Постанова

від 05.02.2015 по справі 910/24216/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р. Справа№ 910/24216/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Доброгорська М.Е. - за дов.

від відповідача: Федосюк І.О. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014

у справі № 910/24216/14 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей»

про стягнення 160 611, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» (далі, позивач або ТОВ «Едіпресс Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» (далі, відповідач або ТОВ «Світ Преси-Одісей») про стягнення 160 611, 95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором поставки від 01.02.2012 № 2645DD грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 160 611,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24216/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна» основну заборгованість в сумі 160 611,95 (сто шістдесят тисяч шістсот одинадцять) грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 212,24 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 24 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24216/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом були порушені процесуальні норми при розгляді справи, а саме прийнято рішення за відсутності його представника, якого не було повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання.

За твердженнями скаржника, видаткові накладні, на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки у них відсутні такі обов'язкові реквізити, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та не зазначено документів на підтвердження їх повноважень.

Також, апелянт наголосив на тому, що видаткові накладні № 00000005024 від 12.08.2014, № 00000005074 від 12.08.2014, № 00000005196 від 19.08.2014, № 00000005335 від 26.08.2014 взагалі не містять будь-яких підписів і печаток сторін, що отримували товар.

Відтак, копії накладних, долучених до матеріалів справи, не встановлюють та не підтверджують факт здійснення поставки товару позивачем відповідачу та не можуть прийматись судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 апеляційну скаргу відповідача у справі прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2015.

03.02.2015 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. До відзиву позивач також додав копії актів звірки взаєморозрахунків та копії видаткових накладних.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, 01.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Україна», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей», як покупцем, укладено Договір поставки № 2645ВВ (далі, Договір), відповідно до пункту 1.2. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача друковану продукцію (далі, товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти друковану продукцію і сплатити за неї певну суму.

Згідно умов пункту 1.3. Договору позивач зобов'язується поставляти відповідачеві, а відповідач приймати та розповсюджувати через роздрібну мережу та іншими способами друковану продукцію та оплачувати її в асортименті, за цінами та в кількості, що визначається в Додатках до цього Договору, заявках, та зазначаються у видаткових накладних на друковану продукцію.

Позивач зобов'язаний надавати відповідачу друковану продукцію згідно умов цього Договору у місці призначення, передбаченому пунктом 4.2. цього Договору. Зобов'язання позивача по наданню друкованої продукції вважаються виконаними в повному обсязі в момент підписання сторонами видаткової накладної при поступленні друкованої продукції в місце поставки (пункт 3.1.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що відповідач приймає та оплачує позивачеві поставлену продукцію по вартості, що визначена згідно Прайс-листа та інших умов цього Договору, загальна вартість поставки вказується у видаткових накладних .

Відповідно до пункту 5.3. Договору відповідач повинен оплатити Друковану продукцію шляхом безготівкової оплати на рахунок позивача відповідно до умов цього Договору. Зобов'язання відповідача при оплаті друкованої продукції згідно умов цього Договору вважається виконаними в день зарахування відповідних коштів на рахунок позивача. Умови оплати друкованої продукції, що поставляється згідно Договору, визначені та затверджені сторонами у Додатку № 3 до даного Договору. У випадку порушення строків оплати друкованої продукції (як в цілому так і окремих її етапів) що була відвантажена відповідачу згідно умов цього Договору, позивач має право припинити відвантаження всього асортименту чи його частини ( на вибір позивача) друкованої продукції відповідачеві до повної оплати заборгованості та сплати штрафних санкцій і здійснювати подальше відвантаження Друкованої продукції на умовах попередньої оплати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 215 258,95 грн., а відповідачем повернуто товар на суму 39 647,00 грн. та сплачено за поставлений товар 15 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 160 611,95 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема про поставку товару відповідачу на загальну суму 215 258,95 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи видатковими накладними (том 1, а.с.43-59).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 15 000,00 грн. та повернуто товар на суму 39 647,00 грн. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 160 611,95 грн. (215 258,95 грн. - 15 000 грн. - 39 647,00 грн. = 160 611,95 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви, враховуючи положення Договору, є таким, що настав.

Посилання скаржника на те, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні не можуть прийматись судом до уваги як доказ по справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних, завірених штампом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей».

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі №5023/5085/12.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

При цьому колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей».

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Також, колегія суддів зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності, на яку посилається відповідач, є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

Окрім того, позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додані акти звірки взаєморозрахунків між сторонами № 858 станом на 31.05.2014, № 1082 станом на 30.06.2014 та № 1170 станом на 31.07.2014, підписані відповідачем з проставленням печатки. Підписавши вказані акти без зауважень, відповідач тим самим вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання позивачем зобов'язань за видатковими накладними.

Твердження скаржника про відсутність на деяких видаткових накладних підписів відповідача і печаток сторін спростовуються матеріалами справи, а саме копіями вказаних видаткових накладних, доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, підписаних сторонами та завірених печатками підприємств.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки рішення було прийняте за відсутності його представника, який не знав про дату, час і місце проведення судового засідання не приймаються судом до уваги, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 3-4). Натомість, відповідач своїм правом надати суду відзив на позовну заяву не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Преси-Одісей» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24216/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі № 910/24216/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24216/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко