Постанова

від 04.02.2015 по справі 2а-10344/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10344/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Молодець К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю Прокуратури Печерського району м. Києва, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001810702/0 від 03.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року відмовлено в задоволенні позову.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неповне їх встановлення, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до судового засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень та вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.2010 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №876/07-02/25394566 від 29.11.2010 року (т.1 а.с.22-69). Даною перевіркою встановлено порушення ДП з ІІ «Сантрейд» вимог: п.1.8 ст. 1 ; пп.7.2.3 п.7.2 ст.7; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7; пп.7.7.1, пп.7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час вчинення господарських операцій та подання податкової звітності).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001810702/0 від 03.12.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 36 411 158,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 17 165 970,00 грн. та вересень 2010 року - 19 245 188,00 грн. (т.1 а.с.21).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді основними контрагентами позивача були ТОВ «Шторм» (код ЄДРПОУ 31657105), ТОВ Сібаріт ЛТД» (код ЄДРПОУ 35162607), ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» (код ЄДРПОУ 36536287), ТОВ «Комкор Транс» (код ЄДРПОУ 37029884), з якими було укладено договори купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та заявлення надмірно сплаченого ПДВ до відшкодування з бюджету, виходячи з того, що договори купівлі-продажу, укладені позивачем з ТОВ «Шторм», ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «Холдингова компанія «Агротехтрейд» є недійсними в силу закону, оскільки зазначені правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину. Зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» та його відповідність внутрішній волі, з чим не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, одночасно зазначивши, що ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» є третіми особами, та не є постачальниками позивача.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період, в якому була здійснена перевірка, в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних зазначеними вище контрагентами, у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Встановлено, що спірні суми податку на додану вартість відображалась позивачем на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на той час.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Основними вимогами адміністративного судочинства є: законність і обґрунтованість судового рішення.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996 ).

Згідно ч.1 ст.9 Закону №996 , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не досліджено надані позивачем докази, та не наведено ніякого іншого спростування тверджень та обгрунтувань позивача, крім посилань на фіктивність третіх осіб, що не доведено відповідачем будь-якими доказами, які б відповідали вимогам належності та допустимості, передбаченими ст.70 КАС України.

На підтвердження реальності правовідносин ДП з ІІ «Сантрейд» з його контрагентами, ним надано копії документів, що містяться в матеріалах справи, та які були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції, а саме: договори поставки сільськогосподарської продукції, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, погашені складські квитанції позивача та його контрагентів, тристоронні акти приймання-передачі, податкові накладні, банківські виписки по руху коштів на рахунку позивача, складські квитанції, зовнішньо-економічні контракти, залізничні накладні, вантажні митні декларації, реєстри платіжних доручень тощо. Зазначені документи містять обов'язкові реквізити, передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV та інформацію щодо предмету доказування, з урахуванням самого змісту господарських операцій, їх подальшого використання у господарській діяльності, видів діяльності позивача та його контрагентів.

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо того, що надані позивачем первинні документи не дають змоги встановити факт того, що товар, який задекларований в них був отриманий позивачем, згідно наданих договорів, та вважає що позиція суду першої інстанції щодо недоведеності товарності та реальності здійснення господарських операцій позивачем не відповідає обставинам справи.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та КАС України» від 02.06.2011 року, вказує на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності.

Тому суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані, так як, згідно платіжних доручень з відмітками банку, податкових накладних, та інших документів, які містяться в матеріалах справи, ДП з ІІ «Сантрейд» було сплачено ПДВ в складі ціни придбаних товарів(послуг), а задекларовані суми ПДВ підтверджуються у встановленому порядку.

Щодо реальності господарських операцій позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що, так як предметом спірних господарських операцій була закупівля сільськогосподарських зернових, зернобобових і олійних культур, а також послуги з їх подальшого зберігання та обробки, доставки, митного оформлення, то можливо встановити та простежити рух товарів на всіх стадіях.

