Постанова

від 07.04.2015 по справі 914/4443/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа № 914/4443/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників:

позивача: Алексєєнко О.А. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каміонтранс" б/н від 13.02.15

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.15 (суддя Долінська О.З.)

у справі № 914/4443/14

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", м. Миколаїв

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Каміонтранс", м. Львів

про стягнення 41 216, 63 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Каміонтранс" про стягнення 31 263, 28 грн основного боргу, 2 566, 16 грн пені, 824, 84 грн 3% річних та 6 562, 35 грн інфляційних втрат. Позов заявлено на підставі договору поставки № 300412/ДТ від 30.04.2012, укладеного позивачем з відповідачем.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 31 263, 28 грн основного боргу, 824, 84 грн 3% річних та 6 562, 35 грн інфляційних втрат

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.02.15 у справі № 914/4443/14 позовні вимоги (з урахуванням заяви про їх зменшення) задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31 263, 28 грн. основного боргу, 824, 84 грн. - 3% річних, 6 562, 35 грн. - інфляційних витрат та 1 827, 00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Розстрочено виконання рішення суду за наступним графіком: до 05.03.15 присуджено до стягнення з відповідача 19 325, 24 грн. заборгованості; до 05.04.15 присуджено до стягнення з відповідача 19 325,23 грн. заборгованості.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позов не заперечив та не спростував документально.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТзОВ "Каміонтранс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2015, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що відповідно до п. 6.2.1 договору, порядок оплати сторонами погоджується окремо в додатках до цього договору або накладних, рахунках чи заявках, поряд з цим, сторонами ще не було узгоджено порядку проведення оплати, тобто ще не настала та подія, із виникненням якої пов'язується початок перебігу строку виконання апелянтом обов'язку по сплаті.

Також до апеляційної скарги скаржник додав клопотання про розстрочення виконання судового рішення, в якому просив у разі залишення без задоволення апеляційної скарги розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівномірними платежами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.15 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Юрченко Я.О., судді Зварич О.В., Хабіб М.І. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 10.03.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у склад колегії суддів для розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. у відпустці внесено зміни, введено замість суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І. - суддів Данко Л.С. та Давид Л.Л.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 10.03.2015.

У зв'язку з перебуванням суддів Данко Л.С. та Давид Л.Л. у відпустці, розпорядженням голови суду від 07.04.2015 у склад судової колегії внесено зміни, замість суддів Данко Л.С. та Давид Л.Л. введено суддів Зварич О.В. та Хабіб М.І.

В дане судове засідання скаржник (відповідач) не з'явився, однак від його представника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2015 без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечив.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє його з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні. Неявка представника скаржника в судове засідання не унеможливлює розгляду апеляційної скарги. Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 10.03.15 явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів бере до уваги те, що скаржником не додано доказів неможливості заміни Кондрашова Д.І. іншим представником чи неможливість розгляду справи за його відсутності. Більше того, представником скаржника до клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів на які він посилається, а саме, зайнятості в іншому судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, підстави для задоволення клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2015 у справі № 914/4443/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 квітня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Каміонтранс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" (постачальник) укладено договір поставки № 300412/ДТ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник на умовах цього договору зобов'язується передавати у власність покупцеві дизельне паливо, надалі - "товар", а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару на умовах цього договору.

Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору або 2) у накладних на такий товар (п. 1.2 договору).

Покупець зобов'язаний своєчасно та на умовах договору оплачувати вартість товару, який поставляється за цим договором (п. 3.1.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, моментом поставки партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній.

Ціна за одиницю товару та за загальну кількість (партію) товару визначається сторонами у накладних (п. 6.1.1 договору).

Згідно з п. 6.2.1. договору порядок оплати сторонами погоджується окремо в додатках до договору або накладних, рахунках чи заявках.

Відповідно до п. 6.1.2 договору, його загальна ціна визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим договором партій товару. Партією є кількість товару, вказана в одній накладній, або, якщо накладна відсутня, то в заявці покупця.

Відповідальність сторін встановлена розділом 7 договору, зокрема, п. 7.1. передбачено, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з даного договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу дизельне пальне в кількості 3190 літрів, що підтверджується видатковою накладною №РН-0001921 від 22.07.2012 на загальну суму 31 263, 28 грн. Також матеріали справи містять довіреність на Пашулю Р.Б. № 148 від 13.07.2012, який отримав дизтопливо за видатковою накладною.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору в частині оплати товару.

Також, матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 26.12.2012, згідно з яким, відповідач додатково підтвердив свою основну заборгованість перед позивачем в сумі 31 263, 28 грн.

1 грудня 2013 року позивач надіслав відповідачу лист-претензію (вих. № 0112-13/2 від 01.12.2013) про оплату заборгованості в сумі 31 263, 28 грн. за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 300412/ДТ від 30.04.2012. Відповіді на претензію чи будь-яких заперечень матеріали справи не містять.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 31 263, 28 грн основного боргу, на яку ТОВ "Автомагістраль" нараховано 824, 84 грн. - 3% річних та 6 562, 35 грн. - інфляційних втрат.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1 73 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, то порядок оплати сторонами погоджується окремо в додатках до договору або накладних, рахунках чи заявках.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, доказів погодження такі не містять.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять належні докази, які не спростовані відповідачем про надсилання листа-претензії. Відтак, посилання позивача, що строк оплати не настав є безпідставними.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 31 263, 28 грн основного боргу. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів також погоджується з підстаністю стягнення 824, 84 грн. - 3% річних та 6 562, 35 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, місцевим господарським судом застосовано п. 6 ст. 83 ГПК України, а саме розстрочено виконання судового рішення на два місяці за наступним графіком: до 05.03.15 присуджено до стягнення з відповідача 19 325, 24 грн. заборгованості; до 05.04.15 присуджено до стягнення з відповідача 19 325,23 грн. заборгованості.

Відтак, місцевий господарський суд з урахуванням приписів, встановлених в ст. 121 ГПК України, положень, викладених в п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 правомірно взяв до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача (докази містяться в матеріалах справи) та розстрочив виконання судового рішення. Також, слід зауважити, що для збереження балансу інтересів обох сторін, з урахуванням ступені вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів у економіці держави, розміру суми заборгованості, заява відповідача була задоволена частково.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з правомірністю задоволення місцевим господарським судом заяви про розстрочку виконання рішення частково, а саме на 2 місяці.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами та доводами, викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2015 у справі № 914/4443/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 08.04.2014

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.