Рішення

від 05.02.2015 по справі 914/4443/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 р. Справа № 914/4443/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль»,

м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІОНТРАНС», м. Львів

про: стягнення 41 216,63 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: Кондрашов Д.І. - дов. від 30.07.2014 р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІОНТРАНС» про стягнення 41 216,63 грн. Ухвалою від 18.12.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.12.2014р.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах господарського суду Львівської області, які містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки №300412/ДТ від 30.04.2012 р., своєчасно не оплатив за поставлений товар - дизельне паливо в кількості 3190 л. по видатковій накладній №РН-0001921 від 22.07.2012 року на загальну суму 31 263,28 грн., внаслідок чого виникла у відповідача перед позивачем основна заборгованість у сумі 31 263,28 грн. Крім того, відповідачу нараховано позивачем 824,84 грн. - 3% річних, 6 562,35 грн. - інфляційних втрат та 2 566,16 грн. - пені.

15.01.2015 року за вх. №1056 від відповідача поступила заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо нарахування пені.

26.01.2015 р. від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №317/15 від 26.01.2015 р.), в якій просить стягнути з відповідача 31 263,28 грн. - основного боргу, 824,84 грн. - 3% річних та 6 562,35 грн. - інфляційних втрат та судовий збір 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.01.2015 р. у даній справі заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №317/15 від 26.01.2015р.) прийнята судом, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 05.02.2015 р. представник позивача не з'явився, 26.01.2015 р. в матеріалах справи міститься клопотання від позивача про розгляд справи без його участі за вх. №522/15 від 12.01.2015 року та за вх. №2676/15 від 26.01.2015 року, позовні вимоги підтримує з врахування заяви про зменшення позовних вимог. Вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 05.02.2015 р. представник відповідача з'явився, позов не визнає із підстав викладених у відзиві, вимоги ухвали суду виконав. Із здійсненими розрахунками позивача та заборгованістю погоджується. 05.02.2015 року за вх. №4411/15 подав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівномірними платежами у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог у даній справі.

В судовому засіданні 05.02.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, що були направлені суду позивачем, суд встановив таке.

30 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМІОНТРАНС» (відповідач у справі) укладено Договір поставки № 300412/ДТ (надалі - Договір).

Відповідно до умов підпункту 1.1 Договору №300412/ДТ, постачальник на умовах цього договору зобов'язується передавати у власність покупцеві дизельне паливо, надалі - «товар», а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору, сторони погодили, що одиниці

У відповідності до п. 6.2.1. Договору, то порядок оплати сторонами погоджується окремо в додатках до Договору або накладних, рахунках чи заявках.

Згідно п. 6.1.2 Договору, загальна ціна цього Договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим Договором партій Товару. Партією є кількість Товару, вказана в одній накладній, або, якщо накладна відсутня, то в заявці Покупця.

Покупець зобов'язаний своєчасно та на умовах договору оплачувати вартість Товару, який поставляється за цим Договором (п. 3.1.1. Договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу дизельне пальне в кількості 3190 літрів на загальну суму 31 263,28 грн., що підтверджується матеріалами справи та копією видаткової накладної і довіреністю, що містяться у справі. Як вбачається із видаткової накладної №РН-0001921 від 22.07.2012 р. та довіреності №146 від 13.07.2012 р. директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІОНТРАНС» Пашуля Р.Б., позивач поставив, а відповідач отримав дизпаливо 22.07.2012 р. у зазначеній кількості на загальну суму 31 263,28 грн., але не розрахувався за нього, що не заперечуються в судовому засіданні представником відповідача.

Станом на 26.12.2012 р. між позивачем та відповідачем підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого, відповідач підтвердив свою основну заборгованість перед позивачем в сумі 31 263,28 грн.