Крім того, факт купівлі товарів, частина яких в подальшому направлялась на експорт зазначається і в Акті перевірки, та не заперечується відповідачем. Це також підтверджує реальність господарських операцій, адже, товар, який експортувався підлягав митному оформленню та перевірці в зв'язку із самою специфікою експорту товарів за кордон, що є беззаперечним доказом реальності здійснення зазначених господарських операцій позивача.

Важливим є те, що витрати позивача, що спрямовувались на придбання товарів (послуг) взаємопов'язані з його господарською діяльністю, яка полягала в придбанні сільськогосподарських культур та продуктів, зберіганні, переробці, продажу, та експорту. Враховуючи вказане та документи, що містяться в матеріалах справи, чітко вбачається взаємозв'язок між витратами та господарською діяльністю ДП з ІІ «Сантрейд», оскільки господарські операції носили реальний характер, опосередковували фактичний рух активів і були взаємопов'язані із діяльністю позивача, відповідно ним дотримано вимог для формування податкової звітності.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.07.2013 року по справі №К/9991/89907/11, вірно зазначено те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, має підтверджуватись належними та допустими доказами, дослідженими в судовому засіданні, та не може грунтуватись на припущеннях.

Проте, в оскаржуваній постанові від 04.11.2013 року, судом першої інстанції не обгрунтувано те, чому господарські операції позивача не носили реального та товарного характеру, а лише вказано на фіктивність третіх осіб, що є порушенням ст.ст.11, 86 КАС України.

Відповідно, суд першої інстанції вказуючи на те, що наданих доказів недостатньо для підтвердження позиції позивача, для повного та всебічного вивчення обставин справи повинен був витребувати необхідні на його думку докази, допитати причетних до порушень осіб тощо.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову . Відповідачем не спростовано в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України , що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер. А факти купівлі, поставок, виконання робіт та надання послуг оформлені документально, та спрямовані на реальне здіснення господарської діяльності і настання правових наслідків.

Крім того, матеріали справи містять висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.04.2013 року № 6568/6569/12-45/2623-2647/13-45, в якому експерти, здійснивши дослідження наявних в матеріалах справи документів та співставивши дані первинних та бухгалтерських документів з даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, підтвердили здійснення ДП з ІІ «Сантрейд» господарських операцій з ТОВ «Сібаріт ЛТД», ТОВ «Шторм», ТОВ «ХК Агротехтрейд», ПП «Регіонюгтрейд» з поставки, перевезення, зберігання, передачі в переробку, доставки до місць накопичення, навантаження для подальшого експорту і продажу (т.2 а.с.3-30).

Важливо й те, що позивачем, в обгрунтування реальності здійснення господарської діяльності його конрагентами (ТОВ «Сібаріт», ТОВ «ХК «Агротехтрейд», ТОВ «Шторм», ПП «Регіонюгтрейд») у 2010 році вказується на такі рішення ВАС України: ухвала від 31.01.2013 року по справі №К/9991/50182/12, ухвала від 12.12.2012 року по справі №К/9991/42268/12, ухвала від 27.02.2014 року по справі №К/9991/53222/12, ухвала від 09.04.2013 року №К/9991/64904/12.

Положеннями ч.1 ст.255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що ДП з ІІ «Сантрейд», на підтвердження своєї позиції надано достатню кількість первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, та відповідають вимогам належності та допустимості доказів, передбаченими ст.70 КАС України.

Стосовно сумнівів податкового органу щодо реальності та законності господарської діяльності колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України , суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково погодився з висновками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001810702/0 від 03.12.2010 року щодо ДП з ІІ «Сантрейд», та вважає, що позивач має право на відшкодування сум ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року, та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов ДП з ІІ «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160 , 195 , 196 , 19 8, 20 2, 205 , 20 7, 254 КАС України , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001810702/0 від 03.12.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України .

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.