Постанова

від 03.02.2015 по справі 923/1314/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 923/1314/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №3128 від 10.12.2014р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ДП «Дніпро-Напівпровідники» командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. «Компанія «Дніпро» і Компанія» - Іващенко А.І. - за довіреністю;

від прокуратури - Коломійчук І.О. - прокурор відділу прокуратури Одеської області;

від Державної екологічної інспекції у Херсонській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Дніпро-Напівпровідники» командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. «Компанія «Дніпро» і Компанія»

на рішення господарського суду Херсонської області від 18 листопада 2014 року

по справі №923/1314/14

за позовом Заступника прокурора Комсомольського району м.Херсона в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області

до Дочірнього підприємства «Дніпро-Напівпровідники» командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. «Компанія «Дніпро» і Компанія»

про стягнення 363756,41грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 03.02.2015р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

05.09.2014р. Заступник прокурора Комсомольського району м.Херсона звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області (надалі - позивач, Інспекція) до Дочірнього підприємства «Дніпро-Напівпровідники» командитного товариства «Приватне підприємство «В.А.Т. «Компанія «Дніпро» і Компанія» (надалі - відповідач, ДП «Дніпро-Напівпровідники») про стягнення 363756,41грн. збитків, заподіяних державі внаслідок використання підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що Інспекцією було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено, що відповідачем не оформлений дозвіл на спеціальне користування надрами (видобування підземних вод), що є порушенням ст.ст.16,19,23 Кодексу України «Про надра». За період з 08.08.2011р. по 13.12.2013р. ДП «Дніпро-Напівпровідники» з артезіанської свердловини №20-519 (яку відповідач орендує) забрано 6803куб.м. підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами, чим за розрахунком Інспекції державі завдано шкоду у розмірі 363756,41грн.

З посиланням на норми ч.ч.2-3 ст.2, ст.ст.1, 46-86 Водного кодексу України, ст.ст.1,6,19,21 Кодексу України «Про надра», ст.ст.37,38 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» прокурор просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.11.2014р. (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з ДП «Дніпро-Напівпровідники» командитного товариства «Приватне підприємства «ВАТ Компанія «Дніпро» і Компанія» 363756,41грн. збитків, заподіяних державі внаслідок забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами, перерахувавши грошові кошти до державного фонду охорони навколишнього природного середовища Херсонської міської ради; стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 7275,13грн. судового збору.

Рішення обґрунтовано положеннями ст.1166 ЦК України, ст.ст.149, 151 ГК України, ст.ст. 16, 19, 21, 23, 65 Кодексу України «Про надра», ст.ст.68, 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» та вмотивовано наявністю в матеріалах справи документальних доказів на підтвердження видобування відповідачем підземних прісних вод на виробничі потреби без дозволу на спеціальне користування надрами (видобування підземних вод) у період з 08.08.2011р. по 13.12.2013р., а саме з артезіанської свердловини №20-519 видобуто 6803м.куб. підземної води. Також зазначено, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності у відповідача права власності або права оренди земельної ділянки, на якій розташована зазначена вище артезіанська свердловина, що свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин ст.23 Кодексу України «Про надра».

Підземні води використано відповідачем на виробничі потреби, що також є підставою вважати наявним обов'язок отримання відповідачем спеціального дозволу на користування надрами, тому відповідач порушив вимоги ст.ст.19,21 Кодексу України «Про надра» та має нести відповідальність у вигляді відшкодування завданої шкоди згідно ст.65 Кодексу, ст.ст.68,69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища».

Розмір збитків, визначений розрахунком Інспекції, перевірений судом та складає 363756,41грн.

