Постанова

від 27.04.2015 по справі 910/24216/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа№ 910/24216/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рудченка С.Г.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Доброгорська М.Е., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Преси-Одісей"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014

у справі № 910/24216/14 (головуючий суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіпресс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Преси-Одісей"

про стягнення 160 611,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРЕСИ - ОДІСЕЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІПРЕСС УКРАЇНА" основну заборгованість в сумі 160 611,95 грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 212,24 грн. 24 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Преси-Одісей" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року (головуючий Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України 26.03.2015 у справі №910/24216/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Преси-Одісей" задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року у справі № 910/24216/14 скасовано.

Справу № 910/24216/14 передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 р., відповідно до підпункту 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/24216/14 .

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРЕСИ - ОДІСЕЙ" по справі №910/24216/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді по справі Зубець Л.П. на лікарняному, призначено повторний авторозподіл справи № 910/24216/14.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРЕСИ - ОДІСЕЙ" по справі №910/24216/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Ткаченко Б.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРЕСИ - ОДІСЕЙ" на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.04.2015.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 № 910/24216/14 у справі № 910/24216/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРЕСИ - ОДІСЕЙ" на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 прийнято до провадження.

27.04.2015 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим, відповідно до ст. 75 ГПК України, здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

27.04.2015 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

01.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДІПРЕСС УКРАЇНА", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПРЕСИ - ОДІСЕЙ", як покупцем (відповідач) було укладено договір поставки № 2645ВВ (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача друковану продукцію (далі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язується прийняти друковану продукцію і сплатити за неї певну суму.

За своєю правовою природою договір є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 1.3. договору позивач зобов'язується поставляти відповідачеві, а відповідач приймати та розповсюджувати через роздрібну мережу та іншими способами друковану продукцію та оплачувати її в асортименті, за цінами та в кількості, що визначається в Додатках до цього Договору, заявках, та зазначаються у видаткових накладних на друковану продукцію.

Згідно п. 3.1.1. договору позивач зобов'язаний надавати відповідачу друковану продукцію згідно умов цього Договору у місці призначення, передбаченому п. 4.2 цього Договору. Зобов'язання позивача по наданню друкованої продукції вважаються виконаними в повному обсязі в момент підписання Сторонами видаткової накладної при поступленні друкованої продукції в місце поставки.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що відповідач приймає та оплачує позивачеві поставлену продукцію по вартості, що визначена згідно Прайс-листа та інших умов цього Договору, загальна вартість поставки вказується у видаткових накладних .

В п. 10.4. договору сторони погодили, що строк його дії до 21.12.2012 року.

Однак, п. 10.5. договору сторони погодили, що у випадку, якщо за один місяць до припинення дії договору жодна із сторін не заявить про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах до моменту надсилання повідомлення однією із сторін про припинення цього договору. Таке повідомлення надсилається за місяць до дати припинення та має бути письмовим і надісланим рекомендованим чи цінним листом, переданим кур'єром.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник з в'язку з тим, що позивач поставив відповідачу у період квітень 2014 року - серпень 2014 року на підставі видаткових накладних (а.с. 44-59) товар, на суму 215.258,95 грн., а протягом червня 2014 - вересень 2014 року на підставі накладних про повернення постачальнику (а.с. 60-78) повернув товар на суму 39.647,00 грн. та сплатив 15.000,00 грн., в зв'язку з чим на час розгляду справи у останнього наявний борг в розмірі 160611,95 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року у справі № 910/24216/14 Вищий господарський суду України в постанові від 26.03.2015 зазначив наступне.

Місцевий господарський суд у порушення вищезазначених вимог процесуального права прийняв як належні докази видаткові накладні № 00000005024 від 12.08.2014 року, № 00000005074 від 12.08.2014 року, № 00000005196 від 19.08.2014 року, № 00000005335 від 26.08.2014 року, не перевіривши наявність на перелічених документах підпису представника відповідача та печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Преси-Одісей" (а.с. 56-59).

Апеляційний господарський суд у порушення норм процесуального права в оскарженій постанові не зазначив підстав прийняття додаткових доказів (видаткових накладних, доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу) (а.с. 140-143) та не з'ясував причини їх неподання позивачем до місцевого господарського суду.

Крім того, апеляційна інстанція також у порушення приписів ст. 43 ГПК України прийняла в якості доказу видаткову накладну № 00000005074 від 12.08.2014 року (а.с. 57), не перевіривши, чи є такий доказ належним, у розумінні ст. 34 ГПК України з огляду на відсутність на накладній підпису представника відповідача.

Так, 27.04.2015 представником позивача в судовому засіданні для огляду було надано суду оригінали видаткових накладних № 00000005024 від 12.08.2014 року, № 00000005074 від 12.08.2014 року, № 00000005196 від 19.08.2014 року, № 00000005335 від 26.08.2014 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Також, представником позивача було пояснено суду, що неможливість подання копії зазначених накладних до позовної заяви зумовлена тим, що позивач їх отримав вже після винесення оскаржуваного рішення, які надійшли до нього разом з нереалізованими примірниками видань, які відповідач продовжував повертати позивачу відповідно до умов договору.

Таким чином, позивача обґрунтував належними чином неможливість подання суду першої інстанції видаткових накладних № 00000005024 від 12.08.2014 року, № 00000005074 від 12.08.2014 року, № 00000005196 від 19.08.2014 року, № 00000005335 від 26.08.2014 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, з причин, що не залежали від нього.

Суд відмічає, що накладні які наявні в матеріалах справи відповідають вимогам, які ставляться до первинних та зведених облікових документів згідно з ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому підтверджують отримання скаржником продукції на підставі договору.

До того ж, накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар, а часткова оплата скаржником, за поставлений товар свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

До того ж, відповідач не заперечує отримання ним товару від позивача на підставі договору про що свідчать накладні про повернення постачальнику товару (а.с. 60-78), в яких наявне посилання саме на договір поставки від 01.02.2012 № 2645ВВ.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір поставки (купівлі-продажу) є оплатним, а обов'язок відповідача за договором оплатити отриманий товар виникає згідно з положеннями Закону.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що договір на підставі п. 10.5. був пролонгований.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Отже, факт наявності порушення договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

При доведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що під час виконавчого провадження він не позбавлений права надати судовому виконавцю докази які підтверджують сплату ним заборгованості та/або докази повернення позивачу товару на відповідну суму, що є підставою для зменшення стягуваної суми.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Преси-Одісей" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/24216/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/24216/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді С.Г. Рудченко

О.Ф. Синиця