Рішення

від 10.02.2015 по справі 903/1288/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2015 р. Справа № 903/1288/14

за позовом Приватної фірми "ТЕХНІКА"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод"

про стягнення 260 954,17 грн. (згідно уточненого розрахунку)

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Яловенко В.В., довір. №1 від 19.01.2015р., Кучма В.Ю., довір. №1 від 19.01.2015р.

від відповідача: Ворошик С.О., довір. №21/01 від 21.01.2015р.

В судовому засіданні 27.01.2015р. оголошувалась перерва до 03.02.2015р. для надання позивачем доказів часткової сплати відповідачем заборгованості, обґрунтування нарахування пені за останні 6 місяців. Перерву було продовжено до 04.02.2015р. для письмового уточнення позивачем позовних вимог в зв'язку з поданими 03.02.2015р. розрахунками інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Суть спору: Приватна фірма "ТЕХНІКА" в поданій до суду 22.12.2014р. позовній заяві та його представники в судовому засіданні 27.01.2015р. просили суд стягнути з ПАТ"Гнідавський цукровий завод" 261 531,91 грн., в тому числі: інфляційні втрати в сумі 80 188,04 грн. за період з жовтня 2013р. по грудень 2014р., 3% річних в сумі 17 009,80 грн., нарахованих за період з вересня 2013р. по грудень 2014р., 38 584,17 грн. пені, нарахованої за період з липня 2014р. по грудень 2014р. ("за останні 6 місяців" як зазначено в розрахунку а.с.4), а також 123 576,90 грн. збитків у вигляді сплачених банківських відсотків за період з 01.08.2013р. по 01.12.2014р. за кредитним договором з ПАТ"Універсал Банк".

Підставою нарахування вказаних сум позивач зазначив невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу автомобіля від 29.07.2013р., на купівлю якого ним було взято кредитні кошти в Банку та в послідуючому несвоєчасне повернення відповідачем сплаченої вартості автомобіля в сумі 500 000грн., яка на момент заявлення позову залишається непогашеною в сумі 197 833 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 26.01.2015р., який було оголошено в судовому засіданні 27.01.2015р., позовні вимоги визнавав частково, надавши свій розрахунок інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, згідно якого визнає нарахування інфляційних втрат та 3% річних по 24.04.2014р., тобто по день прийняття Рівненським апеляційним господарським судом постанови у справі №903/989/13, якою на 12 місяців розстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. Вважає, що дотримання ПАТ"Гнідавський цукровий завод" графіка сплати розстрочених судом сум не дає позивачу підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, у відзиві ПАТ"Гнідавський цукровий завод" здійснив розрахунок пені за період прострочення грошової вимоги позивача з 24.09.2013р. по 24.03.2014р., який у позові до стягнення позивачем не заявлявся.

Також відповідач повністю заперечує позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді сплачених відсотків по кредиту як безпідставно заявлених, просить зменшити на 50% визнані ним інфляційні втрати, 3% річних та нараховану ним же пеню (з 74 864,36 грн. до 37 432,18 грн.).

27.01.2015р. судом було розпочато розгляд справи по суті заявлених у позові вимог.

При дослідженні у судовому засіданні правомірності нарахованих позивачем сум із врахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем у спірному періоді, виникла необхідність в підтвердженні дат і сум надходження коштів від відповідача, в зв'язку з чим була оголошена перерва до 03.02.2015р. до 11:00 год.

02.02.2015р. позивачем на адресу суду були подані уточнені розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені з наданням в підтвердження банківських документів.

Також було подано клопотання про стягнення з відповідача 7 500 грн. витрат на послуги адвоката.

При цьому в судове засідання 03.02.2015р. позивач не подав уточнення позовних вимог, які згідно наданих 02.02.2015р. розрахунків містили явну різницю із заявленими у позові вимогами (крім суми збитків у вигляді сплачених Банку відсотків).

Для надання позивачем письмових уточнень змін, які містилися у поданих 02.02.2015р. розрахунках, судом було продовжено перерву до 04.02.2015р.