Не погодившись з рішенням суду від 18.11.2014р, ДП «Дніпро-Напівпровідники» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що зумовлює його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник наполягає на тому, що він мав законні підстави для видобування підземних вод із артезіанської свердловини в обсязі, встановленому ст.23 Кодексу України «Про надра», без дозволу на спеціальне користування надрами (видобування підземних вод). Судом не враховано ту обставину, що відповідач являється орендарем артезіанської свердловини на підставі договору оренди №9 від 01.04.2009р., і тому є повноправним землекористувачем земельної ділянки, що прилягає до орендованої артезіанської свердловини у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, виходячи з положень ст. 796 ЦК України. Судом також не взято до уваги, що поняття „господарсько - побутові потреби" охоплює, зокрема і поняття „виробничі потреби". Крім цього, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, завданих видобуванням підземних вод, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389. Проте, така Методика не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки в ній зазначено, що самовільне водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього, тоді як у відповідача наявний дозвіл на спеціальне водокористування.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2014р. прийнято апеляційну скаргу ДП «Дніпро-Напівпровідники» до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

06.01.2015р. ДП «Дніпро-Напівпровідники» надіслало суду апеляційної інстанції клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи за лінгвістичним значенням словосполучення «власних господарсько-побутових потреб», яке використовується у ст.23 Кодексу України про надра, включає в себе зміст словосполучення «виробничих потреб», яке використовується у звіті про використання води за формою №2-ТП (водогосп)? В судовому засіданні 15.01.2015р. представником скаржника було заявлено клопотання про залучення у справі спеціаліста.

Вказані клопотання судом апеляційної інстанції відхилені з мотивів відсутності потреби у застосуванні спеціальних знань для роз'яснення цих питань.

14.01.2015р. прокурор Комсомольського району м.Херсона надіслав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу ДП «Дніпро-Напівпровідники», в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги.

03.02.2015р. Державна екологічна інспекція у Херсонській області подала Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Державна екологічна інспекція у Херсонській області свого представника в засідання суду апеляційної інстанції не направила.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника скаржника та прокурора , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.04.2009р. між ВАТ «Компанія «Дніпро» (Орендодавець) та ДП «Дніпро-Напівпровідники» ВАТ «Компанія «Дніпро» (Орендар) було укладено договір оренди №9, відповідно до умов п.1.1 якого Орендодавець передає Орендарю у тимчасове користування артезіанську свердловину №20-519, обладнану глибинним насосом ЕЦВ-8-25/110, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Робоча, 66. Термін дії договору - до 30.03.2012р. В подальшому, додатковою угодою №62 від 10.10.2010р. термін дії договору було пролонговано від 01.09.2009р. до 30.03.2025р., що встановлено в Акті перевірки №04-11/196 від 29.04.2014р., не заперечується прокурором та позивачем.

Згідно із п.1.1. розділу 1 договору артезіанська свердловина є власністю Орендаря та передається в оренду для забезпечення водою ДП «Дніпро-Напівпроводники» для виробничих та господарських потреб.

Артсвердловина належить Орендодавцеві відповідно до Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Компанія «Дніпро» згідно з Наказом РВ ФДМ України по Херсонській області від 27.11.1995р. №1150, що є Додатком до Акту прийому-передачі №85 від 29.12.1995р.

18.11.2011р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області було видано ДП «Дніпро-Напівпровідники» ВАТ «Компанія «Дніпро» дозвіл на спеціальне водокористування №Укр 7170-ХРС свердловиною №20-159. Термін дії дозволу - до 01.10.2014р.

Метою водокористування згідно вищезазначеного дозволу є господарчо-питні та виробничо-технічні потреби підприємства .

29.04.2014р. Державною екологічною інспекцією у Херсонській області проведено планову перевірку дотримання ДП «Дніпро-Напівпровідники» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено Акт №04-11/196, в якому встановлено, що ДП «Дніпро-Напівпровідники» не оформлено дозвіл на спеціальне користування надрами (видобудування підземних вод), що є порушенням норм ст.ст.16,19,23 Кодексу України «Про надра».

