Постанова

від 09.06.2015 по справі 903/1288/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 903/1288/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПФ "Техніка" на постановувід 28.04.2015 р. Рівненського апеляційного господарського суду у справі№903/1288/14 господарського суду Волинської області за позовомПФ "Техніка" доПАТ "Гнідавський цукровий завод" простягнення 260927,17 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: 1) Ворошин С.О., дов. від 21.01.2015 №21/1; 2) Масич І.В., дов. від 24.04.2015 №24/04;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи - відхилено.

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.02.2015 (суддя В. Слупко), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 (судді І. Павлюк, А. Гулова, Г. Савченко) позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Гнідавський цукровий завод" на користь ПФ "Техніка" 104 966,31 грн., в тому числі: 89 181,04 грн. інфляційних втрат та 15 785,27грн. - 3% річних, а також витрати по судовому збору в сумі 2 099,33 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 1 000 грн. В решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПФ "Техніка" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 04.02.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано ст.ст. 224,225 ГК України. Наголошує на тому, що сума сплачених ним відсотків по кредиту є реальними збитками, які мають бути відшкодовані відповідачем. Позивач також зауважує, що судами необґрунтовано зменшено розмір заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Техніка" звернулася до суду із вимогами про стягнення 261 531,91 грн., з них:

інфляційні втрати в сумі 80 188,04 грн. за період з жовтня 2013 року до грудня 2014 року;

3% річних в сумі 17 009,80 грн., нарахованих за період з вересня 2013 року до грудня 2014 року;

38 584,17 грн. пені, нарахованої за період з липня 2014 року до грудня 2014 року ("за останні 6 місяців" як зазначено в розрахунку а.с.4);

123 576,90 грн. збитків у вигляді сплачених банківських відсотків за період з 01.08.2013 до 01.12.2014 за кредитним договором з ПАТ"Універсал Банк".

Підставою нарахування вказаних сум позивач зазначив невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу автомобіля від 29.07.2013р., на купівлю якого ним було взято кредитні кошти в Банку та в послідуючому несвоєчасне повернення відповідачем сплаченої вартості автомобіля в сумі 500 000 грн., яка на момент звернення із позовом залишається непогашеною в сумі 197 833 грн.

Судовими рішеннями у справі позов задоволено частково - суди відмовили у стягненні пені та збитків, обґрунтовуючи свої висновки тим, що позивачем не наведено підстав стягнення та розрахунку заявленої до стягнення пені та недоведено факту заподіяння йому відповідачем збитків. Також, судами було суттєво зменшено розмір заявлених до стягнення витрат за послуги адвоката.

Дослідивши касаційну скаргу, колегія суддів констатує, що позивачем судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 123756,9 грн. та в частині зменшення відшкодування витрат на послуги адвоката. Колегія суддів вважає за можливе переглянути рішення господарського суду Волинської області від 04.02.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 в межах заявлених скаржником доводів.

Розглядаючи позовну вимогу про відшкодування збитків, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

29.07.2013 між ПФ "Техніка" (покупець) та ПАТ "Гнідавський цукровий завод" (продавець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №29/07 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити автомобіль RENAULT KERAX 420, № кузова VFG33FV000102609, а покупець прийняти його і сплатити згідно п.2.2, а саме в кількості 1 шт. за ціною згідно виписаних видаткових та податкових накладних (п.2.1 договору) (а.с.9-10).

На виконання умов договору покупець - ПФ "Техніка" здійснила попередню оплату в сумі 500 000 грн. Дана обставина підтверджена платіжним дорученням № 000000003 від 01.08.2013р., податковою накладною №8 від 01.08.2013р. та рахунком на оплату №751 від 01.08.2013р. Однак, взятих на себе зобов'язань відповідач - ПАТ "Гнідавський цукровий завод" не виконало, поставку товару не здійснило.

В подальшому, ПФ "Техніка" звернулася до суду з позовом до ПАТ "Гнідавський цукровий завод", в якому просило стягнути 500000,00грн. заборгованості за договором купівлі-продажу автомобіля №29/07.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.10.2013 у справі №903/989/13 стягнуто з ПАТ "Гнідавський цукровий завод" на користь ПФ "Техніка" 500000,00 грн. заборгованості, 10000,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 25000,00грн. в повернення витрат по оплаті послуг адвоката (а.с.11-13).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2013р. рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі №903/989/13 змінено в частині суми повернення витрат по оплаті послуг адвоката, викладено пункт 2 резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (43022, м.Луцьк, вул.Ранкова, буд.1, код ЄДРПОУ 00372658) на користь Приватної фірми "Техніка" (43010, м.Луцьк, пр.Волі, 46, код ЄДРПОУ 13366858) 500000грн. - заборгованості, 10000грн. - витрат по сплаті судового збору, 8000грн. - витрат по оплаті послуг адвоката".

В решті рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013р. у справі №903/989/13 - залишено без змін.

Обґрунтовуючи розмір заявлених до стягнення збитків, позивач вказує на те, що між ним та банком було укладено кредитний договір від 30.07.2013 №BL15445 (кредит, "класика", "змінювана процентна ставка" на базі індексу 6 M UIRD) до генерального договору на здійснення кредитних операцій №BL15445 від 30.07.2013. За цим договором позивач прийняв кредитні кошти в сумі 500000,00 грн., які згодом були перераховані відповідачу у якості передплати за договором купівлі-продажу від 29.07.2013. Позивач зауважив, що якби відповідач в досудовому порядку, або відразу по факту вступу рішення у законну силу виконав би грошове зобов'язання і повернув одержані та підтверджені 500000,00грн. сплачених за майбутню поставку автомобіля, то звісно, що відсотки були б погашені відразу.

Відмовляючи в стягненні сплачених позивачем банку відсотків суди попередніх інстанцій виходили з того, що миттєве виконання відповідачем судового рішення у справі №903/989/13 жодним чином не зупинила б нарахування та сплату позивачем відсотків по кредитному договору, який фактично був укладений зі строком погашення кредиту - 5 років.

Більше того, з наявної у матеріалах справи засвідченої копії кредитного договору від 30.07.2013р. №BL15445 (кредит, "класика", "змінювана процентна ставка" на базі індексу 6 M UIRD) до генерального договору на здійснення кредитних операцій №BL15445 від 30.07.2013р., згідно якого позивач прийняв кредитні кошти в сумі 500000,00грн. на купівлю самоскиду, не вбачається, що вказаний кредитний договір укладений саме на купівлю самоскиду автомобіль RENAULT KERAX 420, № кузова VFG33FV000102609 (відсутні ідентифікуючі ознаки), який є предметом договору купівлі-продажу автомобіля від 29.07.2013 №29/07 .

Суди дійшли висновку, що за вказаних обставин саме позивач несе ризик від своєї господарської діяльності , зокрема, як по отриманню кредитних коштів від банківської установи під відсотки так і перерахуванню відповідачу коштів відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 29.07.2013р. №29/07.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 224 ГК України врегульовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення .

Судами встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 32-34 ГПК України позивачем не доведено жодного з чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Доводи позивача щодо понесених ним збитків носять характер припущень. В силу вимог ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, укладення позивачем кредитного договору від 30.07.2013р. №BL15445 та понесення у зв'язку з цим витрат по сплаті відсотків є виключно волевиявленням позивача та лише його відповідальністю.

Судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування збитків у розмірі 123756,90 грн.

Розглядаючи вимогу про відшкодування витрат на послуги адвоката, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В підтвердження повноважень адвоката, представником позивача до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №778, виданого на підставі рішення ради адвокатів Волинської області від 04.10.2013р. №1/13-14 на ім'я Кучми Віктора Юрійовича, договір від 22.12.2014р. №22-12/14-15 про надання адвокатських послуг, довіреністю від 19.01.2015р. №1 (а.с.69, 70, 72, 128).

Факт отримання позивачем послуг згідно вказаного вище договору про надання адвокатських послуг підтверджується актом - довідкою виконаних робіт (надання адвокатських послуг від 19.01.2015р. (а.с.72, 125).

Відповідно до прибуткового касового ордера №1039 від 19.01.2015р. ПФ "Техніка" передала, а адвокат Кучма Віктор Юрійович прийняв грошові кошти у розмірі 7500,00 грн. у якості оплати адвокатських послуг (а.с.130).

Також, матеріали справи свідчать, що адвокат Кучма В.Ю. був присутнім в судових засіданнях суду першої інстанції 27.01.2015р., 03.02.2015р., 04.02.2015р., подав заяву від 03.02.2015р. (уточнення позовних вимог) (а.с.139), надавав усні пояснення по суті спору, що підтверджується протоколами судових засідань.

Враховуючи системний аналіз обставин справи, приписів чинного законодавства України, беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, наявності відповідної доказової бази, яка міститься в матеріалах справи, відсутність доказів, що підтверджують розумність проведених позивачем зазначених витрат (а також відсутність їх розрахунку взагалі), а також особливість розглянутих в межах справи №903/1288/14 правовідносин (стягнення 260927,17 грн. (згідно уточненого розрахунку), а саме: 89181,04 грн. інфляційних втрат, 15584,27 грн. - 3%, 38584,17грн. - пені, 123576,90 грн. збитків), кількість судових засідань, розумну необхідність судових витрат для даної справи, суди дійшли висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, підлягає зменшенню з істотно завищеної суми в 7500,00 грн. та має становити 1000,00 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Зменшуючи суму відшкодування витрат на адвоката, суди виходили із якості підготовки позовних матеріалів , невиконання позивачем вимог ухвал суду, участі його представника у судових засіданнях. Суди встановили, що адвокат Кучма В.Ю. (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №778 від 04.10.2013), як представник позивача, підготував позовну заяву, був присутній у декількох судових засіданнях, надав уточнення до позовної заяви. Водночас, доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7500,00 грн. позивачем не надано . Так, в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт. Немає доказів того, які саме послуги, пов'язані з розглядом справи у суді, були надані адвокатом Кучмою В.Ю., скільки часу було витрачено ним на надання таких послуг тощо.

Колегія суддів наголошує на тому, що в силу вимог ст. 44 ГПК України до судових належать виключно витрати пов'язані з розглядом справи (судовий збір, витрати на проведення експертизи, адвокатські послуги). При цьому, такі витрати мають бути підтверджені у загальному порядку (ст. 33 ГПК України).

За встановлених обставин, а також враховуючи, що касаційний суд позбавлений права надавати іншу правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам , колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про зменшення відшкодування витрат на послуги адвоката.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Висновки судів про відмову в задоволенні вимоги про відшкодування завданих збитків та зменшення розміру відшкодування втрат на послуги адвоката є обґрунтованими. Підстави для скасування в цих частинах оскаржуваних рішення та постанови - відсутні.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПФ "Техніка" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 04.02.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Ж. Корнілова В. Цвігун