  є неприпустимим.

Тому в цій

частині позову позивачу ОСОБА_1. слід відмовити.

Керуючись  ст. 

ст.  23, 317, 1167 , 1178 ЦП України,  ст. 48 Закону України "Про

власність",  постановою Пленуму

Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у

справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди ",  п.11 постанови Пленуму Верховного Суду від

07.07. 1995 року № 11 із змінами , 

внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 від 03.12.19997 року

" Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла

від злочину, та судових витрат", ч.4 

ст. 92 КПК України ,  Інструкцією

про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що

викликаються до органів дізнання, попереднього слідства , прокуратури, суду,

або до органів, в провадження яких перебувають справи про адміністративні

правопорушення,  та виплати державним

науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками

функцій експертів і спеціалістів затверджених постановою Кабінету Міністрів

України № 710 від 01 липня 1996 року зі змінами від 26 липня 2001 року.

ст.  ст. 10, 11 209, 212-215 ЦПК України

,  суд

ВИРІШИВ    :

Позов ОСОБА_1

задовольнити частково .

Стягнути

з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 1100 /одну тисячу сто/ грн у рахунок відшкодування

моральної шкоди ,  завданої її

неповнолітнім сином ОСОБА_2.

Стягнути

з ОСОБА_2 175 / сто сімдесят п"ять / грн судових витрат на користь ОСОБА_1

.

Стягнути з

ОСОБА_2 у доход держави судовий збір у розмірі 17 гпн.

На

рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з

дня проголошення рішення , а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляцію,  які

подаються в апеляційний суд Одеської області через Красноокняняський районний

суд,  або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.