За період з 08.08.2011р. по 13.12.2013р. з артезіанської свердловини ДП «Дніпро-Напівпровідники» №20-519 забрано 6803м.куб. підземної води без спеціального дозволу на користування надрами.

25.07.2014р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області здійснено розрахунок розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та використання водних ресурсів ДП «Дніпро-Напівпровідники», відповідно до якого внаслідок самовільного використання 6803м.куб. підземної води заподіяно збитків на загальну суму 363756,41грн.

29.07.2014р. Державна екологічна інспекція у Херсонській області надіслала ДП «Дніпро-Напівпровідники» претензію №08-12/71 про відшкодування збитків заподіяних державі порушенням законодавства про надра у розмірі 363756,41грн. Дана претензія була отримана відповідачем 04.08.2014р., проте залишена ДП «Дніпро-Напівпровідники» без реагування та відповіді.

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим колегія суддів не погоджується з огляду наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Кодексу України «Про надра» надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.21 Кодексу України «Про надра» надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що наявним у відповідача дозволом на спеціальне водокористування Укр 7170-ХРС передбачено у якості умови водокористування обов'язок відповідача отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Дослідивши вищезазначений дозвіл (копія якого наявна в матеріалах справи на а.с.28-29), колегія суддів встановила, що у п.5 «Водокористування дозволяється при дотриманні наступних умов» пунктом «з» визначені інші умови водокористування, а саме:

1. У встановлений термін надавати звіт по формі 2ТП (водогосп).

2. Свердловину утримувати в технічно справному стані з дотриманням санітарних вимог.

3. Забезпечити контроль якості підземних вод.

4. Виконувати умови спеціального водокористування передбачені Висновком №292 від 27.10.2011р. Південно-Української гідрогеологічної експедиції.

5. При зміні умов водокористування дозвіл переоформити.

Отже судом апеляційної інстанції встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування Укр 7170-ХРС, виданий 18.11.2011р. ДП «Дніпро-Напівпровідники», не містить такої умови водокористування як обов'язок ДП «Дніпро-Напівпровідники» отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Наявність в умовах спеціального водокористування, передбачених Висновком №292 від 27.10.2011р. Південно-Української гідрогеологічної експедиції, такої умови як необхідність оформлення дозволу на спеціальне користування надрами прокурором та позивачем недоведена, оскільки цей Висновок в матеріалах справи відсутній, як і посилання на його зміст в обґрунтування тверджень прокурора та позивача про встановлення такої вимоги у дозволі на спецводокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування Укр 7170-ХРС, виданий 18.11.2011р. з терміном дії до 01.10.2014р., дозволяє ДП «Дніпро-Напівповідники» здійснювати водокористування на господарчо-питні та виробничо-технічні потреби підприємства з лімітом забору води з підземних джерел - не більше 15,55 тис. м/рік.

Статті 16 та 21 Кодексу України «Про надра» є загальними і регламентують порядок видачі, погодження і переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами.

Згідно з ч.3 ст.19 Кодексу України «Про надра», користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.23 Кодексу України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, відповідно до приписів вказаної норми використання підземних вод без спеціальних дозволів можливо при сукупності наступних умов: 1) водозабір підземних вод повинен здійснюватися на земельних ділянках, що знаходяться у власності або у користуванні особи; 2) водозабір не повинен перевищувати 300 куб.м на добу; 3) вода використовується для господарських і побутових потреб.

При цьому вказаною статтею в основу можливості видобування та використання підземних вод покладено саме кількісний критерій, адже здійснення такого права можливо за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно з п.5.11 Інструкції щодо заповнення статистичної звітності №2-ТП (водогосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.1997р. №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.10.1997р. за №480/2284, показник графи 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і в організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року), а показник графи 11 звіту враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб (наростаючим підсумком з початку року).