Згідно поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог збільшено вимогу про стягнення інфляційних втрат з 80 181,04 грн. до 89 181,04 грн. та зменшено вимогу по стягненню 3% річних із 17 009,80грн. заявлених у позові до 15 785,27грн. в уточненій сумі. При цьому період їх нарахування позивачем не змінено. Змінені суми позивач мотивує врахуванням конкретних дат часткових проплат відповідачем заборгованості.

Право позивача до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог регламентовано ст. 22 ГПК України, а тому суд розглядає уточнені позивачем вимоги, а саме: стягнення інфляційних втрат в сумі 89 181,04 грн. та стягнення 15 785,27 грн. - 3% річних.

Як зазначалось вище, позивач у позовній заяві та його представники в судовому засіданні 27.02.2015р. просили стягнути з відповідача пеню за невиконання грошових зобов'язань, яка нараховувалась "за останні 6 місяців" перед зверненням до суду ( з липня по грудень 2014р.).

В поданих уточненнях позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 32 410,96 грн. яку нараховує за період з 24.09.2013р. по 24.03.2014р. з посиланням на порушення відповідачем строку поставки автомобіля, за що сторони у п.4.2 договору купівлі-продажу передбачили стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Фактично позивач по пені змінив не лише її предмет, але і підстави нарахування.

При цьому суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається

Крім того, відповідно до ст. 22 ГПК України право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання до суду відповідної заяви, яка за формою та змістом має узгоджуватись із ст. 54 ГПК України.

Пленум ВГС України в постанові №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначив, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Із врахуванням наведеного суд відмовляє в задоволенні заяви позивача, поданої 03.02.2015р. про стягнення пені за непоставку автомобіля, передбаченої п.4.2 договору.

Суд також констатує, що позивач не відмовився від стягнення заявленої раніше пені, а новий перерахунок пені згідно уточнення позовних вимог вважає лише зменшенням її розміру.

ПАТ"Гнідавський цукровий завод" 03.02.2015р. подав заяву "про уточнення відзиву", згідно якої просить відмовити в стягненні заявленої у позові пені, мотивуючи тим, що сторонами у договорі купівлі-продажу автомобіля не передбачалась відповідальність за несвоєчасне повернення постачальником коштів, отриманих в якості передоплати.

З врахуванням вищевикладеного предметом даного спору є стягнення 89 181,04 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013р. по грудень 2014р., 15 584,27 грн. - 3% річних за період з 24.09.2013р. по 31.12.2014р., 38 584,17 грн. - пені за період з липня по грудень 2014р., які нараховані за несвоєчасне повернення коштів за непоставлений автомобіль, а також 123 576,90 грн. збитків у вигляді сплачених Банку відсотків, нарахованих на отриманий кредит в сумі 500 000 грн. на купівлю у відповідача автомобіля, зобов'язання по поставці якого останній не виконав.

Дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду ґрунтується на наступному:

Як встановлено рішенням господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі №903/989/13 за позовом Приватної фірми "Техніка" до Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" про стягнення 500 000 грн., залишеним в силі, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р., 29.07.2013р. між (покупцем) позивачем - підприємством ПФ"Техніка" та (постачальником) відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Гнідавський цукровий завод" було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №29/07.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язався поставити автомобіль RENAULT KERAX 420, № кузова VFG33FV000102609 на загальну суму 500 000грн., а покупець зобов'язався оплатити на банківський рахунок постачальника згідно виписаних видаткових та податкових накладних (п.2.1. договору). Згідно пунктів 3.1, 3.2 даного договору передбачено, що покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника. Умови поставки - транспортом покупця, протягом 15 днів з дня надходження коштів на р/р продавця.

На виконання умов договору покупець - Приватна фірма "Техніка" здійснила попередню оплату в сумі 500 000 грн. Дана обставина підтверджена платіжним дорученням № 000000003 від 01.08.2013р. , податковою накладною №8 від 01.08.2013р. та рахунком на оплату оплату №751 від 01.08.2013р.

Однак, як констатовано в рішенні суду, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач - Публічне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" поставку товару не здійснило.

Позивачем на адресу відповідача надсилались вимога за № 10 від 29.08.2013р. про повернення коштів і відмову від договору, але останнім залишена без відповіді та задоволення.

Вказаним рішенням суду було задоволено позов ПФ"Техніка" про стягнення з ПАТ"Гнідавський цукровий завод" 500 000грн. заборгованості.

Позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних, починаючи з 24.09.2013р., тобто з дати, коли він звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у зв'язку з непоставкою автомобіля.

Право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку непередачі продавцем товару, який отримав суму попередньої оплати, регламентовано ч.2 ст.693 ЦК України.

Отже, заявлену позивачем вимогу про повернення суми попередньої оплати - 500 000грн. слід розглядати як грошове зобов'язання боржника.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно, нарахування позивачем з моменту звернення до суду з позовом про стягнення попередньої оплати у справі №903/989/13 інфляційних втрат за період з жовтня 2013р. - по грудень 2014р. в сумі 89 681,04 грн. та 3% річних в сумі 15 785,27 грн. за період з 24.09.2013р. по 31.12.2014р ґрунтується на наведеній нормі.

Посилання ПАТ "Гнідавський цукровий завод" на те, що інфляційні втрати та 3% річних повинні нараховуватись по 24.04.2014р. - дату прийняття Рівненським апеляційним господарським судом постанови про розстрочку виконання рішення суду є помилковим, оскільки вказаною постановою в порядку ст. 121 ГПК України розстрочено виконання рішення суду, а не зобов'язання відповідача повернути кошти, яке в силу приписів ст.693, ст. 530 ЦК України повинно було бути виконаним в 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги про повернення коштів.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 38 584,17 грн. яка нарахована за прострочення повернення заборгованості за період з липня по грудень 2014р. задоволенню не підлягає, оскільки позивач ні в позові, ні в усних поясненнях представників не обґрунтував підстав її нарахування. Посилання позивача на ч.3 ст. 549 ЦК України як на підставу нарахування пені по даному позову не може бути прийняте судом до уваги, оскільки ч.3 ст. 549 ЦК України дає визначення поняття пені, а не підстави її нарахування.

Щодо стягнення заявлених позивачем збитків в сумі 123 756,90 грн. у вигляді сплачених Банку відсотків, нарахованих станом на 11.12.2014р. на кредитні кошти в сумі 500 000 грн., які позивач отримав на покупку автомобіля у відповідача та перерахував останньому вказану суму, суд зазначає наступне:

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 вказаного Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Сплачені Банку відсотки по кредиту позивач пов'язує невиконанням ПАТ"Гнідавський цукровий завод" господарського зобов'язання по договору купівлі-продажу автомобіля, а саме його непоставкою.

Відмовляючи в стягненні сплачених позивачем банку відсотків суд виходить з того, що поставка відповідачем автомобіля жодним чином не зупинила б нарахування та сплату позивачем відсотків по кредитному договору, який фактично був укладений зі строком погашення кредиту - 5 років.

Крім того, судом також враховано, що автомобіль RENAULT KERAX 420, № кузова VFG33FV000102609 на момент укладення договору так і на момент перерахування позивачем коштів не перебував у власності ПАТ"Гнідавський цукровий завод", що було відомо засновнику ПФ"ТЕХНІКА" Яловенку В.В. згідно його пояснень у судовому засіданні 27.01.2015р.

Статтею 627 ЦК України презюмується свобода договору, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Отже, при даних обставинах саме позивач несе ризик від своєї господарської діяльності як по отриманню кредитних коштів у Банку під відсотки так і перерахуванню відповідачу коштів за неіснуючий автомобіль.

Судом також відхиляється клопотання відповідача про зменшення на 50 відсотків заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних з огляду на те, що статтею 83 ГПК України передбачено право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, якою є штраф та пеня, а не інфляційні втрати та 3% річні.

Витрати позивача на послуги адвоката суд задовольняє в сумі 1 000грн. із врахуванням якості підготовки позовних матеріалів, невиконання позивачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, що призвело до розгляду справи у трьох засіданнях суду. Крім того, як вбачається із наданого договору про надання адвокатських послуг від 22.12.2014р. сума гонорару - 7 500грн. складається із послуг адвоката в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 530, 549, 625, 627, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" на користь Приватної фірми "ТЕХНІКА" 104 966,31 грн., в тому числі: 89 181,04 грн. інфляційних втрат та 15 785,27грн. - 3% річних, а також витрати по судовому збору в сумі 2 099,33 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 1 000 грн.

3.В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

10.02.2015

Суддя В. Л. Слупко