01.12.2013 р. за вих. №0112-13/2 позивачем направлено на адресу відповідача лист - претензію про оплату заборгованості в сумі 31 263,28 грн. за поставлений товар за Договором купівлі-продажу № 300412/ДТ від 30.04.2012 р. року. Однак, відповідач відповіді не надав, за поставлений товар не оплатив позивачу.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованість перед позивачем у сумі 31 263,28 грн. основного боргу, 824,84грн. - 3% річних та 6 562,35 грн. - інфляційних втрат не сплатив, доказів зворотнього суду не представив. Дані факти матеріалами справи підтверджується, відповідачем не заперечувались та документально не спростовувались.

Представник відповідача погоджується в процесі розгляду справи в суді із сумами 31 263,28 грн. основної заборгованості 824,84 грн. - 3% річних та 6 562,35 грн. - інфляційних втрат, що нараховані позивачем до стягнення з відповідача. Однак позов не визнає, але в разі задоволення позову повністю чи частково просить розтермінувати стягнення суми рівномірними платежами на 12 місяців із підстав викладених ним у клопотанні за вх. №4411/15 від 05.02.2015 року, внаслідок важкого фінансового стану відповідача.

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 6.2.1. Договору, то порядок оплати сторонами погоджується окремо в додатках до Договору або накладних, рахунках чи заявках.

Згідно до п. 6.1.2 Договору, загальна ціна цього Договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим Договором партій Товару. Партією є кількість Товару, вказана в одній накладній, або, якщо накладна відсутня, то в заявці Покупця.

Покупець зобов'язаний своєчасно та на умовах договору оплачувати вартість Товару, який поставляється за цим Договором (п. 3.1.1. Договору).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем поставлено, а відповідачем отримано по Договору №300412/ДТ від 30.04.2012 року Товар від позивача на загальну суму 31 263,28 грн. грн., про що свідчить накладна №РН-0001921 від 22.07.2012 р. та довіреність відповідача №146 від 13.07.2012 року на його отримання, та підтверджено підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків. Однак, доказів оплати за Товар на день прийняття рішення у справі сторони суду не представили. Поставка товару була разовою.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 263,28 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, перевіривши розрахунки здійсненні позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 824,84грн. - 3% річних та 6 562,35 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідач посилається на те, що стягнення заборгованості поставить підприємство у вкрай складне фінансове становище та призведе до його неплатоспроможності. Скрутне фінансове становище відповідача підтверджує балансом підприємства станом на 31.12.2014 р. та довідкою про кредиторську заборгованість станом на 03.02.2015 р., а також ухвалою господарського суду Львівської області від 30.10.2014 року у справі №914/2401/14 про затвердження мирової угоди, що стосується розтермінування заборгованості відповідача перед ТзОВ «Промислово-комерційна компанія «Будшляхмаш» (копії додаються). Зазначає також, що внаслідок важкого фінансового стану, що склався на підприємстві, відповідач немає можливості своєчасно розраховуватися з позивачем.

Дослідивши додані відповідачем до заяви докази, за таких обставин, суд вважає за можливе дану заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково та надати відповідачеві розстрочку виконання рішення суду за наступним графіком: - до 05.03.2015 р. - 19 325,24 грн.; - до 05.04.2015 р. - 19 325,23 грн., а в задоволені решти вимог заяви про розстрочку відмовити.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Задоволити заяву відповідача за вх. №4411/15 від 05.02.2015 року про розстрочку виконання рішення суду частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІОНТРАНС» (адреса: вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35854740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» (адреса: вул. Карла Лібкнехта, 7, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32884416) 31 263,28 грн. - основного боргу, 824,84 грн. - 3% річних, 6 562,35 грн. - інфляційних втрат.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 05.02.2015 року у даній справі за наступним графіком: - до 05.03.2015 р. - стягнути з відповідача 19 325,24 грн. заборгованості; - до 05.04.2015 р. - стягнути з відповідача 19 325,23 грн. заборгованості.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМІОНТРАНС» (адреса: вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35854740) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль» (адреса: вул. Карла Лібкнехта, 7, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32884416) 1 827,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

5. Накази видати відповідно до ст. 116, 117 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.02.2015 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.