Як вбачається зі звіту про використання води за 4 квартал 2011р., ДП «Дніпро-Напівпровідники» фактично видобуло і використало в 2011р. 2,9 тис. м.куб (в тому числі - 4тис. м.куб на господарсько-питні, і 2,5тис. м.куб. - на виробничі потреби, з лімітом використання - 11,9тис. м.куб).

У 2012р. підприємство фактично видобуло і використало 3тис. м.куб. (в тому числі - 0,3тис. м.куб на господарсько-питні, і 1,6 тис. м.куб - на виробничі потреби, з лімітом використання - 11,88тис. м.куб).

У 2013р. ДП «Дніпро-Напівпровідники» фактично видобуло і використало 2,0тис. м.куб. (в тому числі - 0,4тис. м.куб на господарсько-питні, і 1,7тис. м.куб - на виробничі потреби, з лімітом використання - 11,9тис. м.куб).

Відповідач не перевищив встановлений законом ліміт продуктивності водозаборів підземних вод, що визнається прокурором та позивачем.

Як зазначалось вище, відповідач на підставі договору оренди №9 від 01.04.2009р. є орендарем артезіанської свердловини №20-519, що розташована за адресою: м.Херсон, вул.Робоча, 66.

Відповідно до ст.796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Таким чином, з моменту укладення договору оренди артезіанської свердловини (01.04.2009р.), ДП «Дніпро-Напівпровідники» належить право користування земельною ділянкою, на якій розташована свердловина, та, відповідно, відповідач має право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до даних, що містяться у журналі водоспоживання (водовідведення) ДП «Дніпро-Напівпровідники» за показниками водо лічильника за формою ПОД-11, відповідачем за період з 08.08.2011р. по 13.12.2013р. з артезіанської свердловини №20-159 забрано 6803м.куб підземних вод, тобто продуктивність водозаборів на добу становила в середньому 7,9м.куб, та ця продуктивність є набагато меншою, ніж 300м.куб. на добу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових , лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч.1 ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування від 18.11.2011р №Укр 7170-ХРС, виданий ДП «Дніпро-Ніпівпровідники» із зазначенням цілі водокористування - господарчо- питні та виробничо-технічні потреби підприємства.

Згідно із ч.ч.1,4,5 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

З аналізу вищевказаної норми суд приходить до висновку, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі - з виробництвом.

Господарсько-виробничі відносини - це відносини, що виникають безпосередньо у процесі здійснення суспільного виробництва, спрямованого на виготовлення та реалізацію продукції, на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та на реалізацію дієздатності суб'єкта господарювання. Ці відносини виникають навколо створення певних благ, що складають предмет господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП «Дніпро-Ніпівпровідники» у період, за який Інспекцією було здійснено перевірку, використовувало підземні води для власних господарсько-побутових потреб та в обсязі не більше 300м.кум на добу, протилежне перевіркою не встановлено, а тому відповідач у відповідності до норм ст.23 Кодексу України «Про надра» як землекористувач має право без спеціального дозволу на користування надрами видобувати підземні прісні води з орендованої артезіанської свердловини.

Згідно ст.68 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я; н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно ст.65 Кодексу України «Про надра» порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у: самовільному користуванні надрами ; порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр; вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин; наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні; пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації; порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин; невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами; знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ; невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації. Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку законних підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої використання підземної води без спеціального дозволу на користування надрами, суд апеляційної інстанції не вбачає, оскільки в його діях відсутнє порушення вимог ст.ст. Кодексу України «Про надра», тобто відсутня протиправна поведінка як основний елемент правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.65 цього Кодексу (самовільне користування надрами).

А отже відсутні і підстави для задоволення позовних вимог заступника прокурора Комсомольського району м.Херсона.

Суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняття неправильного рішення про задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Комсомольського району м.Херсона в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області до ДП «Дніпро-Напівпровідники» у зв'язку з їх недоведеністю та невідповідністю законодавству.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду першої інстанції та подання апеляційної скарги слід розподілити згідно з правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2014р. скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09. 02.2015р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.